Висновок

При розгляді протестів у порядку нагляду пов­ною мірою зберігає свою силу ревізійне начало: суд не зв'язаний доводами протесту і перевіряє справу в повно­му обсязі за наявними в ній і додатково поданими (ви­требуваними) матеріалами та щодо всіх засуджених, у тому числі і тих, щодо яких протест не принесено. Вста­новивши підстави для скасування або зміни вироку, суд наглядної інстанції зобов'язаний скасувати його або змі­нити щодо всіх засуджених, яких стосуються допущені порушення, незалежно від того, чи опротестовано щодо них вирок. Він може скасувати або змінити вирок, ухвалу чи постанову як на підставах, викладених у протесті, так і у зв'язку з допущеними у справі порушеннями, які не зазначені в протесті, але були виявлені самою наглядною інстанцією.

Проте повноваження наглядного суду обмежені дією заборони «повернення до гіршого, яка в даній стадії процесу проявляється в тому, що: 1) суд наглядної інс­танції не вправі прийняти рішення, яке погіршувало б становище засудженого в порівнянні з вироком або каса­ційною ухвалою. Він також позбавлений права посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий зло­чин; 2) наглядна інстанція не вправі прийняти рішення, Що погіршує становище засудженого (виправданого), щодо якого протест не було принесено; 3) суд наглядної інс­танції не може також винести постанову (ухвалу), що погіршує становище засудженого, виправданого або особи, справу щодо якої закрито з підстав, не зазначених у протесті; 4) при розгляді справи, в якій одну й ту саму особу за одним (чи кількома) законом було засуджено, а за іншим виправдано, за наявністю протесту лише на вирок суду в частині засудження суд наглядної інстанції позбавлений права, скасовуючи вирок в частиш засуд­ження такої особи, скасувати вирок і в частиш її виправ­дання; 5) перегляд у порядку нагляду обвинувального вироку, ухвали і постанови суду в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, за м'я­кістю покарання або на інших підставах, які погіршують становище засудженого, а також виправдувального ви­року або ухвали чи постанови суду допускається лише протягом року після набрання ними законної сили (ст. 385 КПК).

Визнавши за відповідним протестом неправильним виправдання підсудного чи закриття справи в суді першої інстанції або призначення засудженому покарання, яке за своєю м'якістю не відповідає вчиненому, наглядна інстан­ція скасовує вирок чи ухвалу за умови, що з часу їх вступу в законну силу не пройшов рік, і направляє справу для нового розгляду відповідно до суду першої або касаційної інстанції. При поверненні справи до суду першої інс­танції суд наглядної інстанції має вказати стадію, з якої справа повертається на новий розгляд. Повернути справу на нове розслідування наглядна інстанція вправі лише при наявності підстав, зазначених в ст. 246 КПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК, коли безпідставне закриття справи або незаконне пом'якшення покарання засудженому відбулося при розгляді справи в порядку нагляду, вищестояща наглядна інстанція вправі скасувати ухвалу чи постанову нижчестоящої наглядної інстанції і залишити в силі вирок суду чи касаційну ухвалу зі зміною їх або без зміни.[4]

Направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, суд наглядної інстанції вправі дати вказівки про те, які обставини підлягають з'ясу­ванню, і процесуальні дії, які для цього необхідно ви­конати. Вони є обов'язковими для виконання. Проте він

не вправі: 1) встановлювати або вважати доведеними факти, які не були встановлені у вироку або відкинуті ним; 2) вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність того або іншого доказу або про переваги одних доказів над іншими, про застосування судом першої інс­танції того або іншого кримінального закону та міру покарання.

Скасовуючи касаційну ухвалу, суд не повинен визна­чати наперед висновки, які можуть бути зроблені касацій­ною інстанцією при повторному розгляді справи (ст. 395 КПК). Перелічені і подібні їм вказівки і висновки наглядної інстанції суперечать принципу оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів та правилу про те, що постановлений судом вирок має грунтуватися на доказах, які безпосередньо ним досліджені.

Повторне попереднє розслідування та розгляд справи після скасування вироку здійснюються в загальному по­рядку. Проте посилення покарання або застосування за­кону про більш тяжкий злочин після скасування вироку наглядною інстанцією допускається за умови, що перший вирок був скасований за м'якістю покарання, за необхід­ністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при новому розслідуванні будуть встановлені обста­вини, що свідчать про вчинення обвинуваченим більш тяжкого злочину.[2]

Постанова (ухвала) суду наглядної інстанції склада­ється з вступної, мотивувальної та резолютивної частин і має відповідати вимогам ст. 378 КПК. У разі виявлення наглядною інстанцією обставин, зазначених у ст. 23² КПК, вона вправі винести окрему ухвалу (постанову).