1

Нобелівська премія з економіки — премія за видатний внесок у розвиток економічних наук, що є найпрестижнішою нагородою в цій галузі.

Вручення НП має колосальний вплив як на розвиток економічної теорії, так і на формування економічної практики. За час, що минув, нобеліанти зуміли запропонувати світовому співтовариству сучасні передові економічні розробки, концепції, проекти, ідеї.

Нобелевскую премию по экономике получили американские ученые Элвин Рот (Alvin Roth) из Гарвардского университета и Ллойд Шепли (Lloyd Shapley) из Калифорнийского университета. Их имена были названы в рамках прямой трансляции из Стокгольма на сайте премии. Ученые были награждены за «теорию стабильного распределения и практики устройства рынков».

По сути, речь идет о выборе наилучшего способа распределения ограниченного числа ресурсов между пользователями. Исследователи работали независимо друг от друга, однако в Нобелевском комитете отметили, что сочетание базовой теории Шепли и практических опытов Рота «улучшило работу многих областей рынка».«Эта награда — мечта любого профессионального экономиста, и в этом году ее дали одному из ветеранов», - рассказал в беседе с «Полит.ру» постоянный профессор профессор и проректор Российской экономической школы КонстантинСонин, говоря о Ллойде Шепли, основателе теории игр. По его словам, «про Шепли уже начали даже забывать, а некоторые и вовсе думали, что он умер», в то время как Элвин Рот — представитель совсем другого поколения.

Как пояснил Сонин, с одной стороны, Нобелевскую премию по экономике 2012 года дали за чистую теорию, с другой стороны, Элвин Рот применил результаты теоретических исследований Шепли на практике и «благодаря его работам были спасены сотни жизней». Так, Рот успешно использовал математические алгоритмы для таких проблем, как распределение учащихся по школам в Нью-Йорке и сведение доноров почек с реципиентами.

Нобелівську премію з економіки за 2013 рік присудили трьом економістам зі США: Юджину Фамі, Ларсу Петеру Хансену та Роберту Шиллеру.

Згідно з рішенням Нобелівського комітету, цьогорічну премію присуджено за "емпіричний аналіз оцінювання активів".

Трьох американських науковців нагороджено за дослідження, які "заклали фундамент сучасного тлумачення цін на активи".

Премію, вартість якої складає 8 млн шведських крон ($1,2 млн), буде розділено між трьома лауреатами.

Юджін Фама з Університету Чікаго отримав високу оцінку за працю, у якій показав, що короткотермінові ціни на акції дуже важко спрогнозувати, бо ці ціни дуже швидко інкорпорують нову ринкову інформацію.

За словами членів Нобелівського комітету, висновки пана Фами мали "величезний вплив" на подальші наукові дослідження, а також змінили методи роботи фондового ринку.

Ларс Петер Хансен, також із Чиказького університету, нагороджений Нобелівською премією за розробку статистичного методу перевірки теорій щодо визначення цін на активи.

Роберт Шиллер з Єльського університету нагороджений Нобелівською премією за зроблене у 1980­х

роках відкриття про те, що ціни акцій коливаються набагато більше, ніж корпоративні дивіденди.

ЛауреатомНобелевскойпремии 2014 годавобластиэкономикистализвестныйфранцузский экономист, автормножестванаучныхработ, научныйруководительИнститутаэкономики промышленностиУниверситетасоциальныхнаукТулузыЖанТироль.

Тирольудостоеннаграды «заанализрыночнойвластиирегулирования». ВсообщенииНобелевского комитетаотмечается, чтоработыТироляпоказали, какправильнорегулироватьтеотрасли, вкоторых доминируютнесколькокрупныхкомпаний.

