Висновок
При розгляді протестів у порядку нагляду повною мірою зберігає свою силу ревізійне начало: суд не зв'язаний доводами протесту і перевіряє справу в повному обсязі за наявними в ній і додатково поданими (витребуваними) матеріалами та щодо всіх засуджених, у тому числі і тих, щодо яких протест не принесено. Встановивши підстави для скасування або зміни вироку, суд наглядної інстанції зобов'язаний скасувати його або змінити щодо всіх засуджених, яких стосуються допущені порушення, незалежно від того, чи опротестовано щодо них вирок. Він може скасувати або змінити вирок, ухвалу чи постанову як на підставах, викладених у протесті, так і у зв'язку з допущеними у справі порушеннями, які не зазначені в протесті, але були виявлені самою наглядною інстанцією.
Проте повноваження наглядного суду обмежені дією заборони «повернення до гіршого, яка в даній стадії процесу проявляється в тому, що: 1) суд наглядної інстанції не вправі прийняти рішення, яке погіршувало б становище засудженого в порівнянні з вироком або касаційною ухвалою. Він також позбавлений права посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин; 2) наглядна інстанція не вправі прийняти рішення, Що погіршує становище засудженого (виправданого), щодо якого протест не було принесено; 3) суд наглядної інстанції не може також винести постанову (ухвалу), що погіршує становище засудженого, виправданого або особи, справу щодо якої закрито з підстав, не зазначених у протесті; 4) при розгляді справи, в якій одну й ту саму особу за одним (чи кількома) законом було засуджено, а за іншим виправдано, за наявністю протесту лише на вирок суду в частині засудження суд наглядної інстанції позбавлений права, скасовуючи вирок в частиш засудження такої особи, скасувати вирок і в частиш її виправдання; 5) перегляд у порядку нагляду обвинувального вироку, ухвали і постанови суду в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, за м'якістю покарання або на інших підставах, які погіршують становище засудженого, а також виправдувального вироку або ухвали чи постанови суду допускається лише протягом року після набрання ними законної сили (ст. 385 КПК).
Визнавши за відповідним протестом неправильним виправдання підсудного чи закриття справи в суді першої інстанції або призначення засудженому покарання, яке за своєю м'якістю не відповідає вчиненому, наглядна інстанція скасовує вирок чи ухвалу за умови, що з часу їх вступу в законну силу не пройшов рік, і направляє справу для нового розгляду відповідно до суду першої або касаційної інстанції. При поверненні справи до суду першої інстанції суд наглядної інстанції має вказати стадію, з якої справа повертається на новий розгляд. Повернути справу на нове розслідування наглядна інстанція вправі лише при наявності підстав, зазначених в ст. 246 КПК.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК, коли безпідставне закриття справи або незаконне пом'якшення покарання засудженому відбулося при розгляді справи в порядку нагляду, вищестояща наглядна інстанція вправі скасувати ухвалу чи постанову нижчестоящої наглядної інстанції і залишити в силі вирок суду чи касаційну ухвалу зі зміною їх або без зміни.[4]
Направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, суд наглядної інстанції вправі дати вказівки про те, які обставини підлягають з'ясуванню, і процесуальні дії, які для цього необхідно виконати. Вони є обов'язковими для виконання. Проте він
не вправі: 1) встановлювати або вважати доведеними факти, які не були встановлені у вироку або відкинуті ним; 2) вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність того або іншого доказу або про переваги одних доказів над іншими, про застосування судом першої інстанції того або іншого кримінального закону та міру покарання.
Скасовуючи касаційну ухвалу, суд не повинен визначати наперед висновки, які можуть бути зроблені касаційною інстанцією при повторному розгляді справи (ст. 395 КПК). Перелічені і подібні їм вказівки і висновки наглядної інстанції суперечать принципу оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів та правилу про те, що постановлений судом вирок має грунтуватися на доказах, які безпосередньо ним досліджені.
Повторне попереднє розслідування та розгляд справи після скасування вироку здійснюються в загальному порядку. Проте посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин після скасування вироку наглядною інстанцією допускається за умови, що перший вирок був скасований за м'якістю покарання, за необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при новому розслідуванні будуть встановлені обставини, що свідчать про вчинення обвинуваченим більш тяжкого злочину.[2]
Постанова (ухвала) суду наглядної інстанції складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин і має відповідати вимогам ст. 378 КПК. У разі виявлення наглядною інстанцією обставин, зазначених у ст. 232 КПК, вона вправі винести окрему ухвалу (постанову).