25. «Синтетичні» вчення про управління

На відміну від підходів до управління, ставлять на перше місце завдання або людини, або адміністрування (управлінську діяльність), для «синтетичних» підходів характерний погляд на управління як на багатопланове, комплексне і змінюється явище, пов'язане безліччю зв'язків з внутрішнім і зовнішнім оточенням організації. Основою для більшості цих навчань у найзагальнішому сенсі є так званий системний підхід до організації, який розглядає її як багатопланове явище, що пов'язує в органічне єдине ціле цілі, ресурси і процеси, що протікають в організації і поза нею. Для окремих навчань про управління характерна наявність упору на якесь ключове з точки зору даного вчення напрям (цілі, зовнішнє середовище, структура і т.п.). Проте їх принципова відмінність від «одновимірних» навчань полягає в тому, що всі вони виходять з багатовимірності організації та управління нею і з необхідності врахування в управлінській діяльності впливу і взаємодії безлічі чинників, що знаходяться як усередині, так і поза організацією і надають прямий і непрямий вплив на її функціонування. Іншою важливою особливістю управлінських навчань даного напрямку є те, що вони всі в більшій чи меншій мірі виходять з наявності так званого системного ефекту, що виражається в тому, що ціле завжди якісно відмінно від простої суми складових його частин.Одним з найвидатніших теоретиків сучасності в галузі управління безсумнівно є Пітер Дракер, автор багатьох книг з управління, консультант найбільших фірм, професор Нью-Йоркського університету протягом більш ніж 20 років, а з 1971 р. - професор Вищої школи Кларемонт в Каліфорнії. Одним з найвідоміших теоретичних положень, висунутих Дракером, є його концепція управління за цілями (МВО). Це з'явилося революционизирующим починанням в управлінні, так як в 50-х рр.., Коли він висунув цю концепцію, в основному увагу менеджерів була сконцентрована на функціях і процесі. Ідея Дракера про те, що управління має починатися з вироблення цілей і потім переходити до формування функцій, системи взаємодії та процесу, докорінно перевернула логіку управління.Серед «синтетичних» навчань про управління помітне місце займають ситуаційні теорії. Суть даних теорій полягає в тому, що результати одних і тих же управлінських дій у різних ситуаціях можуть дуже сильно відрізнятися один від одного. Тому, здійснюючи всі необхідні управлінські дії, такі, як планування, або распорядительство, або контроль, менеджери повинні виходити з того, в якій ситуації вони діють.

26. Менеджмент на зламі 20-21 століть

Події XX століття - дві найжорстокіші світові війни, появатоталітарних держав, процеси розвитку всесвітньої системи гос-подарювання, ринкових відносин і демократичних структур, на-уково-технічна революція - привели до зміни мислення і системицінностей. Суть цієї трансформації - криза гуманізму.

Загалом, характеризуючи культурний розвиток XX сто-ліття, слід звернути увагу на ряд наступних його суттєвихвзаємопов'язаних рис. Виключного значення в культурі XX сто-ліття набули наука і техніка. Наука досягла значних висот прак-тично в усіх сферах буття людини. З'явилося багато нових наук,значення яких ще повністю не виявилось: кібернетика, екологія,генна інженерія; відбулися революційні відкриття в галузі ядер-ної фізики, хімії, математики, психології. Науково-технічна рево-люція здійснює небувалий переворот у житті людей. У найбільшрозвинених країнах формується постіндустріальне суспільство,для якого характерні такі риси: створення економіки послуг, домі-нування у суспільстві науково-технічних спеціалістів, пануванняінформаційного сектора в економіці, зростання соціальної мобіль-ності, темпу життя.

Сучасні дослідники по-різному оцінюють вплив науково-техніч-ної революції на життя суспільства. З одного боку, висловлюєтьсяоптимістична впевненість у безмежних можливостях науково-технічного розуму, висуваються технократичні утопії (Тоффлер,Масуда); з іншого - посилюються антисцієнтистські настрої. Тех-ногенні кризи, поява глобальних проблем вказують на те, що на-уково-технічний прогрес, позбавлений гуманістичного виміру,не врівноважений прогресом моральним і духовним, несе загрозулюдству. Найбільш значимими та пріоритетними проблемами сучасностівиступають глобальні проблеми. Термін «глобальні проблеми» бувуведений у наукову літературу і отримав широке розповсюдженнязавдяки діяльності Римського клубу. Сьогодні під глобальнимипроблемами розуміють цілу низку проблем, які зачіпають життявсього людства, а їх розв'язання можливе лише зусиллями всіх на-родів, які населяють Землю. Весь комплекс глобальних проблемможна згрупувати навколо трьох фундаментальних напрямківрозвитку, що описують спосіб існування людини у світі: «людина -техніка», «людина - культура», «людина - природа». У кожній ізцих систем по-своєму проявляється загроза людству. Зокрема, усистемі «людина - техніка» загроза виникає з боку використаннятаких видів енергії як ядерна, термоядерна тощо. Зовсім невідомідля людини наслідки роботи машин, що працюють на принципахсамовдосконалення і самонавчання. Система «людина - культу-ра» зачіпає сутнісні риси людського буття, і скорочення культур-ного поля людини загрожує всім. Система «людина - природа»складалася тисячоліттями. І якщо на початку людської історії вній діяли табу, ритуали, культи, що досить адекватно часу забез-печували єдність природного і штучно створеного, то на сучасномуетапі, внаслідок нерозумного втручання людини в природу, остан-ня все більше починає проявляти себе як могутня сила, що зможезнищити все людство.