Висновки

В результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки концептуальних засад удосконалення механізму регулювання оплати праці в Україні у відповідності до потреб формування соціальної держави шляхом удосконалення теоретичних, методологічних та науково-методичних підходів щодо розвитку системи оплати праці в умовах ринку.

За результатами проведеного дослідження зроблено такі методологічні та науково-практичні висновки:

1. Заробітна плата в сучасних умовах є ринковою формою фонду життєвих засобів працівника, що складає основну частину вартості робочої сили, яку виплачує роботодавець із отриманих доходів у відповідності до умов трудового договору та трудового внеску працівника в результати економічної діяльності підприємства. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення заробітної плати як економічної категорії здійснено: систематизацію концепцій заробітної плати на основі традиційних та новітніх теоретичних розробок економічної науки, що поглиблює розуміння її складної та багатоаспектної сутності; визначено основні риси та функції заробітної плати.

2. В сучасних умовах в процесі організації оплати праці використовуються як ринкові, так і неринкові механізми. При цьому процес формування заробітної плати протікає на різних рівнях економіки. Проведене дослідження сучасного механізму організації оплати праці дозволило обґрунтувати теоретичну модель механізму регулювання оплати праці, яка пронизує усі рівні економіки (макро-, мезо-, і мікрорівні), включає механізми ринкового, державного та колективно-договірного регулювання, систему організаційних форм, які опосередковують процес розподілу доходів, що забезпечує комплексний підхід до розуміння проблем та шляхів удосконалення організації оплати праці.

3. На основі конкретизації традиційних принципів організації оплати праці та доповнення їх новими (еквівалентний обмін, соціальна справедливість, соціальна безпека, диференціація, гнучкість оплати праці) визначено принципи організації заробітної плати, які відповідають умовам соціально-орієнтованої ринкової економіки. Запровадження визначених принципів надасть змогу удосконалити систему організації оплати праці, забезпечити реалізацію її функцій.

4. Здійснено систематизацію ринкових чинників, які обумовлені вартістю робочої сили, дією механізму ринку праці та неринкових чинників оплати праці (що залежать від змісту, характеру праці і виробництва, державного регулювання), врахування яких при визначенні розміру і структури оплати праці забезпечить підвищення ефективності організації оплати праці.

5. Дослідження правових засад організації оплати праці свідчить, що складний процес їх становлення охопив період 1992 – 2000 рр. В Україні розроблено низку законів, які забезпечують державне, колективно-договірне та ринкове регулювання оплати праці. Однак на сучасному етапі правовий механізм регулювання оплати праці є недосконалим, він не забезпечує гідний рівень оплати праці, мотивацію до ефективної трудової діяльності, виведення системи оплати праці із сфери тіньового розподілу. Тому актуальним є завдання удосконалення механізму регулювання оплати праці.

6. Комплексний аналіз рівня, динаміки, тенденцій та проблем оплати праці на макро-, мезо-, та мікрорівнях дав змогу обґрунтувати висновок, що в Україні у цій сфері накопичилось чимало проблем, які потребують негайного вирішення. Найбільш гострими є проблеми: низького рівня заробітної плати; недостатнього взаємозв’язку винагороди за працю з трудовими зусиллями та якісними характеристиками робочої сили; слабкого взаємозв’язку заробітної плати з кінцевими результатами діяльності підприємств; необґрунтованої надмірної диференціації заробітної плати за видами економічної діяльності, значної тінізації винагороди за працю. Проведений аналіз є підґрунтям для визначення шляхів удосконалення механізму розподільчих відносин на всіх рівнях економіки.

7. Дослідження оплати праці на рівні підприємств дало змогу визначити напрями удосконалення організації оплати праці: забезпечення тісного зв’язку розміру заробітної плати від індивідуальних результатів трудової діяльності кожного працівника; посилення взаємозв’язку між індивідуальними та колективними трудовими здобутками та розміром оплати праці кожного працівника при колективній формі організації праці; забезпечення прямої залежності оплати праці від ефективності діяльності підприємства в цілому та того структурного підрозділу, в якому працює працівник; посилення взаємозалежності оплати праці від якісних параметрів працівника, рівня його кваліфікації, інноваційності, мобільності.

8. Здійснено на макрорівні кореляційно-регресійний аналіз тісноти взаємозв’язку заробітної плати із темпами зростання продуктивності праці, рівнем освіти працівників, використанням фонду робочого часу, рентабельністю операційної діяльності, індексом цін виробників промислової продукції. Обґрунтовано відсутність залежності оплати праці від динаміки продуктивності праці. Визначено, що в найбільшій мірі оплата праці на макрорівні залежить від динаміки цін виробників; позитивним є посилення такої залеж­ності від рентабельності продукції. Це вказує на необхідність суттєвої модернізації механіз­му формування заробітної плати в Україні шляхом посилення її взаємозв’язку з резуль­татами праці та діяльності підприємств, а також якістю робочої сили. Розроблена економіко-математична модель оплати праці для металургійної галузі показала, що найбільший вплив на заробітну плату має продуктивність праці у натуральному виразі та індекс цін виробника.

9. Узагальнення зарубіжного досвіду організації оплати праці дало змогу розробити пропозиції щодо застосування в Україні значного досвіду організації оплати праці, спрямованого на підвищення ефективності виробництва. Механізм організації оплати праці має бути орієнтованим на ринок, на задоволення потреб споживачів та підтримку конкурентоспроможності фірм. Змінна частина заробітної плати повинна залежати від досягнень продуктивності праці, підвищення якості продукції, ефективного використання обладнання, економії матеріалів. Різноманітні тарифні угоди мають забезпечувати високий рівень заробітної плати, за умови ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів.

10. Проведений аналіз правового забезпечення державної політики щодо оплати праці виявив значний недолік – відсутність документу концептуального характеру, який би визначав загальну соціальну політику держави, в тому числі і в сфері доходів та оплати праці. У роботі обґрунтовано концептуальні засади удосконалення механізму регулювання оплати праці в Україні, запровадження яких забезпечить справедливе та гідне відшкодування реальної вартості робочої сили і на цій основі високого рівня життя населення та ефективного функціонування економіки.