Doc1

Комунікативні навички людини багато в чому визначають ,,малюнок “ її характеру. Зовні кидається в очі сторона сформованого характеру людини – те як вона спілкується. З цього потрібно виходити, міркуючи про те, як з нею спілкуватися.

Класифікувати характери з їх специфікою – завдання не із легких. Але оскільки перед нами стоїть завдання спілкування, доведеться вдатися хоча б до умовної класифікації людських рис , що досить яскраво виявляються в контактах.

Ці риси можна згрупувати в три опозиції:

Домінантність-недомінантність

Мобільність-ригідність

Екстраверсія-інтроверсія

ДОМІНАНТНИЙ співрозмовник: коли він відчуває потребу звернутися до вас його не занадто турбують міркування типу: ,, чи доречно “ ,, чи не заважатиму “ і т.п. Якщо ж це ви спонукали його до контакту своїм звертанням, питанням або проханням, то він не почуває себе по справжньому зобов’язаним відповідати. Йому властива підсвідома впевненість: відповідати або не відповідати - ,, моє право “.

Як би він не оцінював вас +, або --, він особливо гостро схоплює прикмети вашого вигляду, з яких можна прийти до висновку: піддастеся ви або не піддастеся його впливу, і він налаштований неодмінно вплинути: якщо він сильний фізично – викликати у вас боязкість, якщо розумний – залишити враження переважаючого розуму… це в нього виходить мимоволі, однак таку його налаштованість ви, зрозуміло, добре відчуваєте у його поставі, міміці, погляді.

Констатація ,, ця людина домінантна “ не повинна містити завчасно негативної оцінки. Звичайно, що розумний і самозакоханий ,, домінант “ часом нестерпний, але при відомих застереженнях люди даного складу досить цінні: вони вміють приймати рішення і брати на себе відповідальність за те, що відбувається. Якщо ж вони наділені шляхетністю і великодушністю, тоді стають улюбленцями у своєму середовищі.

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ: йому треба дати можливість проявити свою домінантність, Спокійно тримайтеся незалежної точки зору, але уникайте пересікати або висміювати ,, силові прийоми “, які він використовує і тоді він поступово стримає свій мимовільний натиск. Якщо ж ви активно осаджуєте його, бесіда переходить у сварку, Часом її не уникнути, Адже вона зайва , якщо немає серйозних приводів для сперечання.

НЕДОМІНАНТНИЙ співрозмовник: повна протилежність тільки що описаному. Він дуже чуйний до зовнішніх ознак вашої сили, у чому вона б не полягала. Він поступливий і легко розгублюється, не дозволяє собі перебити вас, але терпляче зносить , коли ви перебиваєте його. Він можливо знає більше вас, але через свою нерішучість дає збити себе з правильної думки і дійде висновку про свою неправоту. Надалі він цей висновок перегляне, але зараз, у бесіді він від хвилювання не знаходить аргументів на користь своєї позиції. Сварка обтяжує його і лякає. Якщо ви привели його в лють, він або сховається від ваших очей, не довівши справу до сутички або перестає володіти собою і кидається ,, в атаку “, не розрахувавши сил, не врахувавши всіх тонкостей ситуації, лише у випадку мирного рішення такої ситуації поступово смілішає: рішуче, наполягає на своєму. Але при цьому, помітивши, що вам нічим заперечити, він мимоволі шукає аргументи у вашу користь і цим затушовує факт своєї переваги у дискусії.

ЯК СПІЛКУВАТИСЬ: недомінантний співрозмовник має потребу у відомому заохоченні, підбадьоренні з вашої сторони ( краще не словом, а поглядом ). У протилежному випадку ви ризикуєте недооцінити важливість того, що він хотів би сказати вам, і тим самим упустите досить цінну інформацію. На нього добре діє похвала, але не лестощі. Він схильний перекладати відповідальне рішення на інших.

