13.Архітектура та принципи роботи мереж. Локальні та глобальні мережі. Поняття протоколу передачі даних. Обмін інформацією у локальній та глобальній мережі.

Комп’ютерна мережа – це група з кількох або багатьох комп’ютерів, з’єднаних між собою за допомогою кабелів, телефонної лінії або радіоканалів, що використовуються для передачі інформації між комп’ютерами. Комп’ютери в мережі дозволяють забезпечити:

1)Колективну обробку даних користувачами підключеними до мережі

2)Спільне використання програм

3)Спільне використання принтерів, сканерів, модемів, і т.Д.

Мережі бувають локальні, регіональні, глобальні. Будь-яка мережа будується на основі кількох потужних комп’ютерів, які називаються серверами.

Інформація в мережі може знаходитися на одному комп’ютері (сервері) або розподілена більш-менш рівномірно на усіх комп’ютерах мережі. Залежно від цього розрізняють мережі з:

- централізованим банком даних;

- децентралізованим банком даних.

За призначенням мережі поділяються:

1. інформаційні – за допомогою яких мережа отримує інформацію з різних джерел,

2. обчислювальні – для проведення обчислень,

3. інформаційно-обчислювальні.

В залежності від того, як з’єднані комп’ютери між собою, говорять про топологію мережі, яка характеризує зв’язки між цими комп’ютерами.

Види топологій:

1) радіальна або зіркова

2) кільцева

3) деревоподібна

4) повнозв’язна

5) шинна

Кожна топологія має свої переваги і недоліки. Вибір топології залежить від конкретних умов використання. В локальних мережах використовують шинну топологію. В глобальних – комбінації різних топологічних рішень. Для функціонування мережі важливе значення мають види каналів зв’язку. Від цього залежить пропускна здатність. В якості каналів зв’язку використовують плоский двожильний кабель, оптико-волоконні, теле- і радіоефір, супутниковий зв'язок. Для об’єднання комп’ютерів в локальну мережу, на кожному комп’ютері повинен бути мережевий адаптер. У локальних мережах інф. передається у цифровій формі, тобто у такій формі, в якій вона зберігається і опрацьовується на комп’ютері. Сучасні локальні мережі містять трохи інше обладнання – це так звані концентратори (хаби, hab). Функціонувати локальна мережа може при наявності відповідного програмного забезпечення. Обмін інформацією в мережах здійснюється на основі мережевих протоколів.

Мережевий протокол являє собою сукупність правил, які дозволяють комп’ютерам, що підключені до мережі “розуміти” один одного та обмінюватися між собою даними. Але форма передачі даних, інформації по глобальних мережах не збігається з формою її подання в пам’яті обчислюв. машини.Тому для підключення комп’ютера до глобальної мережі потрібно мати пристрій, який би здійснював перетворення інф. на вході та виході з машини. Таким пристроєм є модем. Він склад. з модулятора і демодулятора, один перетворює цифрову інф у сигнали, а другий – навпаки сигнали у цифрову. Модеми бувають зовнішні та внутрішні. Передача даних здійснюється побітово. Швидкість передачі даних для модемів може становити від 9800 біт/сек до 64000 біт/cек.

Взаємодія всіх об’єктів мережі забезпечується використанням спільного мережевого протоколу - своєрідної мови спілкування комп’ютерів між собою. Протокол є стандартом, який задає порядок обміну повідомленнями на рівні електричних сигналів. Загальноприйнятим протоколом у мережі Інтернет є ТСР/ ІР. Дані, які циркулюють в інформаційному колі розбиваються на блоки і вкладаються в пакети. Кожен пакет крім даних містить інф про адресу відправника, адресу одержувача та номер пакету. Пакети передаються від одного вузла Інету до іншого, який розташований ближче до адресату. У пункті призначення пакети впорядковуються і збираються в один документ. Протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол ІР відповідає за те, як пакети досягають адресата.

14. Глобальна мережа Інтернет.Принцип адресації в Інтернеті. Поняття сервера. Пошук інформації в глобальній мережі Інтернет. Пошукові сервери. Основні послуги глобальної мережі Інтернет.Електронна пошта.

