Основні показники діяльності металургійних підприємств України за 2000-2008 рр.

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
1. Середньорічна кількість найманих працівників, тис. осіб	430	428	418	409	415	425	430	420	407
% до попереднього року	100	99,5	97,7	97,8	101,5	102,4	101,2	97,7	96,9
2. Обсяг основних видів продукції, у натуральному виразі, млн.т	81,8	87	90	98,2	85,2	83,7	86,0	91,9	77,3
% до попереднього року	100	106,4	103,4	109,1	86,8	98,2	102,7	106,9	84,1
3. Продуктивність праці за основними видами продукції, т/люд.	190,2	203,3	215,3	240,1	205,3	196,9	200,0	218,8	189,9
% до попереднього року	100	106,9	105,9	111,5	85,5	95,9	101,6	109,4	86,8
4. Середньомісячна заробітна плата, нарахована штатним працівникам, грн.	421	540	619	781	994	1287	1560	2003	2418
% до попереднього року	100	128,3	114,6	126,2	127,3	129,5	121,2	128,4	120,7
5. Частка витрат на оплату праці у загальних витратах, %	6,3	7,7	8,1	7,6	6,0	7,0	7,5	7,0	---
6. Рентабельність операційної діяльності, %	9,8	5,1	4,6	7,9	9,2	7,2	8,5	8,3	---

На мікрорівні аналіз стану та динаміки оплати праці здійснювався на матеріалах таких підприємств Донецької області: ВАТ “ДМЗ”, ВАТ “Донецксталь”– МЗ”, ЗАТ “ММЗ “Істіл (Україна)”, ВАТ “МК “Азовсталь”, “ММК ім. Ілліча”, які займають важливе місце в промисловому комплексі Україні і Донецької області. Оплата праці на цих підприємствах досягла високого рівня (рис. 2).

Рис. 2. Рівень середньої погодинної заробітної плати на металургійних підприємствах Донецької області у 2005 - 2008 рр., грн.

Дослідження показали, що оплата праці на всіх підприємствах динамічно зростала, однак темпи зростання середньомісячної заробітної плати незначною мірою були пов’язані з динамікою продуктивності праці у натуральному вираженні. Сприятлива кон’юнктура на ринку металургійної продукції, яка проявилася у підвищенні цін, дала змогу металургійним підприємствам України проводити цілеспрямовану політику підвищення заробітної плати незалежно від динаміки ефективності праці у натуральному вираженні. Статистичний аналіз оплати праці на досліджуваних підприємствах виявив недоліки в її механізмі: слабка залежність від продуктивності праці; низька частка основної заробітної плати в структурі фонду оплати праці; надмірна диференціація заробітної плати між професійно-кваліфікаційними групами працівників та структурними підрозділами; недостатня ефективність преміальних систем. Зроблено висновок, що існуючі системи оплати праці недостатньо мотивують до підвищення ефективності праці, розвитку персоналу, не забезпечують достатньої захищеності працівників, що підтверджено результатами соціологічного опитування.

В результаті анкетування працівників ВАТ “ММК ім. Ілліча”, ВАТ “ДМЗ” було встановлено, що основними недоліками системи оплати праці на досліджуваних підприємствах є слабка залежність оплати праці від кількості і якості використаної праці, результатів діяльності підприємства в цілому та його підрозділів; необ’єктивність оцінки праці і, як наслідок, несправедливість оплати праці одних працівників порівняно з іншими; невідповідність рівня оплати праці вартості життя; недостатня поінформованість працівників про діючий на підприємстві механізм оплати праці; недостатня гнучкість в системі оплати праці, що не дозволяє враховувати багато параметрів трудової діяльності. Удосконалення системи оплати праці на металургійних підприємствах повинно бути спрямовано на усунення виявлених недоліків, формування більш об’єктивного та ефективного механізму оцінки праці і її винагороди.

У третьому розділі “Удосконалення механізму регулювання оплати праці в Україні” розроблено економіко-математичну модель діючого механізму формування оп­лати праці в Україні та запропоновані напрями його вдосконалення, надано рекомендації щодо застосування європейського досвіду організації оплати праці, розроблено концеп­туальні засади удосконалення механізму оплати праці в Україні.

Обґрунтовано економіко-математичну модель діючого механізму організації оплати праці у промисловості України, яка виражає існуючі взаємозв’язки між рівнем оплати праці та такими чинниками: продуктивністю праці у вартісному вираженні, обсягом відпрацьованого робочого часу у середньому кожним працівником, рентабельністю підприємств за видами промислової діяльності, індексом цін виробників промислової продукції, рівнем освіти та кваліфікації працівників промисловості. Для аналізу взаємозв’язку оплати праці та обраних чинників на макрорівні було використано статичну багатофакторну модель кореляційно-регресійного аналізу, в якій цей взаємозв’язок досліджувався за видами економічної діяльності по окремих роках.

