Практична робота № 5

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5

ТЕМА: СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ ( за ДСТУ ISO 14004)

1. Мета роботи: ознайомлення зі системою управління навколишнім середовищем за ДСТУ ISO 14004.

В результаті вивчення даної роботи студент повинен

Знати: основні принципи системи управління навколишнім середовищем та вимоги щодо її функціонування.

Вміти: застосовувати принципи системи управління навколишнім середовищем за ДСТУ ISO 14004.

2. Самостійна підготовка до заняття

за підручниками та методичними вказівками вивчити теоретичний матеріал до даної роботи.

3. Питання для самоперевірки

3.1Назвіть галузь використання ДСТУ ISO 14004-97.

3.2Перелічіть основні принципи та елементи СУНС.

3.3Що називають первинною екологічною експертизою? Процедура її проведення.

3.4Назвіть принципи екологічної політики.

3.5Які питання підлягають розгляду з погляду екологічної політики?

3.6Які елементи належать до системи екологічного планування?

3.7Що називають ідентифікацією екологічних аспектів?

3.8Які питання підлягають розгляду з погляду ідентифікації екологічних аспектів?

3.9 Дайте характеристику правових і інших вимог згідно

ДСТУ ISO 14004-97.

49

3.10Назвіть питання, що підлягають розгляду стосовно екологічних цілей і завдань.

3.11Що називають програмою екологічного управління. Її характеристика, питання, що підлягають розгляду?

3.12Охарактеризуйте систему підзвітності та відповідальності в рамках ДСТУ ISO 14004-97.

4. Теоретичне обґрунтування

ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем

(СУНС, EMS). Загальні керівні положення щодо принципів, систем та засобів забезпечення.

Галузь використання. Цей міжнародний стандарт містить керівні положення щодо розроблення та впровадження систем екологічного управління, а також координації їх з іншими системами управління. Ці положення можуть бути застосовані до будь-якої організації, незалежно від масштабів, типу чи рівня професійного досвіду, яка зацікавлена у розробленні, впровадженні та/чи вдосконаленні системи екологічного управління. Вони призначені для добровільного використання як критеріїв стосовно сертифікації/реестрації EMS.

Принципи та елементи системи управління навколишнім

середовищем:

—зобов'язання і політика (організація має визначити свою екологічну політику і гарантувати виконання зобов'язання щодо її СУНС);

—планування (організація має скласти план реалізації своєї екологічної політики);

—впровадження (для ефективного впровадженая цих принципів і елементів організація має створити можливості та механізм забезпечення,

необхідні для реалізації своїх екологічної політики, цілей і завдань);

— вимірювання та оцінювання (організація повинна здійснювати вимірювання, моніторинг оцінювання своїх екологічних характеристик);

50

— аналіз і вдосконалення (організація повинна аналізувати і постійно вдосконалювати свою систему екологічного управління для поліпшення своїх загальних екологічних характеристик).

Зобов'язання і політика. Організація має почати з того, що EMS має багато переваг, наприклад, сприяє досягненню відповідності регламентам,

обмеженню джерел юридичної відповідальності чи забезпеченню ефективнішого використання матеріалів. У міру того, як організація набуває досвіду і її EMS починає набирати чіткої форми, можуть упроваджувати й інші процедури, програми і технології для подальшого поліпшення екологічних характеристик. Потім, у процесі вдосконалення EMS, екологічні критерії можуть визначати всі рішення щодо господарювання.

Зобовязання керівництва. Для забезпечення успіху одним із перших кроків у розробленні чи вдосконаленні EMS має стати виконання зобов'язань вищого керівництва організації покращувати екологічні характеристики діяльності, виробництва продукції чи послуг. Неперервне їх дотримання і провідна роль EMS має важливе значення.

Первинна екологічна експертиза. Поточний стан справ організації стосовно навколишнього середовища можна встановити за допомогою первинної екологічної експертизи (рис. 6.1).

У всіх випадках слід розглядати весь спектр робочих умов, враховуючи можливі відмови техніки та аварійні ситуації.

Процес та результати первинної екологічної експертизи мають документально оформлюватися разом з ідентифікацією сприятливих можливостей для розвитку EMS.

Екологічна політика. Екологічна політика встановлює загальні напрями та визначає принципи дій для організацій. Вона визначає мету стосовно необхідного рівня екологічної відповідальності та геологічних характеристик, за якими будуть оцінюватися всі подальші дії організації.