Всесвітньо відомою глобальною мережею є Інтернет, яка об’єднує в єдине ціле десятки тисяч різноманітних локальних мереж. Інтернет об’єднує мільйони комп’ютерів. Інтернет започаткувало Агентство з наукових досліджень Мін – об. США (ARPA) як проект розробки надійних цифрових комунікацій для військових потреб у 1969 році. Перед розробниками була поставлена задача створити мережу, яка би могла працювати безвідмовно у випадку виходу з ладу окремих її ланок. Спочатку вона існувала для обміну інформації між комп’ютерами військових закладів. У 80-ті роки її вже використовували в державних та комерційних цілях США. У 90-ті роки Інтернет вийшла за межі США і до неї під єдналися країни всіх континентів. Інтернет – це система взаємозв’язаних мереж, до складу якої входять комп’ютери різних типів. Для зв’язку між ними використовують різноманітні канали зв’язку. Найбільш поширеним каналом є телефонна лінія (двожильний дріт). Поряд з ним використовується супутниковий зв'язок, радіо дріт, телевізійний кабель, оптико-волоконний кабель. Усі компи в Інтернет поділяють на 2 категорії:

- cервери

- робочі станції.

Робочі станції – це комп’ютери, за якими працюють користувачі.

Сервери – це спеціально виділені машини, призначені для обслуговування робочих станцій.Вони як правило мають великі ресурси (апаратні, програмні, інформаційні). Сервери постійно знаходяться в робочому стані і забезпечують передачу даних в мережі. На них стоять програми – сервери, а на робочих станціях – програми-клієнти.

Для доступу до Інтернет використ. Декілька способів:

1. Звичайне подзвонювання

2. Безпосередній доступ по виділених лініях.

Звичайне підєднання передбачає підєднання вашого ПК до комп’ютера – посередника, який працює в мережі що є частиною мережі. Це зазвичай комп організації, що пропонує послуги підєднання до Інтернету і назив. провайдером. Зв'язок часто здійснюється за допомогою телефонних ліній. Такий спосіб доступу є дешевим, але при цьому швидкість передачі даних є низькою. Кращим є спосіб безпосереднього додзвонювання по виділених лініях. Він є дорожчим, але забезпечує кращу якість зв’язку, швидкість передачі даних.

Для пошуку інф в Інтернеті використовують адреси тих серверів, на яких вона зберігається. Перегляд WEB-документів здійснюється за допомогою програм-браузерів. Це Internet Explorer. У полі адреси цих програм досить набрати адресу потрібного сервера, а далі зв'язок та передачу даних буде забезпечувати апаратне та програмне забезпечення. У вікні цих програм відкриється початкова сторінка відповідного сервера. Далі пошук здійсн. Вибравши відповідну рубрику, розділ або користуватися гіпертекстовими посиланнями. Пошук інф за конкретними адресами не завжди є зручним зокрема коли адреса невідома наперед. Для організації пошуку в Інтернет є спец.пошукові сервери (системи). Використ. Такі сервери можна подати запит на пошук потрібної інф., а сервер видасть список адрес(посилань). При цьому кожна адреса відіграє роль гіперпосилання, активуючи яке відкривається відповідна WEB- сторінка. Пошукові сервери поділяються на

1. пошукові каталоги (дозволяють здійснюв. Тематичний пошук – рубрика, підрубрика)

2. пошукові індекси (запит робиться у полі пошуку у вигляді ключових слів.)

Більшість пошукових серверів є одночасно і каталогами і індексами: Rambler.ru, yandex.com, yahoo.com, AltaVista.com, Aport.

Електронна пошта – це система обміну інф в електронному вигляді телекомунікаційними засобами Інтернет. На сервері, до якого здійснюється підключення, формується поштова скринька, яка має свою адресу. Адресат @mail.ru Усі повідомлення пересилаються на цю адресу, накопичуються в поштовій скриньці Outlook Express – y Win 98. Телеконференція (або групи новин) – це своєрідний розвиток е-mail. Їх використовують для обміну інф. між зацікавленими групами людей з певної тематики. Для відправлення повідомлення на телеконференцію потрібно вказати адресу телеконференції.