ЕКСТРАВЕРТ: прихильний до спілкування, як до форми діяльності. Спрямованість на партнерство в нього майже постійна. У його уявленні власне ,, Я “ і ,, Я “ іншої людини досить подібні. Він не вважає, що хто- не будь може його не зрозуміти. Сам він також щиро впевнений у своїй здатності зрозуміти іншого. А коли інший не відповідає його умовиводам і прогнозам, екстраверту здається, що партнер щось ,, темнить “. Йому не зрозуміло, наприклад, як це інша людина не бажає спілкування. Він тлумачить таку позицію партнера як ворожу або скривджену і… кидається за поясненнями: Що сталося? Що не так? Хто скривдив? Він відображає вас при контакті, насамперед, з погляду вашої комунікабельності, роблячи з цього всі інші висновки про вас і про те, як ви до нього ставитеся. Повний уваги до навколишніх, до їхньої мови і одягу, провинам і помислам, він підсвідомо і свідомо жадає такої ж уваги до себе. Прагне бути

,,як усі” , ,,не гіршим від інших”. Уваги до себе шукає уже на шляхах прокладених іншими. Йому подобається виявляти симпатію партнеру, він хоче і сам її викликати.

КОНФЛІКТОГЕННІ ситуації: одноманітність, монотонність і вимушена самотність, необхідність робити щодня одне і теж, тверді рамки, ситуації, які потребують вдумливості, серйозного аналізу, обліку безлічі фактів.

ІНТРОВЕРТ: для нього не простий сам перехід від внутрішнього діалогу, тобто від схованої роботи свідомості, до реального діалогу, до зовнішньої комунікації, неміцність зовнішньо-комунікативної установки. Це пов’язано часом з конституційною ( уродженою ) специфікою його характеру, але підкріпленою також і досвідом життя, який говорить: ,, Їм все одно мене не зрозуміти “. Він відчуває своє ,, Я “ не таким, як ,, Я “ будь-якої іншої людини. Інший для нього якоюсь мірою загадковий, оскільки не схожий на його ,, Я “. Контакти для нього тягар і він віддає перевагу колу своїх інтересів, він не ділиться радощами і прикросщами з іншими, а переживає їх всередині себе.

Звичайно, зустріти ,, чистого “ інтроверта можна не частіше чим ,,чистого “ екстраверта. Наш реальний співрозмовник звичайно знаходиться між цими полюсами: але ближче до одного, чим до іншого.

Ідеальна ситуація з інтровертом – розмова віч-на-віч, присутність інших давить на нього, а часом і позбавляє мови.

МОБІЛЬНИЙ співрозмовник: з легкістю переключається на спілкування від інших своїх занять. Він досить жваво відображає вас, партнера, у своїй свідомості, відтискуючи на периферію свідомості всі попередні думки й образи: яка-небудь мить – і він уже цілком у контакті. Правда, надалі його увага може настільки ж легко відвернутися від вас, і ви бачите як на деякий час його очі робляться ,,порожніми “. Проте ,, при першому звертанні “ він знову з вами. Мова його швидка, навіть кваплива, один вираз обличчя швидко змінюється іншим. Висловивши що-небудь він мимоволі квапить вас з відповіддю. Якщо ваша репліка довга і надто затягується, він не може сховати нудьги, вставляє слово або хоча б вигук, а іноді намагається закінчити фразу за вас… Стиль його висловлювань неохайний: у магнітофонному записі вони не зовсім зрозумілі, тому що він пропускає окремі слова і не закруглює пропозиції, розраховуючи на те, що ви і так його зрозумієте. Зміст для нього важливіший словесного одягу. Тривала бесіда на одну тему для нього майже нестерпна. Він відволічеться на побічні міркування або ,на доречний анекдот або життєвий випадок—аби внести різноманіття у бесіду і тільки після цього він готовий продовжувати почате обговорення. Якщо ви вирішуєте разом з ним якусь проблему, йому приходять у голову десятки версій, котрі він, утім, сам без жалю відкидає, замінюючи їх новими. Попрощатися з ним так же легко, як і розговоритись: він невимогливий у відношенні до форм і ритуалів згортання спілкування і з повною готовністю переходить до наступного заняття.

