- •Конспект лекцій з курсу
- •Тема 1. Основи побудови фінансового обліку
- •1.1.Зміст і завдання фінансового обліку
- •1.2. Облікова інформація та прийняття економічних рішень
- •1.3. Користувачі облікової інформації.
- •1.4. Суб'єкти господарської діяльності в Україні
- •1.5. Організація бухгалтерської роботи
- •1.6. Основні принципи фінансового обліку
- •1.7. Нормативне регламентування бухгалтерського обліку
- •Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку
- •2.1. Зміст та необхідність облікових оцінок
- •2.2. Оцінка на дату придбання (виготовлення) активів
- •2.3. Оцінка на дату передачі (обміну) активів
- •2.4. Оцінка з урахуванням зміни вартості грошей у часі
- •2.5. Оцінка за ліквідаційною вартістю
- •Тема 3. Облік грошових коштів та їх еквівалентів
- •Документи оформлення касових операцій
- •Тема 4. Облік довгострокових та поточних фінансових інвестицій
- •4.1. Зміст та види фінансових інвестицій
- •4.2. Оцінка фінансових інвестицій
- •4.3. Рахунки бухгалтерського обліку та регістри для відображення інвестицій
- •4.4. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов'язання
- •4.5. Облік інвестицій в акції
- •4.6. Облік поточних інвестицій
- •4.7. Розкриття інформації про фінансові інвестиції
- •Тема 5. Облік дебіторської заборгованості
- •Тема 6. Облік основних засобів
- •6. 1. Зміст основних засобів та завдання їх обліку
- •6.2. Оцінка та групування основних засобів
- •6.3. Документальне оформлення і аналітичний облік основних засобів
- •6.4. Синтетичний облік надходження і вибуття основних засобів
- •6.6. Облік вибуття основних засобів
- •6.7. Амортизація основних засобів
- •6.8. Облік ремонтів основних засобів
- •6.9. Переоцінка основних засобів
- •6.10. Узагальнення інформації про основні засоби в облікових регістрах
- •6.11. Розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності
- •Тема 7. Облік інших необоротних матеріальних активів
- •7.1. Синтетичний облік інших необоротних матеріальних активів
- •7.2. Облік необоротних малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •7.3. Особливості обліку інших необоротних матеріальних активів
- •Тема 8. Облік нематеріальних активів
- •8.1. Зміст і види нематеріальних активів
- •8.2. Оцінка та переоцінка нематеріальних активів
- •8.3. Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття
- •8.4. Амортизація нематеріальних активів
- •8.5. Відображення нематеріальних активів в облікових регістрах та примітках до фінансової звітності
- •Тема 9. Облік запасів
- •9.1. Зміст і види запасів та завдання їх обліку
- •9.2. Умови визнання запасів
- •9.3. Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку
- •9.4. Оцінка запасів при їх надходженні на підприємство
- •9.5. Первинний облік запасів
- •9.6. Облік запасів на складі і у бухгалтерії
- •9.7. Синтетичний облік операцій, пов'язаних із надходженням запасів на підприємство
- •9.8. Облік та розподіл транспортно-заготівельних витрат
- •9.9. Методи оцінки вибуття запасів
- •9.10. Оцінка запасів на дату балансу
- •9.11. Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •9.12. Особливості обліку товарів
- •9.13. Інвентаризація запасів та відображення її результатів в обліку
- •Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції
- •10.1. Зміст та підходи до визнання витрат
- •10.2. Рахунки для обліку витрат виробництва
- •10.3. Облік прямих витрат операційної діяльності
- •10.4. Облік загальновиробничих витрат
- •10.5. Облік готової продукції та її реалізації
- •10.6. Облік незавершеного виробництва та готової продукції
- •10.7. Облік браку у виробництві
9.10. Оцінка запасів на дату балансу
На дату балансу запаси оцінюються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Використання такого підходу при оцінці запасів ще називають правилом нижчої оцінки.
За чистою вартістю запаси відображаються, якщо їх ціна знизилася порівняно з первісною, вони зіпсувались або втратили свої властивості.
Наприклад, якщо зросли очікувані матеріальні затрати на завершення виробництва, але вартість продажу готової продукції не збільшилася, то запаси, що використовуються для потреб виробництва, не принесуть за цієї умови більшу корисність і тому підлягають уцінці.
Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу, очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Недоцільно уцінювати запаси цілої галузі або усі наявні на підприємстві. Лише за деяких умов об'єднання запасів у групи для потреб переоцінки може бути доцільним. Наприклад, підприємство займається складанням автомобілів з придбаних запасних частин і вартість цих автомобілів на ринку значно знизилась. Підприємство буде отримувати результат від основної реалізації — валовий збиток. Це означає, що вартість запасних частин, з яких вони складаються, є завищеною (якщо інші здійснювані втрати є достатньо обґрунтованими). Уданому випадку складно визначити, які із запасних частин втрачають вартість у більшій мірі, а які в меншій. Тому частковій переоцінці підлягають усі запаси, що використовуються для складання автомобілів. Однак, якщо за іншими видами готової продукції ціна даного продажу не зменшилася, запаси, які використовуються для виготовлення цієї продукції, переоцінці не підлягають.
Чиста вартість реалізації запасів повинна бути досить надійною їх оцінкою, яка базується, виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію. При цьому слід враховувати можливі коливання цін або собівартості, які можуть бути до моменту реалізації виготовленої із наявних запасів продукції. Основою для такої оцінки можуть бути дані прайслистів підприємств-виробників запасів, спеціальні дослідження тенденцій коливання ринку, пов'язаних з цінами на певні види запасів, економічні прогнози аналітиків. Чиста вартість реалізації запасів залежить від напряму їх використання підприємством та стану ринку. Уданому випадку можливі такі варіанти:
— якщо запаси використовуються для виготовлення продукції в звичайних умовах, то найкращою оцінкою запасів буде їх відновна вартість;
— якщо коливання цін вказують нате, що собівартість готової продукції буде перевищувати ціну продажу, виробничі запаси оцінюються за чистою вартістю реалізації;
— якщо готову продукцію можна продати за собівартістю або вище собівартості, переоцінка запасів не проводиться;
— якщо підприємство отримало спеціальне замовлення, яке визначає і ціну відвантаження готової продукції, то вартість запасів залежить від умов контрактних зобов'язань.
Для підприємств, що надають послуги, кожен вид послуг, за яким здійснюється нагромадження витрат і визначається ціна продажу, розглядається як окрема одиниця.
Переоцінка запасів за чистою вартістю реалізації необхідна за таких умов:
— пошкодження запасів;
— часткового старіння запасів;
— зниження ціни реалізації запасів;
— зростання очікуваних витрат на завершення виробництва або збут.
Якщо товари частково втратили свою первісну вартість або зовнішній вигляд і не користуються попитом у споживачів, а також товарно-матеріальні цінності, які протягом трьох місяців не можна використати для потреб виробництва через недоцільність такого виробництва, то їх переоцінка здійснюється відповідно до Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і надлишку товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15.12.1999р. № 149/300.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації та вартість повністю втрачених запасів, списується на витрати звітного періоду.
При цьому на суму втрати вартості складається обліковий запис:
Дебет 946 "Втрати від знецінення запасів";
Кредит 20 "Виробничі запаси";
Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";
Кредит 25 "Напівфабрикати";
Кредит 26 "Готова продукція";
Кредит 28 "Товари".
Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення цих запасів. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на забалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості або інших активів і доходу звітного періоду.