1.2 Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання

Необхідною умовою виконання вироку є на­брання ним законної сили. Це означає, що вирок у відповідності із законом є обов'язковим для всіх дер­жавних і громадських органів, підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає вико­нанню на всій території України.

Вирок, на який може бути подана касаційна скарга або внесено касаційне подання прокурора, набирає закон­ної сили після закінчення строку на подання касаційної скарга чи внесення подання, в разі ж їх внесення —після розгляду їх касаційною інстанцією і оголошення каса­ційної ухвали, якщо нею вирок не буде скасовано. Вирок Верховного Суду України оскарженню в касаційному по­рядку не підлягає і на нього не може бути внесено касаційне подання прокурора. Він набирає законної сили з моменту його оголошення (ч. 5 ст. 347 КПК).

У випадку оскарження вироку чи внесення на нього касаційного подання прокурора лише в частині або щодо окремих засуджених, якщо їх декілька, він не набирає законної сили до моменту оголошення касаційної ухвали (ст. 401 КПК).

Виправдувальний вирок, а так само обвинувальний, але без призначення покарання, із звільненням засудже­ного від покарання, чи з призначенням покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, частково приводиться до виконання негайно після проголошення вироку. У цих випадках підсудний, який знаходиться під вартою, звіль­няється з-під неї у залі судового засідання. Суд з ураху­ванням особистості та обставин справи вправі звільнити з-під варти також умовно засудженого до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці (ст. 342 КПК).

Ухвали суду першої інстанції і постанови судці наби­рають законної сили після закінчення строку на каса­ційне оскарження чи внесення прокурором окремого подання, а в разі подання на ш« окремої скарги чи внесення окремого подання прокурору — після зали­шення їх без задоволення касаційне інстанцією. Ті ж ухвали і постанови, які оскарженню не підлягають, на­бирають законної сили і виконуються негайно після їх винесення. Ухвали і постанови касаційної та наглядної інстанцій оскарженню не підлягають і законної сили набирають після їх оголошення (ст. 402 КПК).

Звернення вироку до виконання здійснює суд, який пос­тановив вирок. Відповідно до ст. 404 КПК не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повер­нення справи з касаційної інстанції суддя або толова суду направляє розпорядження про виконання обвинувально­го вироку разом з копією останнього органу, на який законом покладено обов'язок привести його до виконан­ня. У випадку зміни вироку касаційною або наглядною інстанцією до копії вироку додається також копія ухвали чи постанови названих контрольних інстанцій.[7]

Розпорядження про виконання вироку підписує суддя (голова суду чи його заступник), воно скріплюється гербовою печаткою суду і надсилається разом з копіями зазначених раніше судових документів до відповідного органу.

Якщо засудженому обрано міру покарання у вигляді позбавлення волі, то вирок звертається до виконанні! шляхом направлення названих документів начальнику місця ця попереднього ув'язнення, в якому утримується засуджений, що перебуває під вартою. Коли ж останній гад вартою не перебуває, то ці документи направляються органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого. На цей же орган покладається обов'язок привести: вирок до виконання, коли особа умовно засуджена дві позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.[3]

У випадку засудження винного до виправних робіт без позбавлення волі розпорядження про виконання вироку направляється до інспекції виправних робіт районного!(міського) відділу внутрішніх справ.

Якщо мало місце умовне засудження до позбавлення волі чи виправних робіт (ст. 45 КК) або засудженому до позбавлення волі надана відстрочка виконання вироку (ст. 46^і КК), суд надсилає розпорядження і копію вироку органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - також і службі у справах неповнолітніх за місцем проживання засудженого для здійснення контролю за його поведінкою. Коли суд своїм вироком поклав обов'язок нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи на відповідну громадську організацію або трудовий колектив за їх згодою або на їх клопотання, то останні також обов'язково надсилається копія вироку.

Звернення до виконання вироку, яким засудженому призначено покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штрафу, громадської догани, конфіскації майна, позбавлення військового чи спеціального звання і позбавленні батьківських прав (останні три міри як додаткові покарання), детально регулюється Положенням про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не зв'язаний із заходами виправно-трудового впливу на засуджений, затвердженим Указом Президії Верховної Ради України від 22 червня 1984 р, і полягає у нижчевикладеному.

При призначенні покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяль­ністю як основного покарання або як додаткового пока­рання, не пов'язаного з позбавленням волі, чи при умов­ному засудженні або при наданні відстрочки виконання вироку, копія вироку надсилається судом адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи за­судженою для виконання, а також органові внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для здійснення контролю за виконанням зазначеної міри покарання. . Звернення до виконання вироку про призначення штра­фу полягає в тому, що суд, який постановив вирок, пропонує засудженому добровільно внести до ощадного банку суму штрафу протягом місяця і попереджає його, що в разі несплати штрафу його буде стягнуто в приму­совому порядку судовим виконавцем відповідно до ст. 362 Цивільного процесуального кодексу.[4]

Як уже зазначалося, покарання у вигляді громадської догани виконується безпосередньо судом, який поста­новив вирок, і полягає у публічному висловлюванні осуду засудженому від імені держави. Але якщо вироком перед­бачено довести громадську догану до відома громадсь­кості через пресу чи іншим способом, суд надсилає копію вироку органові преси для опублікування повідомлення або адміністрації підприємства, установи, організації, гро­мадській організації за місцем роботи, навчання чи про­живання засудженого для обговорення на зборах колек­тиву.

Звернення до виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна полягає в тому, що суд над­силає виконавчий лист, копію опису майна (якщо опис було здійснено) і копію вироку для виконання до держав­ної виконавчої служби і сповіщає про це відповідному фінансовому відділу державної адміністрації або викон­кому міської і районної у місті Ради народних депутатів.

У випадку, коли засудженого вироком позбавлено вій­ськового або спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу (категорії), незалежно від того, ким вони були присвоєні, суд надсилає в п'ятиденний строк копію вироку органові, який присвоїв ці звання. Таким же чином вирішується питання і про рішення суду внести подання Президентові України про позбавлення засудже­ного державної нагороди України або почесного звання.

Якщо суд постановив позбавити засудженого батьків­ських прав, після набрання вироком законної сили його копія надсилається судом органу опіки і піклування за місцем проживання неповнолітньою (ці органи передба­чені ст. 129 Кодексу про шлюб та сім'ю), а також органу РАГСу за місцем його народження. Коли ж засудженому; позбавленому батьківських прав, Якщо засуджений за тяжкий злочин має наукові сту­пені або вчені звання, суд з огляду на міру дискредитації ним звання вченого може повідомити про засудження». Вищу атестаційну комісію України, Міністерство освіти України або Вчену раду установи, що присудила і присвоїла наукові ступені і звання, для вирішення ним питання про їх позбавлення засудженого, додавши № повідомлення копію вироку. Аналогічно має діяти суд при засудженні особи, що має почесне звання, присвоєну уповноваженим на це відомчим органом .

З виховною метою суд вправі направити копію вироку на підприємство, в установу та організацію за місцем роботи засудженого (ч. З ст. 404 КПК). В окремих випадках, коли суд визнає доцільним, він доводить вирок або його суть до відома громадськості через засоби масової інформації: пресу, телебачення, радіо.