РИГІДНИЙ співрозмовник: йому потрібен якийсь час для того, щоб включитися у бесіду з вами, навіть якщо він цілком рішуча, впевнена у собі людина. Справа у тому, що він ґрунтовний, і якщо безпосередньо перед контактом думав про щось, то повинен як би поставити мітку—де зупинився у своїх міркуваннях. А якщо виконував якусь трудову операцію, то повинен спершу акуратно згорнути її. Але і після цього він не відразу занурюється у стихію співбесіди: дивиться на вас вивчаючи поглядом. Зате й у спілкуванні ґрунтовний, як і у всьому, що робить. Слухає уважно, говорить не поспішаючи, вдумливо, думки викладає докладно. Фрази будує наскільки можливо більш зрозуміло, прагнучи, щоб слово точніше передавало зміст. Знайшовши вдалий, на його погляд, вислів, неодмінно повторить його в бесіді ще кілька разів… Не любить, щоб його перебивали, і вважає це несправедливим: адже він не перебивав вас!

ЯК СПІЛКУВАТИСЬ:у випадку сварки він уміє не виходити із себе досить довго, і ваша гарячковість спочатку дуже смішить його. Але якщо ви довели його—бережіться! Отут уже вам його не пересуперечити, і за два заходи не здолати… Спілкування з ним у якійсь мірі вимотує вас, якщо ви нетерпляча людина. Розпрощатися з ним відразу неможливо, він постарається наприкінці діалогу розставити крапки над ,, і “, зафіксувати подібності і відмінності у ваших позиціях, підвести підсумки, сформулювати свої і ваші зобов’язання, що випливають з розмови. Йому не подобається, здається недостойною манера квапливого, недбалого прощання. Після того як ви віддалилися, він ще раз ,, прокручує “в голові діалог, що відбувся…

Перед нами знову дуже різні типи, але оцінювати ,,хто кращий “тут не припустимо.

Рефлексія – усвідомлення індивідом того, як він сприймається партнером.

У кожному з нас складається визначений ,, психологічний автопортрет “ – ціла система ,, Я – образів “: співвіднесених один з одним, які складають деяку єдність.

Ця єдність впливає на нашу поведінку і на інтуїтивному рівні, і на рівні свідомості, де ми можемо дати звіт або самозвіт про свої вчинки. Перше більш поширене.

Присутність інтуїтивного ,, автопортрету “ у нашій психіці – не як пасивного відображення, а як моделі, по якій будується індивідуальна поведінка – забезпечує те, що кожен з нас пізнаваний для своїх знайомих: невловимими, неповторними індивідуальними ,, звичками “.

Тобто, кожна з рольових позицій це свого роду: ,, сцена “ для виконання людиною її індивідуальних ролей.

Набір засвоєних індивідуальних ролей, які дані людині для різних життєвих ситуацій, набір виконавських ,, фарб “;інтуїтивно при цьому використовуваних,- визначає особистісну індивідуальність, неповторність. Чим багатший набір , тим багатша індивідуальність.

Припустимо : ваш друг відомий учений – це формальна роль; авторитет у своєму колі – внутрішньогрупова роль; звик не просити, а вимагати, любить опікуватись іншими – міжособистісна роль. І все це помічається в його манері сповідатися, коли він довірливо виступає перед вами у своїй дитячій ролі ,,примхливого “

У кожній людині сховане властиве їй ,, рольове віяло “. Чим ближче ви з людиною тим ширше відкрите ,, віяло “. Ті частини ,, віяла “, котрі видно в кожен момент спілкування, називаються - ,, актуальна роль “ людини.

АКТУАЛЬНА РОЛЬ – це ролі всіх категорій, що виконуються нами тут і зараз, одночасно, хоча кожна з них буде представлена в акторській ролі в різних пропорціях.

Психологічні ролі – це побудова поведінки відповідно до тієї, якої від тебе чекають.

Для того, хто грає психологічну роль, ,,п’єсою “ є реальна ситуація, наскільки він її охоплює, своєю свідомістю і підсвідомістю.

,, РЕЖИСЕР “ – це вихователі, починаючи з батьків у дитинстві і кінчаючи авторитетними представниками сьогоднішнього оточення.