«Отсутствиерегулированиянатакихрынкахчастоприводитксоциальнонежелательнымрезультатам

– немотивированномуростуценилисохранениюнарынкекомпаний, которыевыживают, блокируя выходнарынокболееэффективныхконкурентов. Мерырегулированияиликонкурентнойполитики должныбытьтщательноадаптированыкусловиямкаждойконкретнойотрасли. ЖанТирольсоздал общуюосновудляразработкитакихмериконкретизировалспособыееиспользованиявразличных отраслях – оттелекоммуникационнойдобанковской. Опираясьнаегоразработки,правительства могутпоощрятькрупныекомпании, помогаяимстатьболееэффективными, ивтожевремя предотвратитьвред, которыйтемоглибыпричинитьконкурентамилипотребителям», – разъясняется всообщенииНобелевскогокомитета.

Тирольвнёсвкладвомногиеобластимикроэкономическогоанализа. Однаизсамыхизвестныхего работ– теорияколлективныхрепутаций,развитиеконцепциимоделиАкерлофаорынкахс асимметричнойинформацией. Этатеорияформализуетиописываетввидематематическоймодели такиепонятия, какрепутация, качество, честноеповедение. Наконцепции, предложеннойТиролем, базируютсямногиеновыеработыдругихавторовпоблизкимтемам –вчастности, покоррупциив обществе.

ПодробнеенаРБК: http://top.rbc.ru/economics/13/10/2014/543bb303cbb20f2e9f167cba

45 .Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Серед факторів, що гальмують процес залучення іноземних інвестицій в Україну, можна назвати такі:

•інвестування відбувається в умовах тривалої економічної кризи;

•часто змінюється законодавство щодо іноземних інвестицій;

•відсутні надійні гарантії від некомерційних ризиків;

•в країні існує жорсткий податковий режим;

•повільні темпи приватизації (іноземні інвестори надають перевагу приватному секторові);

•низька купівельна спроможність значної частини населення, що зменшує можливості реалізації на внутрішньому ринку продукції підприємств з іноземним капіталом; • невисокий рівень інфраструктури в українській економіці.

Однією з найголовніших перешкод до залучення іноземних інвестицій в Україну є

недостатня проробка українського законодавства про інвестиції і його нестабільність. За перші 6 років існування незалежної України законодавство змінювалося 7 разів. Особливо прикрою для інвесторів є ситуація з податковими канікулами. Спочатку їх було передбачено; але Закон "Про оподаткування прибутку підприємств 1996 р. їх скасування. Нічого не говориться про податки канікули і в Законі

"Про режим іноземного інвестування". Слід, правда, зауважити, що податкові канікули рідко застосовуються в розвинутих країнах. Але в країнах, економіці яких бракує інвестиційних "вливань", цей захід є певним стимулом для їх залучення.

Окрім недосконалого законодавства, традиційно проблемами залучення іноземного капіталу до України називають політичну нестабільність, бюрократію та корупцію, безробіття, не конвертованість національної валюти, слабке інформаційне забезпечення іноземних

інвесторів про потенційні можливості інвестування; утрудненість доступу до місцевих кредитів фондової діяльності; недосконалість процедури оформлення іноземних інвестицій; порівняно високі податки і незначні інвестиційні пільги; недостатнє страхування від політичного і економічного ризику. Як висновок зазначимо, для повернення іноземних інвестицій в Україну, заохочення інвесторів, необхідно провести наступні кроки: створення стратегічної програми іноземного інвестування, яка б надала іноземним інвесторам вигідні умови для здійснення інвестиційної діяльності; реформа правового регулювання режиму іноземного інвестування, а також надання захисту і гарантій держави інвесторам від змін у законодавстві; створення вільних економічних зон та боротьба із корупцією, встановлення прозорих інвестиційних схем. Вочевидь, передумовами для збільшення припливу іноземних інвестицій в Україну є передусім досягнення політичної, економічної і соціальної стабільності у країні, подолання економічної кризи, удосконалення і розвиток форм залучення іноземного капіталу (в особливості створення спільних підприємств).

