Зміст

Введення

1. Історичні умови та культурні передумови виникнення християнства

2. Еволюція первісного християнства. Становлення християнської церкви

3. Умови і причини поділу церкви. Оформлення розколу на східну і західну гілки християнства

Висновок

Література

Поняття

Введення

Про походження християнства написано величезна, по суті неосяжну кількість книг, статей та інших публікацій. На цьому терені трудилися і християнські автори, і філософи-просвітителі, і представники біблійної критики, і автори-атеїсти. Це й зрозуміло, оскільки мова йде про історичний феномен - християнстві, створив численні церкви, які мають мільйони послідовників, займав і до цих пір займає велике місце в світі, в ідейному, економічному і політичному житті народів і держав. Християнство пройшло довгий шлях, перш ніж стало світовою релігією і духовною основою європейської культури. Воно зародилося в I столітті нашої ери, яку ми відраховуємо від Різдва Христового, і спочатку формувався в лоні іудаїзму, як одна з його сект. Але проповідь Ісуса з Назарета за своїм змістом виходила далеко за межі національної релігії древніх євреїв. Саме це універсальне значення християнства і зробило Ісуса Христом (Спасителем, Месією) в очах мільйонів людей, що знаходять в християнській вірі смислову основу свого життя. Найбільш важкою проблемою в історії християнства є питання про походження цієї релігії. Він був предметом тривалого і досить різноманітного обговорення. Це, а також історичні умови і культурні передумови виникнення християнства, еволюція первісного християнства, становлення християнської церкви, умови і причини поділу церкви, оформлення розколу на східну і західну гілки християнства більш докладно розглянемо даній роботі. Дуже добре це і багато іншого розглянуто в навчальному посібнику з релігієзнавства під редакцією М.Я. Ленсу та ін, 2004 року з серії «Соціально-гуманітарна освіта».

1. Проблема походження християнства

Найбільш важкою проблемою в історії християнства є питання про походження цієї релігії. Він був предметом тривалого і досить різноманітного обговорення. У зарубіжній літературі з питання про виникнення християнства можна простежити два основних напрямки. Одне веде своє походження від традиційної богословської точки зору, згідно якої християнство було засновано боголюдиною Ісусом Христом, що жили на землі в єврейській країні Палестині в роки царювання римських імператорів Августа і Тіберія (початок I ст.н.е.) і проповідували своє вчення; передане людству його учнями-апостолами, воно стало згодом надбанням людей. Це чисто церковна точка зору, але вона в пом'якшеному, наукоподібні вигляді перейшла і на сторінки зарубіжної історичної літератури. Інше, протилежний напрямок у вивченні раннього християнства веде свій початок від просвітницької літератури XVIII століття, точніше від Шарля Дюпо. Цей предтеча міфологічної школи, як відомо, тлумачив всі образи богів і героїв як астрально-міфологічні уособлення; з цих же позицій підходив він, хоча й мимохідь, до образу Ісуса Христа, вважаючи його теж сонячним богом. Коли в середині XIX ст. стали краще вивчатися релігії стародавнього світу з їх культами великих богів природи, умираючих і богів рослинності, вільнодумних учених почали і в християнстві відкривати численні збіги з древніми східними культами. Стали приходити до висновку, що образ Христа зроблений із складених разом рис стародавніх східних богів - Осіріса, Митри, Діоніса та ін, а частинно з давньоєврейських пророцтв, в яких теж бачили астрально-міфологічні мотиви. Звідси зробили і той висновок, що в християнстві взагалі немає нічого оригінального, що це просто переспіви давніх астральних та інших міфів єврейського, єгипетського, сирійського та іншого походження. Історичну особистість Ісуса Христа вчені цього напрямку начисто заперечували.