,, СПІВРЕЖИСЕР “ – сама людина, вона теж висуває визначені вимоги до змісту і стилю своєї поведінки.

,, ПУБЛІКА “ – це може бути й одна людина, і декілька.

Відмінність психологічної ролі від ,, соціальної ролі “ у тому, що регулятором поведінки виступає не суспільство, і навіть не мікросфера людини з їх нормативами, а сам суб’єкт, що враховує і реалізує ,, очікуване від нього “ у своїй поведінці.

Різновиди рольової поведінки:

--- формальна роль—поведінка, яку ми будуємо у відповідності із засвоєними нами чеканнями суспільства.

---внутрішньогрупова роль—це поведінка, яку ми будуємо з урахуванням чекань запропонованих нам учасниками даної групи на основі сформованих у ній взаємин: лідер, блазень, арбітр, відщепенець, попелюшка. Ми можемо свідомо йти на не підтвердження таких чекань, але при цьому заздалегідь враховуємо можливі реакції групи і готуємося до них. Тобто орієнтир – референтна група.

--- міжособистісна роль – це поведінка, яку ми будуємо з урахуванням чекань запропонованих нам знайомою людиною на основі склавшихся між нами стосунками ( друг, рятівник, згубник, опікун… ). Ми вправі не підтверджувати чиїхось чекань. Але ( ! ) ми не вправі їх не враховувати: інакше ми швидко, за принципом сніжної грудки, обростаємо конфліктами і наживаємо недругів і ворогів в особах людей, які могли б бути приятелями.

--- індивідуальна роль—поведінка, яку ми будуємо відповідно до власних чекань. Це не означає, що всяка людина перебуває, як би в роздвоєному стані: одна її частина діє, інша спостерігає і поправляє.( Подібна схильність до саморефлексії зустрічається не в багатьох і частіше – це хворобливий душевний стан ).

Всі ці ролі формальні, внутрішньогрупові, міжособистісні, і індивідуальні в ізольованому стані існують лише на папері. А в реальності багато із них людині доводиться виконувати одночасно ( це велика затрата розумових і душевних сил, тому деякі люди не вміють і не хочуть спілкуватись ).

СПИСОК ЯКОСТЕЙ , ВАЖЛИВИХ ДЛЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН

ЕМПАТІЯ: уміння бачити світ очима інших, розуміти його теж, як вони, спириймати їхні вчинки з їхньої ж позиції й у той же час здатність сказати іншим про своє розуміння і дати можливість підтвердити або спростувати ці уявлення.

ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ: здатність не тільки почувати, але і показувати людям своє доброзичливе ставлення , повагу, симпатію, уміння приймати їх - навіть тоді, коли не схвалюєш вчинки, готовність підтримати інших.

АУТЕНТИЧНІСТЬ: уміння бути природним у відносинах, а не ховатися за масками або ролями, відкрита демонстрація іншим свого відношення до різних проблем і людей, здатність бути самим собою в контактах з оточуючими.

КОНКРЕТНІСТЬ: відмова від загальних міркувань, багатозначних невиразних зауважень, уміння говорити про свої конкретні переживання, думки, дії, готовність відповідати однозначно на питання.

ІНІЦІАТИВНІСТЬ: схильність до діяльної позиції у відносинах з людьми, для того, щоб ,,йти вперед “, а не тільки реагувати на те, що роблять інші, здатність установлювати контакти, не чекаючи ініціативи з боку; готовність братися за якісь справи в ситуації, що вимагає активного втручання, а не просто чекати, коли інші почнуть щось робити.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ: уміння говорити і діяти прямо без усяких ,,еківоків “, чітке уявлення про ставлення інших людей і чесна демонстрація свого ставлення до них.

ВІДКРИТІСТЬ: готовність відкрити іншим свій внутрішній світ, не ексгібіціонізм, але тверда переконаність у тому, що відкритість сприяє встановленню здорових і міцних відносин з оточуючими, щирість, що , не еквівалентна готовність розголосити абсолютно всі найінтимніші секрети, оскільки сама людина, а не її таємниці цікаві людям: уміння говорити про свої думки і почуття.