Міжнародні організації, кількість яких невпинно зростає, за участю урядів, промислових асоціацій та громадських об'єднань розробили керівні

51

принципи екологічної політики, які допомагають організаціям визначити їхні

загальні зобов'язання щодо навколишнього середовища. За їх допомогою для

різних організацій встановлюється єдина система цінностей. Такі керівні

принципи можуть допомогти у формуванні політики з урахуванням усіх

особливостей конкретної організації.

Екологічна експертиза охоплює:

ідентифікацію вимог законодавства та регламенту;

ідентифікацію екологічних аспектів діяльності організації, її продукції чи послуг для визначення тих, що мають чи можуть мати значний вплив на навколишнє середовище і пов'язані з юридичною відповідальністю;

оцінювання ефективності роботи організації за відповідністю до релевантних внутрішніх критеріїв, стандартів інших організацій,

регламентів, зводів правил, принципів і керівних положень;

технічні правила і процедури управління навколишнім середовищем;

ідентифікацію іншої політики і процедур у сфері матеріально-технічного постачання та укладення договорів;

отримані дані про результати розслідування випадків невідповідності, що мали місце у минулому;

сприятливі можливості для отримання переваг у конкуренції;

думки зацікавлених сторін;

діяльність та виконання функції в межах інших систем організації, які можуть сприяти чи стримувати поліпшення екологічних характеристик.

Рис.6.1. Екологічна експертиза.

Відповідальність за визначення екологічної політики, як правило,

покладається на вище керівництво та полягає в її реалізації, а також у

забезпеченні процесу формування та модифікації політики (рис. 6.2).

52

Планування. До елементів системи екологічного управління, пов'язаних

із плануванням, належать:

-визначення екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних із ними впливів на навколишнє середовище;

-правові вимоги;

-екологічна політика;

-внутрішні критерії ефективності функціонування;

-екологічні цілі та завдання;

-плани та програма екологічного управління.

Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище.

Політика, цілі та завдання організації повинні ґрунтуватися на знанні екологічних аспектів та значних впливів на навколишнє середовище,

пов'язаних з її діяльністю, продукцією чи послугами. Завдяки цьому є гарантія, що такі впливи на навколишнє середовище враховуватимуться під час установлення екологічних цілей.

Ідентифікація екологічних аспектів — це неперервний процес визначення минулого, поточного та потенційно можливого впливу

(позитивного чи негативного) діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес також передбачає визначення потенційної незахищеності організації від регулятивних, правових та господарських санкцій. Він може також передбачати виявлення впливів на здоров'я та безпеку, а також оцінювати екологічний ризик.

Є кілька питань, що підлягають розгляду з погляду ідентифікації екологічних аспектів і оцінювання впливів на навколишнє середовище:

-Що таке екологічні аспекти діяльності, продукції та послуг організації?

-Чи спричиняє діяльність, продукція чи послуги організації значні негативні впливи на навколишнє середовище?

54

-Чи розроблена в організації процедура оцінювання впливів нових проектів на навколишнє середовище?

-Чи потребує місцезнаходження організації спеціального розгляду з погляду екології, наприклад, якщо район з чутливим навколишнім природним середовищем?

-Як позначатимуться будь-які заплановані зміни або розширення діяльності, продукції чи послуг на екологічних аспектах і пов'язаних із ними впливах?

-Які за масштабом та силою будуть потенційно можливі впливи на навколишнє середовище у випадку раптового припинення технологічного процесу?

-Як часто виникатиме ситуація, яка могла б призвести до негативного впливу на навколишнє середовище?

-Що таке значні екологічні аспекти з погляду їх впливів, імовірності,

сили і частоти вияву?

- До якої групи (місцевих, регіональних чи глобальних) належать значні впливи на навколишнє середовище за своїм масштабом?

Правові та інші вимоги. Організація повинна розробити і підтримувати на належному рівні процедури визначення, забезпечення доступу до них і роз'яснення всіх правових та інших вимог, виконувати які вона зобов'язується та які безпосередньо стосуються екологічних аспектів її діяльності, продукції чи послуг.

Є питання, що підлягають розгляду стосовно правових та інших вимог:

-Який доступ має організація до релевантних, правових та інших вимог

іяк вона їх ідентифікує?

-Яким чином організація слідкує за розробкою правових та інших

вимог?

-Як організація стежить за внесенням змін до правових та інших

вимог?

55

- Яким чином організація надає працівникам релевантну інформацію про правові та інші вимоги?

Внутрішні критерії ефективності функціонування. Якщо стандартів сторонніх організацій немає взагалі чи вони не задовольняють потреби організації, необхідно встановити і впровадити власні критерії та пріоритети.