Стимулювання потоків іноземних інвестицій до України має здійснювати оптимізацій до України має здійснення оптимізацією національної законодавчої бази в цій сфері, але не тільки. Необхідна обґрунтована комплексна політика по оздоровленню української економіки в цілому. Тоді зменшаться комерційні й некомерційні ризики для інвесторів; розшириться внутрішній ринок збуту товарів для підприємств з іноземним капіталом; збільшаться прибутки підприємств з іноземним капіталом; збільшаться прибутки підприємств з іноземним капіталом; збільшаться прибутки підприємців; внаслідок диверсифікації виробництва розшириться поле прикладання інвестицій. Останнім часом в Україні деталі гостріше постає питання нестачі інвестиційних ресурсів для розвитку провідних ланок економіки. Це породжує необхідність залучення іноземних інвестицій, які здатні позитивно вплинути на впровадження ринкових реформ в Україні.

Варто зауважити, що Україна вважається серед іноземних інвесторів дуже перспективною країною для реалізації інвестицій в силу наступних факторів: значний природно-ресурсний потенціал; наявність дешевої висококваліфікованої робочої сили; багатомільйонний ринок збуту та високий рівень промислового виробництва, зокрема руди і сталі. Однак на сьогодні Україна не надає іноземним інвестиціям належного рівня правового захисту. Нестабільне та суперечливе законодавство, корумпована влада, а також низка інших чинників, попри значний потенціал країни, не дозволяють України залучити необхідний обсяг інвестицій для розвитку економіки[2].

Необхідно зазначити, що законодавство, яке регулює питання іноземних інвестицій в Україну, досить часто мінялось, до того ж воно є вкрай несприятливим для іноземних інвесторів, які не мають практично ані податкових, ані інших пільг порівняно із вітчизняними інвесторами.

В порівнянні з іншими державами об’єм інвестування в економіку України є незначним. Так, приплив іноземних інвестицій до Чехії більший в 11 разів, а в такі країни, як Словаччина, Польща, Португалія - в 5-6 разів ніж до України.

46.Проблеми інтеграції вищої освіти України у європейський освітянський

простір.

Прагнення до європейської інтеграції суттєво впливає на всі сфери життєдіяльності Української держави, включаючи і вищу освіту. Наразі Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, активно здійснює модернізацію освітньої системи у контексті вимог Болонських угод, наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу, однією з основних цілей якого є Побудова єдиного європейського простору вищої освіти.

На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, підписали Болонську декларацію.

На даному етапі існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:

•Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

•Недостатнє визнання в суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня.

•Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

•Українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі.

•Відійшла в минуле колись добре організована система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено.

•Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського.

Однією з головних проблем, що заважають реформуванню української ВО відповідно до БП є застаріла матеріально-технічна база, брак сучасних технічних засобів і новітніх технологій у більшості ВНЗ. Не вирішено донині питання масової комп’ютеризації навчання.

Одна з проблем реалізації принципів та ідей Болонського процесу – неузгодженість нової структури навчального процесу, яка передбачає збільшення самостійної роботи студента, та реального навантаження викладачів.

Розуміючи, що принципи Болонського процесу лише спрямовують на загальні зміни в освітній царині, ми маємо прагнути до ефективної модернізації національної системи вищої освіти у світлі євроінтеграційних прагнень.

47.Проблеми міжнародного бізнесу в роботах лауреатів Нобелевської премії.

Нобелівська премія з економіки — премія за видатний внесок у розвиток економічних наук, що є найпрестижнішою нагородою в цій галузі.

Вручення НП має колосальний вплив як на розвиток економічної теорії, так і на формування економічної практики. За час, що минув, нобеліанти зуміли запропонувати світовому співтовариству сучасні передові економічні розробки, концепції, проекти, ідеї.

Питання міжнародного бізнесу розглядали такі лауреати Нобелівської премії:

Василь Леонтьєв (1973рік) у розробці методу «Витрати-випуск» та його застосування у розв’язанні важливих економічних проблем.