КОНФРОНТАЦІЯ: уміння ,, віч--на–віч “ спілкуватися з іншими людьми, з повним усвідомленням своєї відповідальності і зацікавленості; у випадку відмінності думок-готовність піти на конфронтацію, але не з метою злякати або покарати іншого, а з надією на встановлення справжніх і щирих відносин.

САМОПІЗНАННЯ: дослідницьке ставлення до власного життя і поведінки, прагнення скористатися для цього допомогою з боку оточуючих, готовність приймати від них будь-яку інформацію про те, як вони сприймають тебе, але при цьому - уміння бути автором своєї самооцінки; ставлення до конфронтації з іншими людьми і нового досвіду як до цінного матеріалу, який важливий для більш глибокого самопізнання.

ПІРАМІДА МОТИВАЦІЇ:

7. Е с т е т и к а

6.Знання і розуміння ВИЩІ ПОТРЕБИ

5. САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ

4. Повага і самоповага

3.Любов і потреба бути прийнятим НИЖЧІ ПОТРЕБИ

2. Б е з п е к а

1. Фізіологічні потреби

САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ – істинна проблема індивідуального людського розвитку

Тобто, людина не може розвиватися, якщо хоча б один із щаблів не задовольняє її

Особи з мотиваціями недоліку мають потребу в інших людях, тому, що задоволення їхніх потреб ( любов, безпека, повага, престиж, приналежність ) може прийти тільки від інших.

Мотивація звичайної людини—прагнення до відсутнього задоволення потреб.

А коли досягнута повна задоволеність зовнішнім, коли внутрішні потреби насичені зовнішніми засобами задоволення—тільки тоді ЛЮДИНА здатна до автономії:

Самостійні рішення, самоврядування, сила, активність, відповідальність, рішучість у своїх діях, свої оцінки, думки і рішення, і ,як наслідок – відносна незалежність від фізичного і соціального оточення - тому що це вже мотивація росту , а не недоліку.

Інакше кажучи: зовнішня мотивація буде ефективна тільки після інтеріоризації ( внутрішній план ) особистістю зовнішнього матеріалу.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАХИСТИ

У спілкуванні важливо враховувати, що ми майже завжди маємо справу з готовим результатом:

сприйняття

наше мислення говорять: людина ось така.

уява

А нижче порога свідомості працює і беруть участь у підготовці ,, портретів “ ( нарівні з психологічними особливостями ) механізми психологічного захисту.

П.З.--спеціальна регулятивна стабілізація особистості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги… Її функцією є ,, огородження “ сфери свідомості від негативних , тих, що травмують особистість переживань. П.З.—це зниження рівня емоційної напруги. ,,Клапан випуску пари “.

П.З.—буває ситуативна і базисна, витиснення і компенсації.

МЕХАНІЗМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ:

Будь-якому людському вчинку є два пояснення: одне щире, інше – мниме. П.З.- це і є мниме пояснення власних дій ( або бездіяльності ). П.З. завжди включаються і ,, працюють “ нижче порога свідомості. П.З. є у всіх, важливо – як часто вони функціонують. Як правило,

,, працюють “ вони і у підготовці ,, портрета “ іншої людини, і в сприйнятті самого себе. Претензія на те, що ми себе знаємо дуже добре і про себе судимо об’єктивно – нерідко

,, сумлінна омана “.

1.Механізм РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ або пошук фальшивих виправдань ( дитина:--У двійці винна ручка – погано писала ).

2.Механізм ПРОЕКЦІЇ: проекція буває 2-х видів: пряма і зворотна.

ПРЯМА – приписування іншим власних неетичних імпульсів, бажань, потреб ( ,, усі п’ють! “ , ,,усі крадуть!” )

ЗВОРОТНА проекція – приписування собі рис, якостей, властивостей людей, близьких нам, що цінні самі по собі і , якими ми хотіли б володіти ( ,, Друг ерудований – значить і я щось знаю “.Подруга красива – значить і я, так як я поруч, о-го-го! )

3.Механізм КОМПЕНСАЦІЇ: підкреслення своїх достоїнств, щоб приховати недоліки. При цьому думки про аналіз ситуації повністю виганяються, відбувається явна самоприкраса.

