Teoriya (1)

3Шунти: призначення, включення, розрахунок, класи точності, похибки.

Конспект

4Додаткові опори: призначення, включення, розрахунок, класи точності, похибки.

Конспект

5 Магнітоелектричні прилади: принцип дії, будова, похибки, переваги та недоліки.

Магнітоелектричні прилади мають механізм, який складається з постійного магні-ту з полюсними наконечниками, в який входить легка алюмінієва рамка, на яку намотаний

тонкий ізольований провідник. До рамки прикріплений стрілкотримач (див. рис. 1).

Робота приладу базується на взаємодії магнітного поля постійного магніту та магні-тного поля рамки, якою протікає струм. У результаті рамка повертається в напрямку, обу-мовленому напрямком струму. Обертовий момент:

де Во -індукція магнітного поля в зазорі; S -площа рамки;

w –кількість витків рамки приладу; I – струм який протікає по рамці; Ψ - магнітне потокозчеплення.

На затискачах приладів завжди є позначки, які показують, як треба включати при-лад, щоб стрілка відхилялась вздовж шкали.

Основні властивості магнітоелектричних приладів: висока точність, рівномір-ність шкали, мале власне споживання потужності, незалежність показів від впливу зовніш-ніх магнітних полів, непридатність для безпосереднього вимірювання змінного струму, чу-тливість до перевантажень, висока вартість.

Магнітоелектричні прилади з випрямлячем являють собою сполучення магнітоелектричного вимірювального механізму і випрямляча на напівпровідникових діодах. Шка-ла приладів рівномірна, однак внаслідок нелінійності вольт-амперної характеристики діо-дів у початковій частині трохи стиснута.

Ці прилади реагують на середнє за півперіод значення змінного струму. Однак шка-лу приладів градуюють у діючих значеннях при синусоїдній формі, тобто з урахуванням

коефіцієнта форми kф=1,11

. Таким чином випрямляючі прилади правильно вимірюють ді-юче значення тільки при синусоїдній формі кривої.

6.Електромагнітні прилади: принцип дії, будова, похибки, переваги та недоліки.

7. Електродинамічні прилади: принцип дії, будова, похибки, переваги та недоліки.

8. Електростатичні прилади: принцип дії, будова, похибки, переваги та недоліки.

9. Термоелектричні прилади: принцип дії, будова, похибки, переваги та недоліки.

10. Аналого-цифрове перетворення.

Вимірювальний перетворювач, який здійснює дискретизацію аналогового сигналу, квантування та кодування сигналу, називається аналого-цифровим перетворювачем (АЦП).Аналогоцифровий перетворювач є невід'ємною складовою частиною будь-якого цифрового приладу. Мікроелектронна промисловість випускає аналого-цифрові перетворювачі у вигляді однієї або кількох мікросхем.

Методи аналого-цифрового перетворення. Методи аналого-цифрового перетворення поділяються на:

-методи зіставлення;

-методи зрівноважування.

Уметодах зіставлення аналого-цифрове перетворення здійснюється за один прийом або такт, тобто з максимальною швидкістю. Щоб домогтися цього, потрібно за допомогою міри відтворити всі N значення, на які квантується діапазон, тобто міра має бути багатоканальною .

Уметодах зрівноважування аналого-цифрове перетворення здійснюється за кілька так-

тів.Методи зрівноважування поділяються на методи слідкуючого і розгортального зрівноважування.

АЦП перетворює аналогову вхідну напругу в вихідний цифровий код, який відповідає вхідному квантованому вихідному сигналу.

Класифікація АЦП Процес аналого-цифрового перетворення полягає у багаторазовому порівнянні вхідного ана-

логового сигналу з набором еталонних сигналів.

Тому основні ознаки класифікації АЦП є алгоритми його роботи. Алгоритми відображають комплекс операцій, виконання яких встановлює чисельну відповідність між вхідною аналоговою величиною і обраними еталонними мірами. Другою важливою ознакою класифікації є вид аналогової величини (напруга і струм, кутові і лінійні зміщення, часовий інтервал, фаза і частота зміни струму). У якості цифрової величини як правило, застосовують позиційний чи двійковий код.

Класифікація АЦП за видом алгоритму перетворення

1.Метод послідовного підрахування.

2.Метод порозрядного кодування.

11 Визначення імовірності появи похибки яка не перевищує заданого значення. Стандартні форми представлення результатів вимірювань.

Контрольно-перевірочні вимірювання, похибка яких з певною ймовірністю не повинна перевищувати певного заданого значення.

До них відносяться вимірювання, що виконуються лабораторіями державного нагляду за впровадженням і дотриманням стандартів і станом вимірювальної техніки і заводськими вимірювальними лабораторіями, які гарантують погрішність результату з певною ймовірністю, що не перевищує деякого, наперед заданого значення.

Представлення результатів вимірювань. Для представлення абсолютної похибки результатів користуються однієї зі стандартних форм, згідно до ДСТУ 2681-94.

Перша форма. Результат вимірювання представляється числом А в одиницях вимірюваної величини. Сумарна абсолютна похибка в тих самих одиницях обмежується інтервалом (від нижньої

до верхньої границі), в якому з вказаною ймовірністю Р знаходиться сумарна похибка (тобто наводиться довірчий інтервал і відповідна йому імовірність).

Друга форма. Наводиться значення результатів вимірювання А, вказується верхня і нижня ( ,

) границі інтервала, в якому може знаходитись систематична похибка, імовірність цієї події, дається оцінка СКВ випадкової складової похибки і умовне позначення стандартної апроксимації функції розподілу щільності ймовірності випадкової похибки.

Третя форма. Наводиться значення результату вимірювання, вказується СКВ випадкової і систематичної похибки, наводяться умовні назви стандартних функцій розподілу щільності ймовірності.

Четверта форма. Наводиться значення результату вимірювання, наводяться повні функції розподілу як для випадкових, так і для систематичних похибок у вигляді відповідних таблиць.