- •1. Сутність менеджменту
- •2. Поняття менеджмент, управління.
- •3. Цілі і завдання менеджменту
- •4. Професійно-кваліфікаційні вимоги до менеджера
- •5. Визначення поняття організація
- •6. Позиція управління всередині організації
- •7. Менеджмент і зовнішнє оточення організації
- •8. Механістичний та органічний типи упраління
- •9. Управління як відношення
- •10. Обєкт і субєкт управління
- •11. Управління як система, що розвивається.
- •12. Підсистеми управління
- •13. Структурно-функціональна підсистема управління
- •14. Духовна підсистема управління
- •15. Логічна схема розвитку управління
- •16. Закони й закономірності менеджменту
- •17. Методологічні підходи у менеджменті
- •18. Основні принципи управління
- •19. Основні методи управління
- •20. Основні вчення про менеджмент
- •21. Школа наукового управління
- •22. Адміністративна школа менеджменту
- •23. Школа людських відносин
- •24. Розвиток управлынської думки в Україні
- •25. «Синтетичні» вчення про управління
- •26. Менеджмент на зламі 20-21 століть
- •27. Загальна характеристика стратегічного управління
- •28. Аналіз середовища організації
- •29. Модель взаємодії людини і організації
- •30. Проблема встановлення взаємодії людини і організації
- •31. Входження людини в організацію
- •32. Рольовий аспект взаємодії людини і організації
- •33. Особистісний аспкт взаємодії людини і організації
- •34. Взаємодія людини і групи
- •35. Адаптація людини до організаційного оточення і зміна його поведінки
- •36. Загальна характеристика мотивації
- •37. Теорія змісту мотивації
- •38.Теорії процесу мотивації.
- •39.Загальне поняття комунікації.
- •40.Процес комунікації в організації.
- •41.Комунікаційні стадії в організації.
- •42.Невербальна комунікація.
- •43.Загальне поняття прийняття рішень.
- •44.Моделі прийняття рішень.
- •45.Процес прийняття управлінських рішень.
- •46.Загальне поняття влади.
- •47.Джерела влади в організації.
- •49.Загальне поняття конфлікту.
- •50.Типи конфліктів.
- •51.Рівні конфліктів в організації.
- •52.Структурні методи управління конфліктом.
- •53.Поняття "професіограма спеціаліста" з менеджменту.Вимоги до нього.
- •54.Структура знань, умінь та навичок фахівця з менеджменту.
- •55.Загальна, професійна та управлінська культура особистості менеджменту.
- •56.Теорія та практика у підготовці фахівців з менеджменту.
- •57-59.Загальна підготовка спеціаліста у вищому навчальному закладі.
- •60.Рівень загальної культури як критерій ефективності навчально-виховного процесу.
- •61.Складові загальної культури.
- •62.Економічна підготовка та її складові.
- •63.Соціологічна підготовка:
- •64.Політологічна підготовка та її складові .
- •65.Ідеологічна підготовка та її складові
- •68. Теорія управління ,теорія прийняття рішень
- •69. Види управління як спеціалізація фахівця у галузі саморегуляції соціального процесу
- •70.Поняття професійної культури менеджера. Цінності організації та цінності сучасного менеджера.
- •71. Сутність та зміст етичної поведінки менеджера
- •72. Поняття ринку праці (Обєктивні та субєктивні чинники кар'єри менеджера__нема)
- •73. Самостійна робота менеджера над підвищенням свого професійного рівня
- •74. Самоменеджмент як інструмент ділового успіху
35. Адаптація людини до організаційного оточення і зміна його поведінки
Одним з основних результатів взаємодії людини і організації є те, що людина, аналізуючи і оцінюючи результати своєї праці в організації, розкриваючи причини успіхів і неуспіхів у взаємодії з організаційним оточенням, аналізуючи досвід і поведінку своїх колег, замислюючись над порадами та рекомендаціями начальства і товаришів по службі, робить для себе певні висновки, які в тій чи іншій мірі позначаються на його поведінці, призводять до зміни його поведінки з метою адаптації до організації, з метою досягнення кращої взаємодії з організаційним оточенням.
Очевидно, що сприйняття і оцінка свого досвіду, а також процес адаптації до умов і вимог організаційного оточення, в чому носять індивідуальний характер. В одній і тій же середовищі люди поводяться по-різному. У людини як би мається два ступені свободи в побудові своєї поведінки в організації. З одного боку, він має волю у виборі форм поведінки: приймати чи не приймати існуючі в організації форми і норми поведінки, з іншого - він може приймати або не приймати цінності організації, розділяти або не розділяти її цілі та філософію. Залежно від того, в якій комбінації поєднуються ці основоположні складові поведінки, може бути виділено чотири граничних типу поведінки людини в організації.
Перший тип: повністю приймаються цінності і норми поведінки. У цьому випадку людина намагається вести себе таким чином, щоб своїми діями ніяк не входити в протиріччя з інтересами організації. Він щиро намагається бути дисциплінованим, виконувати свою роль повністю відповідно до прийнятих в організації норм і формою поведінки. Тому результати дій такої людини в основному залежать від його особистих можливостей і здібностей і від того, наскільки вірно визначено зміст його ролі. Такий тип поведінки можна охарактеризувати як поведінка відданого і дисциплінованого члена організації.
Другий тип: людина не сприймає цінностей організації, проте намагається вести себе, повністю дотримуючись норм і форм поведінки, прийнятим в організації. Таку людину можна охарактеризувати як пристосуванця. Він робить все правильно і за правилами, але його не можна вважати надійним членом організації, так як він, хоча і є хорошим і старанним працівником, проте може в будь-який момент покинути організацію або вчинити дії, які можуть суперечити інтересам організації, але відповідати його власним інтересам. Наприклад, така людина з готовністю буде брати участь у страйку для того, щоб домогтися підвищення зарплати.
Третій тип: людина сприймає цінності організації, але не сприймає існуючі в ній норми поведінки. У даному випадку людина може породжувати багато труднощів у взаєминах з колегами та керівництвом, він виглядає оригіналом. Однак якщо організація може дозволити собі відмовитися від усталених норм поведінки стосовно окремих її членам і створити стан свободи вибору форм поведінки для таких її членів, вони можуть знайти своє місце в організації і приносити їй користь.
Четвертий тип: індивід не сприймає ні норм поведінки, ні цінностей організації. Це відкритий бунтар, який весь час входить у суперечність з організаційним оточенням і створює конфліктні ситуації. Було б неправильно вважати, що такий тип поведінки абсолютно неприйнятний в організації та люди, провідні себе таким чином, не потрібні організації. Однак у більшості випадків «бунтарі» породжують безліч проблем, які суттєво ускладнюють життя організації і навіть завдають їй великої шкоди