4.Механізм РЕГРЕСІЇ: перехід до суджень і поведінки, властивої більш ранньому віку. Підвищена емоційність, однобічність оцінок, безапеляційність. Зазвичай включається в момент сварок і конфліктів.

5.Механізм ,,ПРИДУШЕННЯ ІНШИХ “: спроби зменшити, знецінити достоїнства, досягнення інших, знайти на них компромат, гріхи, ,, чорні “ плями в біографії. ЩОБ ЗМЕНШИТИ ВІДЧУТТЯ ВЛАСНОЇ НЕАДЕКВАТНОСТІ, БЕЗТАЛАНТНОСТІ невміння досягати чого-небудь.

6.Механізм ЕМОЦІЙНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ: відхід від дійсності, пасивність, апатія, відмова від взаємодії з іншими людьми.

7.Механізм ФАНТАЗІЇ: в уяві помститися кривднику, домогтися багато чого, процвітати в кар’єрі, любові, повазі навколишніх… Але! Усе це тільки в мріях…

8.Механізм ШЛЯХЕТНИХ НАЗВ: майже будь-який свій вчинок ми можемо назвати так, що він буде в наших очах виглядати пристойно: злодійство назвемо запозиченням, лінь – небажанням, брутальність – рішучістю і т.д.

ВИСНОВОК: Ми так часто помиляємося при спробі довідатися про іншу людину і спрогнозувати відносини з нею тому, що мало знаємо себе, реальність. Бажано навчитися у відповідь на ,, працюючу “ П.З. не ,, включати “ свою власну. Це важко, але можливо.

,, Включити П.З. “ свідомо не можна, ,, не включити “ силою свідомості – можна!

АКЦЕНТУАЦІЇ

ДИСТИМІЧНІСТЬ—знижений настрій. Тихі, песимістично налаштовані люди. Легко впадають в апатію, занепадають духом.

КОНФЛІКТНІ ситуації: ситуації, які вимагають швидкої орієнтації і зміни способів діяльності, швидкого прийняття рішень, нового оточення.

ЗАСТРЯГАЮЧІ—неймовірно довго пам’ятають образи. Їм і через роки хочеться комусь помститися. Характерні заглибленість у минуле і ,, бойовий “ настрій. Люди з малорухливими емоціями, дуже честолюбні.

КОФЛІКТНІ ситуації: ситуації зачепленого самолюбства, честолюбства, несправедливі образи, перешкоди на шляху до їхньої мети, до досягнення честолюбних цілей.

ТРИВОЖНІСТЬ—щодня така людина з приводу будь-яких дрібних подій відчуває страх і тривогу. Вона схильна недооцінювати себе і переоцінювати інших. Нерідко причини для тривоги беруться з повітря.

КОНФЛІКТНІ ситуації: це ситуації, які пред’являють особливі вимоги до почуття відповідальності, нові ситуації, спілкування з незнайомими людьми, глузування або несправедливі обвинувачення.

ДЕМОНСТРАТИВНІСТЬ—частіше живий темперамент, постійне носіння ,, маски “ , здатні пристосовуватися до будь-кого так, щоб справити саме на нього найкраще враження.

КОНФЛІКТНІ ситуації: ситуації , коли розкривається обман, ситуації обмеження прав, ситуації недооцінки і байдужості.

АФЕКТИВНО—ЛАБІЛЬНИЙ тип: постійна нестійкість настрою, прихильностей, емоцій. Сьогодні така людина до вас холодна, завтра буде привітною, потім байдужою і т.д.

КОНФЛІКТНІ ситуації: у період підйому-як у гіпертипів, у період спаду-як у дистиміків.

ГІПЕРТИМНІСТЬ ( тимус-настрій ):тип характеру з постійно підвищеним фоном настрою. ,,Душа компанії”—товариський, рухливий, енергійний.

КОНФЛІКТНІ ситуації: ситуації, що вимагають спокійного аналізу, зважених оцінок, неквапливість, монотонність, самотність.