Проведений макроекономічний аналіз залежності рівня оплати праці за видами економічної діяльності від низки чинників показує, що в Україні поки що не сформована стала модель оплати праці, а сила впливу чинників із року в рік змінюється. Не виявлено залежності між динамікою заробітної плати і продуктивності праці, впливу на оплату праці показника використання фонду робочого часу. Встановлено взаємозв’язок між оплатою праці та освітнім рівнем працюючих, який виражається параболою другого ступеня, яка свідчить, що позитивний вплив освітнього чинника на заробіток здійснюється за умови, що середня частка працівників з вищою освітою за видами економічної діяльності перевищить 55,7%.

Найбільшою мірою оплата праці на макрорівні залежала від динаміки цін виробників. Позитивним є посилення її залежності від рентабельності. Дослідження вказує на необхідність суттєвої модернізації механізму оплати праці в Україні шляхом посилення її взаємозв’язку з результатами праці та діяльності підприємств, а також якістю робочої сили.

Використовуючи динамічну модель кореляційно-регресійного аналізу на галузевому рівні, було отримано рівняння парних регресій, які характеризують тісноту зв’язку між рівнем оплати праці у металургії та факторними чинниками: обсягом виробництва основних видів продукції у натуральному вираженні (Х₁); індексом цін виробника (Х₂); продуктивністю праці за основними видами продукції (Х₃); рентабельністю операційної діяльності (Х₄). Розраховані парні коефіцієнти детермінації свідчать, що найбільшою мірою оплата праці визначається рівнем продуктивності праці у натуральному вираженні – на 65,4%. Динаміка обсягу виробництва продукції забезпечує зростання заробітної плати на 60,9%, рівень рентабельності операційної діяльності впливає на зростання заробітної плати на 40,7%. На основі досліджувальних даних була отримана багатофакторна модель оплати праці у металургійній галузі:

; (1)

.

Коефіцієнт детермінації свідчить, що фактори, які були включені в модель, майже на 80% визначають рівень середньомісячної оплати праці. Розраховані коефіцієнти стандартизованого рівняння (2) вказують, що найбільший вплив на оплату праці здійснює продуктивність праці, другим за силою впливу чинником є індекс цін виробника. Найменший позитивний вплив на оплату праці здійснює рентабельність операційної діяльності.

. (2)

Для аналізу економічного механізму оплати праці на мікрорівні були розраховані регресійні залежності за даними ВАТ “ДМЗ”, які показали що механізм формування заробітної плати на даному підприємстві має певні особливості: зростання заробітної плати на підприємстві обумовлено в основному вартісними чинниками, в першу чергу – зростанням цін на продукцію; суттєвий вплив на рівень оплати праці має також рівень витрат підприємства на виробництво продукції та частка в них витрат на оплату праці.

На основі проведеного дослідження визначено основні напрямки вдосконалення механізму формування заробітної плати:

на макро- та галузевому рівнях:

1) запровадження моніторингу рівня заробітної плати та оцінки впливу на її динаміку найбільш вагомих чинників на основі розробки методики факторного аналізу динамікі заробітної плати. Висвітлення результатів моніторингу та аналізу у засобах масової інформації;

2) забезпечення формування в економіці України об’єктивної ринкової вартості робочої сили, яка базується на реальних потребах працівника, вартості життя та інвестиціях в людський капітал; забезпечення формування заробітної плати у відповідності до ринкової вартості робочої сили;

3) активне залучення до процесу удосконалення механізму формування заробітної плати всіх суб’єктів трудових відносин – працівників, профспілок, роботодавців; забезпечення ефективності їх співпраці;

4) забезпечення широкого застосування в економіці України гнучких та багатофакторних форм оплати праці як таких, що більш повно враховують всі умови та результати праці, а також інтереси працівників і роботодавців;

5) регулярне вивчення позитивного досвіду в організації оплати праці на вітчизняних та зарубіжних підприємствах, забезпечення поширення інформації щодо нього та можливостей впровадження.

на мікрорівні:

1) запровадження на підприємствах таких систем організації оплати праці, які б базувались на сучасній теорії та практиці організації оплати праці, її матеріального стимулювання;

2) забезпечення тісного зв’язку розміру заробітної плати від індивідуальних результатів трудової діяльності кожного працівника;

3) посилення взаємозв’язку між індивідуальними та колективними трудовими здобутками та розміром оплати праці кожного працівника при колективній формі організації праці;

4) забезпечення прямої залежності заробітної плати від ефективності діяльності підприємства в цілому та того структурного підрозділу, в якому працює працівник;

5) посилення взаємозалежності оплати праці від якісних параметрів працівника, рівня його кваліфікації, інноваційності, мобільності.