Внутрішні критерії ефективності функціонування, поряд зі стандартами сторонніх організацій, допомагають у встановленні власних цілей та завдань.

Екологічні цілі та завдання. Цілі повинні встановлюватися відповідно до екологічної політики організації. Це загальні орієнтири у досягненні екологічних характеристик, визначених у межах екологічної політики. У

постановці своїх цілей організація також має враховувати дані екологічних експертиз, ідентифіковані екологічні аспекти і пов'язані з ними впливи на навколишнє середовище. Після цього можуть бути визначені екологічні завдання для досягнення цих цілей у встановлений термін, які мають бути конкретними і вимірними.

Пройшовши ці етапи, організація повинна розглянути питання щодо встановлення кількісних показників екологічних характеристик. Вони можуть закладатися в основу системи оцінювання екологічних характеристик, а також надавати інформацію як про систему екологічного управління, так і про оперативні системи.

Цілі та завдання можуть широко застосуватися на всіх рівнях організації в індивідуальній діяльності чи діяльності конкретного підрозділу.

Їх потрібно періодично аналізувати та переглядати, а також ураховувати вимоги зацікавлених сторін (рис. 6.3).

Програма (програми) екологічного управління. В межах загального планування діяльності організація повинна розробити програму екологічного управління, яка б охоплювала всі її екологічні цілі. Для забезпечення найбільшої ефективності планування екологічного управління повинно входити в стратегічний план організації. Програми екологічного управління

56

мають містити календарні графіки, ресурси та зобов'язання щодо досягнення

екологічних цілей та завдань організації.

Питання, що підлягають розгляду стосовно екологічних цілей та завдань:

Якою мірою цілі та завдання відображають екологічну політику, а також значні впливи на навколишнє середовище, пов'язані з

діяльністю, продукцією чи послугами організації?

Як працівники, відповідальні за досягнення цілей та завдань, залучалися до їх визначення?

Якою мірою враховано позиції зацікавлених сторін?

Які конкретні кількісні показники було встановлено для цілей і завдань?

Яким чином здійснюється регулярний аналіз та перегляд цілей і завдань із метою відображення бажаного поліпшення екологічних

характеристик?

Рис. 6.3. Питання, що підлягають розгляду стосовно екологічних цілей та завдань.

У структурі планування програма екологічного управління ідентифікує конкретні дії за порядком їх пріоритетності для організації. Ці дії можуть стосуватися окремих процесів, проектів, продукції, послуг, виробничих ділянок чи обладнання на ділянках.

Питання, що підлягають розгляду стосовно програми (програм)

екологічного управління:

-Що таке встановлений організацією процес розробки програм екологічного управління?

-Чи залучаються до процесу планування екологічного управління всі відповідальні сторони?

-Чи є процес періодичного аналізу програми?

-Як програми відображають проблеми, пов'язані з ресурсами,

відповідальністю, нормуванням часу та пріоритетністю?

57

-Наскільки програми екологічного управління узгоджуються з екологічною політикою та діяльністю із загального планування?

-Яким чином здійснюється моніторинг та перегляд програм екологічного управління?

Впровадження. Можливості та засоби забезпечення, необхідні організації, постійно модифікуються з урахуванням постійної зміни вимог зацікавлених сторін, динаміки розвитку умов господарської діяльності та процесу неперервного вдосконалення. Для досягнення екологічних цілей організація повинна зосередити свої зусилля на побудові неперервно діючої послідовності, що складається з персоналу, систем, стратегії, ресурсів та структури управління.

Для багатьох організацій впровадження екологічного управління може здійснюватися поетапно з урахуванням ступеня усвідомлення екологічних вимог, аспектів, очікувань та вигод, а також наявності ресурсів.

Забезпечення можливостями: людські, матеріальні та фінансові ресурси. Повинні бути визначені та надані людські, матеріальні (наприклад,

виробничі приміщення, обладнання) та фінансові ресурси, необхідні для реалізації екологічної політики організації та досягнення її цілей. Під час розподілу ресурсів організації можуть розробляти процедури оцінки як вигод, так і витрат, їхньої екологічної чи суміжної діяльності. Можуть також враховуватися витрати, пов'язані а контролем забруднення, відходами та їх видаленням.

Питання, що підлягають деталізації та стосуються людських,

матеріальних і фінансових ресурсів:

-Яким чином організація ідентифікує та розподіляє людські, технічні й фінансові ресурси, необхідні для досягнення поставлених екологічних цілей та завдань, ураховуючи ресурси для нових проектів?

-Яким чином організація контролює витрати та вигоди, пов'язані з екологічною діяльністю?

58