2. Історичні умови та культурні передумови виникнення християнства

Історія християнської релігії налічує більше двох тисяч років. Проте людство перед тим, як віддати перевагу цієї світової релігії, виконало великий історичний шлях, протягом якого релігійні уявлення та вірування зазнавали складні, часто суперечливі зміни. Історія релігійних вірувань, з часу їх виникнення в умовах первіснообщинного ладу, його розкладання і переходу в рабовласницьке суспільство, свідчить, що ранні релігійні уявлення мали тенденцію до спаданням фантастичності міфологічних образів і все більше набували людську, антропоморфну ​​форму. Поступово культ і поклоніння одному Богу витісняє вірування в інших богів. Настає період єдинобожжя - монотеїзм. Виникнення монотеїстичних уявлень серед віруючих було однією з передумов появи християнства. Християнство виникло в I ст. н. е.. у східній частині Римської імперії. У цей період римська імперія була класичним рабовласницькою державою, що включає десятки країн Середземномор'я. На її території встановилися досить складні релігійні відносини між носіями різних вірувань. На основі взаємопроникнення і злиття різних сторін віровчень і культів відбувалося утворення релігійних громад, які за своєю суттю не зводилися ні до однієї з національних релігій в чистому вигляді, що ставило ці громади в тій чи іншій формі в опозицію до офіційної релігії. Місце античних божеств у віруваннях мешканців імперії стали займати стародавні східні умираючих і божеств, такі, як єгипетський Осіріс або фрігійський Аттіс. У період зародження і становлення християнства поширюються громади шанувальників іранського бога сонця Мітри, який виступав у віруваннях рубежу нашої ери борцем проти сил зла, богом-рятівником. З грецьких божеств особливо шанувався древній бог виноробства Діоніс, чий культ на рубежі нашої ери також зазнав істотних змін. З цим культом були пов'язані релігійні союзи орфиков. Багато ідей, що народилися в громадах мітраістов і орфиков, надали потім вплив на християнство, але замкнутість цих громад, складність їх навчань не могли привернути до них великої кількості послідовників. Процес заміни одних релігійних поглядів іншими проходив у гострій боротьбі. Ця заміна коректувалася міграцією різних племен, контактами народів. Багато родові божества під впливом розвитку умов життя ставали божествами-покровителями нової, більш великої соціальної групи. Потужним каталізатором релігійних формоутворень з'явилися завоювання римлян. Безмірне розширення кордонів держави вело до інтенсифікації торгівлі, обміну, до накопичення величезних багатств у руках можновладців. Створення імперії посилило монотеїстичні тенденції. У II-I ст. до н. е.. досяг апогею криза полісної системи. Римський Пантеон став швидко розширюватися. Політичний процес, який призвів до утворення централізованого державного апарату, багато в чому визначив інтеграційні тенденції в еволюції релігії. Християнська релігійна система формувалася під впливом змішування культур і багатьох форм суспільного буття і відповідних їм форм духовності греко-римського і східного світів. Елементи універсалізму, з одного боку, і етнічної своєрідності багатьох цивілізацій з їх специфічними укладами - з іншого, створили в Римській імперії у I ст. н. е.. умови для виникнення космополітичних синкретичних систем. У цей період багато культи стали набувати рис загальності. Найбільший вплив на становлення і розвиток християнства справила іудейська релігійна традиція, що характеризує чітко вираженим монотеїзмом. Своїм корінням християнство, в першу чергу, сходить до навчань іудейських релігійних сект. Іудея на рубежі нашої ери перебувала у складі Римської імперії і управлялася намісниками, але в рішенні деяких життєво важливих питань, насамперед судових і релігійних, жрецтву на чолі з первосвящеником Єрусалимського храму і Синедріон була представлена ​​автономія. Друга половина I ст. до н. е.. і весь I ст. н. е.. були часом безперервних виступів населення Іудеї проти римського панування. Всі ці виступи безжалісно придушувалися, що також сприяло поширенню серед пригноблених іудеїв есхатологічних ідей. Тут зіграла свою роль стійка іудейська традиція очікування месії - рятівника, який допоможе пригнобленим звільнитися від влади чужинців. У результаті в іудаїзмі складається ряд течій: фарисеї, саддукеї, ессеї. Перші дві течії в тій або іншій мірі були традиційними. Що ж стосується ессейства, то воно, виникнувши в II ст. до н. е.., у своїх ідеях і в організації громад вже містило багато чого з того, що потім отримає розвиток у ранньому християнстві. Помітну роль у становленні та розвитку ранньохристиянських вірувань зіграв, як зазначалося вище, релігійний синкретизм, а також деякі філософські ідеї. Дослідники виникнення і становлення християнства відзначають, зокрема, величезний вплив філософії неоплатонізму на процес становлення ідеології християнства. Неоплатонізм являє собою систему пізньоантичного ідеалізму, що включив в себе багато положень і образи античних релігійно-міфологічних навчань і сказань. Слід зазначити, що в цей період багато культи, а не тільки зароджується християнство, стали набувати рис загальності. Більшість язичницьких культів у період формування християнства мало багато спільного між собою, як в ідеологічному змісті, так і в основних тенденціях розвитку. Християнство синтезувало саме ці загальні моменти, широко розповсюджені в ту епоху моральні, естетичні, релігійно-філософські ідеї воно інтерпретувало по-новому. Центральними ідеями християнства стали ідеї космополітизму і спокути, які не є головними в язичницьких системах. Можна з певністю сказати, що християнство виникло як синтез іудаїзму, елліністичної філософії, вчення стоїків і деяких інших елементів культурного життя римської імперії. Унікальність цього синтезу полягала в тому, що нове віровчення народилося на перехресті епох, культур, змогло об'єднати досягнення духовно-практичній діяльності людства і пристосувати їх для потреб нової цивілізації, залишивши за порогом родоплемінні і національні релігійні уявлення та вірування. Сила християнства проявилася в тому, що воно змогло дистанціюватися від вузьких рамок територіальної відокремленості етносів і використовувати досягнення античної культури, пристосувавши їх для свого становлення і розвитку. Християнської релігії потрібно було пройти складний шлях пристосування до навколишнього суспільства, а суспільству пережити і усвідомити крах античного світопорядку, щоб ця релігія змогла стати пануючою і державної.