Гуннар Мюрдаль (1974) у премії «за нове у розробці теорії грошей та економічних коливань та за глибокий аналіз залежності економічного, соціального й інституційного феноменів Леонід Контарович (1975) у премії «за внесок у теорію оптимального розміщення

ресурсів»Бертель Олін (1977) питання міжнародного бізнесу у премії «за видатний внесок у теорію міжнародної торгівлі та міжнародного руху капіталів»

Також питання міжнародного бізнесу розглядали:

Джеймс Тобін (1981), котрий був нагороджений за аналіз фінансових ринків та їх впливу на прийняття рішень стосовно витрат, зайнятості, виробництва та цін Джордж Стіглер (1982) за плідне вивчення промислових структур, функціонування ринків та причини і наслідків державного регулювання Річард Стоун (1984), який нагороджений за фундаментальний внесок у розвиток

національних рахунків і за значне вдосконалення бази емпіричного аналізу Також питання бізнесу розглядав Роберт Солоу (1987),котрому видали премію за значний внесок у теорію економічного зростання

А також Клів Гренджер (2003),який нагороджений за використання методу загальних тенденцій при аналізі економічних часових рядів

48. Проблеми оптимального валютного простору у роботах Р. Манделла.

Роберт Александер Мандел — канадський економіст. Лауреат Нобелівської премії з економіки 1999 року за створену ним теорію оптимальних валютних зон. У своїй роботі опублікованій ще на початку 1960-х роках він показав, що міжнародні фінансові потоки можуть впливати на здатність урядів керувати їх економіками шляхом зміни відсодкових ставок і податкової та бюджетної політики.

Великим здобутком Манделла стала теорія про оптимальні валютні зони, що в 1960-х роках виглядало науковою фантастикою.

Однак майбутній нобелівський лауреат наполягав: якщо адміністративні регіони однієї держави використовують однакову валюту, то кілька держав можуть робити те саме. Теорія Манделла була втілена в життя у 1999 році з введенням євро.

У статті "Теорія оптимальної валютної зони" від 1961 року Манделл писав, що валютна зона - це географічна область з єдиною або кількома валютами, курси яких незмінно зафіксовані між собою і змінюються синхронно щодо валют решти світу.

В країнах валютної зони витрати, пов'язані з відмовою від валютного курсу як інструменту регулювання, компенсуються вигодою від введення спільної валюти. Важливі плюси єдиної грошової одиниці - зниження інформаційних та трансакційних витрат на обмін валют і відсутність девальваційних ризиків в рамках країн валютної зони, що сприяє стабільному зростанню товарообороту.

Вчений також окреслив проблеми, з якими можуть стикатись країни, об'єднані у валютну зону. Ключова проблема полягає у недостатній мобільності робочої сили, що перешкоджає вільному переміщенню праці як фактора виробництва з депресивних країн у більш розвинуті для усунення макроекономічного дисбалансу.

Як наслідок, посилюються нерівномірності економічного розвитку країн, що може призвести до розпаду валютної зони. Оптимальність валютної зони виявляється у здатності її членів підтримувати стан внутрішньої та зовнішньої економічної рівноваги. Сучасні країни єврозони якраз проходять тест на оптимальність. Від вирішення проблем Греції, Ірландії та Іспанії залежить майбутнє єдиної європейської валюти.

49. Прямі зарубіжні інвестиції, їх суть, масштаби, динаміка, географія та структура.

У процесі інтернаціоналізації виробництва відбувається трансферт капіталу однієї країни в іншу в грошовій або речовій формі, відомий як "міжнародні інвестиції". Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні.

Прямі інвестиції є різновидом іноземних, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеличкої частки її акцій (на рівні 10

%).

Одним з чинників залучення в Україну іноземних інвестицій – є стимулювання діяльності ТНК. До списку глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку можна віднести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як ExxonMobil або General Electric, на українському ринку нажаль відсутні.

Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну - пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України. Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторівпідприємців.

Прямі інвестиції (акціонерний капітал) з України в економіці країн ЄС

%).