ЗБУДЛИВІСТЬ—поведінку важко передбачити. Імпульсивність, про яку можуть шкодувати. Характерна нестриманість емоцій і афектів. Бувають готові ,, стерти в порох “ людину, котра їм заперечує, суперечить.

КОНФЛІКТНІ ситуації: ситуації обвинувачення, протидії, матеріального і морального збитку.

ПЕДАНТИЧНІСТЬ—гіпертрофоване ставлення до порядку, до пунктуальності. Акуратність і сумлінність, але: може манкірувати своїми обов’язками тільки тому, що зробити добре він не встигає ( а інакше він не може ), а зробити погано-не може собі дозволити, і - не робить ніяк.

КОНФЛІКТНІ ситуації: ситуації, які вимагають нестандартного підходу і швидкого реагування, оперативного ухвалення рішення, нові, нестандартні ситуації.

ЕМОТИВНІСТЬ—надзвичайно глибоко і довго переживають будь-яку подію у своєму житті—глибше і довше ніж інші. Жаль, співчуття, м’якість, участь.

КОНФЛІКТНІ ситуації: хвороба близьких, перебування в оточенні грубих людей, хамство, несправедливість, конфлікт із рідною, близькою людиною, з начальством.

ЕКЗАЛЬТОВАНІСТЬ—люди, які не знають півтонів, з дуже живою і яскравою емоційною сферою, швидко переходять від ,, світової скорботи “ до нестримних веселощів. На відмінність від демонстративного типу, їхні почуття дійсні, а не ті, які ,, працюють на публіку “. Переживають те, що відбулося щиро і глибоко.

ДЕЩО З ПСИХОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ АБО ЧОМУ ДЕЯКІ СПІВРОЗМОВНИКИ ПОГАНО РОЗУМІЮТЬ ОДИН ОДНОГО?

Часто люди вважають, що в діловому спілкуванні не варто відволікатись на такі дрібниці, як орієнтацію в особистісних якостях, звичках, манері поведінки партнера по спілкуванню. Ці люди вважають, що зустрівшись для вирішення ділових питань, необхідно відразу ж приступати до діла тільки про діло говорити. І вони праві. Але такий підхід виправданий тільки у випадку, якщо партнери по спілкуванню дотримуються абсолютно однакових поглядів, що буває досить рідко.

Частіше буває, що ми, пояснюючи щось своєму співрозмовнику, стаємо схожі на того вчителя з анекдоту, що з гіркотою відзначав: ,, Ну що за дурні учні пішли. Пояснюю, пояснюю, сам уже зрозумів, а вони ще—ні “, доти , поки ви будете пояснювати щось собі , а не партнеру, він вас не зможе зрозуміти, так як ви б цього хотіли. Адже інший-це насамперед інший, тобто відрізняється від мене, і для досягнення ефективності спілкування дуже бажане подолання психологічної зрівнялівки.

Чим глибше ми будемо розуміти те, що відрізняє нас один від одного, тим коротше буде шлях до взаєморозуміння.

Чим адекватніше ви оцінюєте партнера по спілкуванню, тим якісніше буде ваше з ним спілкування.

Американські дослідники Р. Бендлер і Дж. Гріндер у ряді своїх робіт, показують, як складно одержувати потрібну інформацію про партнера, яка дозволить підвищити ефективність вашої з ним взаємодії.

Насамперед вони звернули уваги на те, що усі люди можуть бути класифіковані на три основні групи за системами уявлень, що були позначені терміном ,, МОДАЛЬНІСТЬ “.Як показують дослідження зазначених авторів і їх послідовників , люди часто не домагаються достатнього розуміння з боку саме тому, що не враховують, до якого типу модальності відноситься їхній партнер. Ось короткі характеристики цих типів:

ВІЗУАЛІСТ

Людина, яка мислить ОБРАЗАМИ. Для її важливо уявити собі щось, ,.намалювати” образ, картинку, і тільки після цього вона зможе зрозуміти вашу або висловити свою думку. Це так звана ВІЗУАЛЬНА модальність.