Тема 4. Макроекономічна нестабільність

1.Циклічність як форма економічного розвитку. 2. Зайнятість і безробіття. Закон Оукена. 3. Інфляція та її наслідки. Крива Філіпса.  1. Економічні коливання – це зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості і доходах. “Діловий цикл” відбиває рівень ділової активності впродовж кількох, чи кільканадцяти років . Спад – це фаза ділового циклу, у якій обсяг ВВП скорочується протягом не менше як двох кварталів підряд (безробіття зростає, інвестиції зменшуються, заробітна плата скорочується). Піднесення – у цій фазі відбувається зростання ВВП, прибутків, скорочується безробіття. Вершина – досягається повна зайнятість, виробництво працює на повну потужність. Дно – найнища точка спаду. Початок піднесення, що настає після спаду називають пожвавленням, а тривалий спад – депресією. Причини економічних коливань • Екстернальні теорії шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війни, революції, міграція робочої сили, нові наукові відкриття, політичні процеси). • Інтернальні теорії шукають причини економічних коливань усередині самої системи (грошах, цінах, інвестиціях). У макроекономіці не існує єдиної теорії економічного циклу. Але безперечними є те, що циклічні коливання викликаються змінами в сукупному попиті, або сукупній пропозиції: попит знижується – знижуються обсяги виробництва – зростає безробіття – знижується загальний рівень цін; пропозиція зменшується – зменшуються обсяги виробництва – зростає безробіття – збільшуються ціни.  2. Безробіття – це один з індикаторів економічної нестабільності. Втрати від безробіття вимірюються законом Оукена: кожний відсоток циклічного безробіття викликає відставання фактичного обсягу виробництва від природного на 2,5%. Втрати ВВП від циклічного безробіття згідно із Законом Оукена: ∆Y = (U - Un) • 2,5, де U - фактичний рівень безробіття; Un - природний рівень безробіття; ∆ Y - відсоток відставання ВВП від природного.  Yп = Y / (100 - ∆Y) • 100; ∆Y = Y – Yп, де Y - фактичний ВВП; Yп - природній ВВП. Робоча сила (L) країни складається із зайнятих (З) і безробітних (Б): L = З + Б. Рівень зайнятості виявляється через рівень безробіття (U): U= Б / L; Б = L –З; В розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома причинами: 1. Пошуком роботи; 2. Негнучкістю заробітної плати; 3. Недостатнім сукупним попитом. Стан використання робочої сили в командно-адміністративній економіці (кол. СРСР) – надзайнятість. На час розпаду Союзу використання трудових ресурсів було понад 80%, тоді як у ринкових країнах 60-65%.  3. Інфляція – це зростання загального рівня цін в країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Темп інфляції показує, як прискорилася, чи уповільнилася інфляція за певний період: Помірна інфляція спостерігається при зростанні цін до 10%. Повзуча – до 5% за рік. Галопуюча – ціни зростають на 20, 50, 100 і більше відсотків, характерна для країн, що розвиваються. Гіперінфляція – ціни зростають на тисячі і навіть мільйони разів, у 1993 році спостерігалася в Україні. Інфляція попиту – сукупний попит зростає швидше за економічний потенціал, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію:  “Надто багато грошей полює на малу кількість товару” Інфляція пропозиції виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів. Соціально-економічні наслідки інфляції: 1. Перерозподіл майна і доходів між різними групами населення; 2. Падіння рівня життя народу; 3. Зниження ефективності функціонування національної економіки. Крива Філіпса показує залежність між рівнем безробіття і темпом інфляції, з якої випливає наступний висновок: для зменшення темпів інфляції необхідно збільшити безробіття.