50.Середовище міжнародного менеджменту та його складові

Міжнародний менеджмент - це поєднання різних функцій (видів діяльності), кожна з яких спрямована на вирішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами компанії. Зміст кожної функції управління визначається специфікою завдань, які вирішуються в її рамках. В умовах міжнародної компанії функції управління розширюються, ускладнюються і диференціюються у зв'язку зі зростанням масштабів господарської діяльності, диверсифікацією та інтернаціоналізацією виробництва.

Середовище міжнародного менеджменту — це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції. Головною особливістю поняття «середовище» пов’язане з об’єктивністю зазначених відносин і інтересів, які складаються у країнах незалежно від міжнародної корпорації. До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси.

Особливість міжнародного середовища пов’язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів. Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи: середовище материнської країни (країни походження корпорації); середовища приймаючих країн (країнгосподарів); нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнар. організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

Середовище материнської країни є добре відомим для міжнародної корпорації і не створює особливих складностей для її діяльності.

Середовище приймаючих країн більшою мірою відрізняється від материнського середовища і створює додаткові ризики в організації зарубіжного бізнесу. Середовища приймаючих країн можуть докорінним чином відрізнятись одне від одного. Нейтральне середовище має значення для багатонаціональних корпорацій (БНК) насамперед через вплив міжнародних організацій на ситуацію в країнах-господарях і на світові процеси. Це стосується, зокрема, змін валютних курсів, наприклад, унаслідок дій Міжнародного валютного фонду, Міжнародного та Європейського банків реконструкції та розвитку. Нейтральні води (повітря) також важливі для міжнародних корпорацій з позиції безпеки ділових операцій.

Складові міжнародного менеджменту:

1.Організаційне управління, об'єктом якого є процеси створення міжнародної компанії, формування структури і системи управління нею, механізм реалізації управлінських функцій і т.ін. З розширенням зарубіжних операцій перед міжнародною компанією постає завдання адаптації організаційного управління до мінливого зовнішнього середовища задля ефективного пристосування діяльності закордонних філій до цілей корпорації.

2.Управління виробництвом, яке спрямоване на вибір основних параметрів технологічного процесу. У міжнародній практиці використовується системний підхід до управління виробництвом, який припускає всебічний облік специфічних характеристик відповідного об'єкта, що визначають його структуру, а отже, і організацію.

3.Управління науково-технічною діяльністю та формування технологічної політики, яка відображає особливості процесу інтеграції науки і виробництва, орієнтацію досліджень і розробок на ринкові потреби, посилення впливу ринкових чинників на визначення стратегічних позицій корпорації.

4.Управління маркетингом, який містить альтернативні підходи до оцінки потенціалу ринку в різних країнах, а також до відбору товарної маси, ціноутворення і сприяння продажам, встановлення торгової марки і стратегій збуту, характерних для міжнародного маркетингу. Зміни, пов'язані із споживчими перевагами і технологічними зрушеннями, вимагають постійного використання методів узагальненої оцінки зарубіжного попиту на продукцію: аналізу структури споживання; вивчення історичних тенденцій еластичності попиту; регресійного аналізу, а також "аналізу розривів".

5.Управління вартістю, яке означає, що всі методи і прийоми міжнародного менеджменту спрямовані на досягнення мети: допомогти міжнародним компаніям максимізувати свою вартість, будуючи процес прийняття управлінських рішень на ключових чинниках вартості. 6. Управління інформацією, яка переважно використовується для контролю і не призначена для вільного розповсюдження всередині компанії та серед інших зацікавлених організацій.

7.Управління змінами, яке передбачає використання міжнародною компанією двох основних типів безперервних змін: o по-перше, безупинного процесу поліпшення; o по-друге, спонтанної управлінської ініціативи.

8.Управління персоналом (соціальне управління) - в сучасних умовах є визначальним фактором успіху і основною конкурентною перевагою ефективних фірм на світовому ринку.

До основних складових ММ також відносять: управління матеріально-технічним постачанням і збутом готової продукції, управління еккаунтінгом (процес збору, обробки та аналізу даних про роботу організації) та ін.