§4. Єство держави

В світлі характеристики головного в змісті діяльності держав минулого і сучасності єство держави як соціального інституту виявляється в стійкій загальній спрямованості його діяльності, пов'язаної із забезпеченням їм як загальносоціальних, так і вузькогрупові (у тому числі класових) інтересів.

Єство держави виражається в його функціях, тій службовій ролі, яку воно виконує по відношенню до суспільства. Єство держави двоєдине (служіння вузькокласовим, груповим і загальносоціальним інтересам) і історично мінливе в плані співвідношення її сторін.

Із зміною суспільства міняється і єство держави. Це можна прослідити, узявши, наприклад, за початкову крапку момент за народження протистояння таких суспільних сил, як буржуазія і пролетаріат, в період формування так званого «дикого капіталізму» (середина XIX століття). З цим періодом зв'язується розуміння єства держави як знаряддя класової боротьби, машини для придушення класових супротивників, підтримка панування одного класу над іншим. Проте що відбулися потім такі події всесвітньо-історичного значення, як Жовтнева революція 1917 р. в Росії, Велика криза і Велика депресія кінця 20-х років, нанесли спочатку політичний, а потім економічний удар по капіталізму і поставили питання про його подальшу долю. Держава, правлячі економічна і політична еліти були вимушені по-новому підійти до рішення проблеми стабілізації суспільства і конституційного ладу. Це виразилося, перш за все, в посиленні соціальної захищеності особи, в соціальній орієнтованості держави. Гуманістичному оновленню капіталізму сприяв і розгром фашизму як прояви найреакційніших і агресивних сил монополістичного капіталу. Після цього в розвинутих західних демократіях держава поступово ставала засобом зняття, подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а через досягнення суспільного компромісу, консенсусу, хоча сам по собі механізм держави по підтримці громадського порядку мало в чому зазнав зміни. В діяльності ж держави всі більшою мірою стали оптимально поєднуватися класова і загальносоціальна мета і функції.

Єство сучасної соціально орієнтованої, демократичної, правової держави полягає в тому, що воно є знаряддям досягнення в соціально неоднорідному суспільстві соціального компромісу і згоди.

§5. Форма держави

Форма держави — це спосіб організації і реалізації державної влади. До складу форми держави як її обов'язкові елементи входять:

1) форма державного правління;

2) форма державного устрою;

3) форма державного (політичного) режиму. Форма державного правління — це організація верховної державної влади: структура її органів, порядок їх освіти, їх взаємостосунки між собою (розподіл між ними компетенції) і з населенням (ступінь участі населення в їх формуванні). Ядро «правлячих органів» складають глава держави (втілюючий єдність державної влади), парламент (законодавчий орган), уряд (центр системи старанних, у правлінських органів). Форма державного правління по суті виражає структуру розподілу державної влади «по горизонталі». Цей елемент є провідним у формі держави.

За формою державного правління держави підрозділяються на монархії і республіки. В монархії вища державна влада, звичайно передавана по спадку, належить повністю (абсолютна монархія) або частково (обмежена монархія) одній особі. В республіці верховна державна влада належить органам, обираним населенням на певний термін. Існує 3 види республік: парламентська, президентська і змішана. В парламентській республіці уряд формується тільки парламентом і підзвітно тільки парламенту. В президентській республіці уряд формується главою держави (президентом) самостійно (іноді з подальшим схваленням верхньої палати парламенту). В такій республіці глава держави керує урядом і визначає його політику. Змішана республіка, яка має ознаки президентської і парламентської республіки, займає як би проміжне положення між ними. Такого роду республіка (змішана республіканська форма правління) іноді в учбовій літературі називається «підлозі президентською республікою».

Президентськими республіками є США, Іран, Ірак і ін., парламентськими — ФРН, Італія і ін., а змішана республіканська форма правління властива Франції, Фінляндії, Україні і ін.

Форма державного устрою — це адміністративно-територіальна організація держави, розподіл держави на складові частини і розподіл влади між ними і управляючим центром, характер взаємостосунків між центральними і місцевими органами. Форма державного устрою виражає структуру розподілу державної влади «по вертикалі» (в рамках систем «влада центра— влада на місцях», «влада федерального центру — влада центру суб'єктів федерації влада на місцях суб'єктів федерації») і визначає характер взаємостосунків між центральними і місцевими органами.

За формою державного устрою держава може бути простою (унітарним) або складною. Для унітарної держави характерний розподіл на адміністративно-територіальні одиниці і наявність єдиних, загальних для всієї країни самих найвищих органів влади і управління. До складу унітарної держави можуть входити автономні утворення. На відміну від адміністративно-територіальних одиниць автономія, як правило, є особливою формою адміністративно-територіальної освіти, яка виражається в наданні їй внутрішнього самоврядування не тільки в адміністративній сфері, але і у сфері законодавства. В автономії разом із загальнодержавними законами дійству ют і закони, що приймаються парламентом автономії з питань, віднесених до її компетенції. Розподіл компетенції між загальнодержавним парламентом і парламентом автономії закріплюється загальнодержавним законом. Парламент, уряд і інші органи автономії формуються незалежно від центральних органів. Деякі державні посади в автономії можуть займати осіб, що призначаються центром.

Автономія може бути національно-територіальною і адміністративно-територіальною. В сучасній Українській державі є, наприклад, адміністративно-територіальна автономія—Автономна Республіка Крим (АРК). АРК не має повноважень, що відносяться до сфери законодавства. Україна — унітарна держава. Окрім України, унітарними держави мі є Франція, Італія і ін.

Складною державою є федерація — союзна держава. Для федерації характерний наявність самих найвищих органів влади і управління, загального для держав-членів федерації при збереженні ними у себе аналогічних органів, свого законодавства, громадянства і податкової системи.

Прикладами федерацій можуть служити Сполучені Штати Америки, Російська Федерація і інші.

Від федерації, як складної держави, слід відрізняти кон федерацію — союз держав (дана освіта не охоплюється поняттям «форма держави»). Конфедерації рідко існують тривалий період і створюється на договірній основі. В представницьких органах конфедерації делегати представляють суверенні держави. Конфедерація суверенітетом не володіє. В ній утворюються тільки органи, необхідні для досягнення загальної мети (наприклад, військових). Суб'єкти конфедерації володіють правом нуліфікації, тобто відмови у визнанні або відмови в застосуванні актів конфедеративної влади. Останні діють на території держав (суб'єктів конфедерації) тільки з їх згоди.

Історія показує недовговічність конфедерацій, які або розпадаються, після досягнення загальної мети, або перетворюються у федерації. Хрестоматійний приклад: США, як конфедерація була затверджена законодавчо в 1781 р., а в 1787 р. на її основі була утворена федерація (закріплена Конституцією США, діючою по теперішній час).

Форма державного (політичного) режиму — це сукупність прийомів і методів здійснення державної влади (політична обстановка в суспільстві, що характеризується якісною і кількісною мірою реальної участі населення країни в реалізації політичної влади).

Основні види політичних режимів:

1) демократичний — характеризується реальною участю населення в здійсненні державної влади, політичним курсом держави на дотримання основних прав людини;

2) недемократичний — характеризується відсутністю дійсної участі населення в здійсненні державної влади, недотриманням основних прав людини, зосередженістю всієї повноти державної влади в руках однієї особи або колегіального органу, що представляє інтереси правлячої верхівки.