Виявлено, що найбільшою мірою в досліджуваному періоді заробітна плата в промисловості України, особливо в металургійній галузі, формувалась під впливом сприятливої ринкової кон’юнктури. Зростання попиту на продукцію промисловості та зростання цін виробників давало змогу підприємствам збільшувати заробітну плату. Слабка залежність динаміки оплати праці від продуктивності праці, рівня ефективності виробництва (рівня рентабельності), рівня використання робочого часу, якісних характеристик працівників призвела до того, що механізм формування заробітної плати не відповідає іманентно властивим її засадам. Це вказує на необхідність суттєвого удосконалення механізму оплати праці.

На основі дослідження європейського досвіду організації оплати праці обґрунтовано, що для України доцільним є використання правових норм і принципів європейських країн для удосконалення вітчизняного законодавства, що регулює заробітну плату. Це стосується визначення та запровадження мінімальної погодинної оплати праці, удосконалення процедури колективно-договірного регулювання, захисту заробітної плати. Система колективно-договірного регулювання оплати праці має здійснюватись на принципах більш чіткого визначення повноважень та відповідальності всіх сторін переговорного процесу, соціального партнерства, більшої гнучкості та адаптованості до мінливих умов використання найманої робочої сили.

Для України доцільно використання так званих “взірцевих” колективних угод, що приймаються на провідних підприємствах та поширюються на інших учасників колективних переговорів. Доцільно забезпечити широке застосування на підприємствах України різноманітних багатофакторних та гнучких як тарифних, так і безтарифних систем оплати праці, які спрямовані на більш тісну залежності між індивідуальними зусиллями працівника та розміром трудової винагороди.

На основі проведеного дослідження було розроблено концептуальні засади удосконалення організації оплати праці, головною метою яких є забезпечення в Україні справедливого та гідного відшкодування вартості робочої сили і на цій основі – високого рівня життя населення та ефективного функціонування економіки.

Визначено, що пріоритетними завданнями мають бути: удосконалення державного регулювання оплати праці; забезпечення розвитку та демократизації колективно-договірного регулювання оплати праці; забезпечення ефективної дії ринкового механізму оплати праці; удосконалення діючих моделей оплати праці у відповідності до сучасних вимог соціально-трудового процесу; забезпечення розвитку законодавства, що регулює оплату праці в Україні та його наближення до міжнародних норм та Європейського законодавства; забезпечення цілеспрямованої політики зростання реальної заробітної плати та наближення її до Європейського рівня.

Удосконалення механізму організації оплати праці в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки має здійснюватись на принципах: відповідності оплати праці вартості робочої сили; еквівалентного обміну; віддачі на людський капітал; людського розвитку; поєднання державного, колективно-договірного та ринкового регулювання оплати праці; неухильного підвищення реальної заробітної плати; взаємозв’язку заробітної плати і продуктивності праці; соціальної справедливості; соціальної безпеки; диференціації оплати праці; гнучкості механізму оплати праці.

В якості критеріїв удосконалення механізму оплати рекомендовано використання найважливіших показників-індикаторів: погодинна заробітна плата – не нижче 50 % від середнього рівня по ЄС, реальна заробітна плата – перевищити рівень 1990 р., співвідношення між мінімальною та середньою заробітною платою – 60 %, співвідношення між мінімальною заробітною платою та прожитковим мінімумом для працездатної особи – 1,5 рази; частка заробітної плати у ВВП – 60 %, частка заробітної плати у сукупних доходах населення – 55%, частка заробітної плати у структурі загальних витрат – 25 %.

Етапи реалізації Концепції удосконалення механізму організації оплати праці охоплюють періоди 2009 – 2010 рр. та 2010 – 2015 рр. На першому етапі (2009 – 2010 рр.) має бути забезпечено вирішення найбільш гострих проблем у сфері організації оплати праці: удосконалення методики визначення прожиткового мінімуму (ПМ), підвищення його рівня; встановлення мінімальної заробітної плати на рівні ПМ; погашення заборгованості із виплати заробітної плати; зниження ставок соціальних платежів; удосконалення системи оподаткування оплати праці; виведення заробітної плати із системи тіньового розподілу доходів.

На другому етапі (2010-2015 рр.) має бути забезпечено кардинальне зростання заробітної плати і наближення її до Європейського рівня за рахунок дієвого використання усіх механізмів: зростання ефективності економічної діяльності та продуктивності праці, удосконалення організації праці та її оплати, удосконалення законодавства, підвищення конкурентоспроможності працівників та інших заходів. Запропоновано перелік заходів для досягнення кожного пріоритетного завдання та визначено механізм реалізації розробленої концепції шляхом формування необхідного правового, фінансового, організаційно-економічного, кадрового та інформаційного забезпечення.

Реалізація визначених шляхів та заходів щодо удосконалення механізму організації оплати праці надасть можливість отримати наступні результати: підвищити вартість національної робочої сили, зменшити масштаби бідності та малозабезпеченості; збільшити платоспроможний попит населення, розширити ємність внутрішнього ринку; підвищити мотивацію працівників до зростання освітньо-кваліфікаційного рівня, продуктивності і якості праці; зберегти трудовий потенціал України, зменшити відплив висококваліфікованих кадрів в інші країни тощо.