8. Вимоги до ілюстрації дитячої книги. Видатні графіки- ілюстратори дитячих книг.

Кость Лавро — талановитий український графік. Популярність і міжнародне визнання отримав за високохудожнє оформлення книг для дітей та класиків вітчизняної літератури. Костянтин Тихонович Лавро підготував серію цікавих ілюстрацій для відомих українських видавництв «Свенас», «Криниця», «Довіра», «Грайлик». Співпрацюючи з видавництвом «Криниця», обдарований художник виконав оригінальні ілюстрації до популярних українських народних казок: «Колобок», «Курочка ряба», «Ріпка», «Лисиця та Журавель»,«Пан Коцький», «Кирило Кожум'яка», «Солом'яний бичок», «Рукавичка». 

Владислав Єрко український художник-ілюстратор, переможець багатьох художніх та книжкових виставок, володар численних нагород, найбільш відомий своєю співпрацею з дитячим видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Проілюстрована ним «Снігова королева» Ганса Христіана Андерсена.

На сьогодні Євгенія Гапчинська – це популярна живописця, яка вважається найдорожчою серед сучасних українських художників. Найвідоміші ілюстрації дитячих книг художниці це – «Аліса в країні чудес» Льюіса Керрола (видавництво «Фоліо»), «Ліза та її сни» Івана Малковича (видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»). Невдовзі «Укранімафільм» готує випустити мультик з її персонажами.

Катерина Штанко Її малюнки до книги видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» – «Сто казок» можуть викликати лише захват. Незабаром видавництво «Старий лев» випустить нову книжку з ілюстраціями Катерини Штанко «Слон на ім’я Ґудзик» письменниці Лесі Ворониної. У її роботах дуже багато сонця та світла, мабуть саме тому вони вже давно полюбились дітлахам України.

Ілюстрація (від лат. illustratio - освітлення) - наочне зображення, пояснення за допомогою наочних прикладів; зображення, що супроводжує й доповнює текст, галузь образотворчого мистецтва, пов'язана з образним тлумаченням літературного твору [9, 4].

Сфера ілюстрації у дитячих виданнях є надзвичайно розвинутою і цікавою. У книжках для наймолодших читачів, які лише починають опановувати техніку читання, саме ілюстрація із закладеним у неї змістом становить найважливіше джерело і водночас канал інформації.

Відомо, що образотворча семіотика видання може бути представлена конкретними та (чи) абстрактним знаками, у першому випадку маємо предметні зображення, у другому - умовні.

При ілюструванні дитячої літератури перевага традиційно надається конкретним іконічним повідомленням, оскільки саме вони містять максимально можливу подібність між знаком та зображуваним фрагментом дійсності. У випадку з пізнавальною ілюстрацією конкретно-предметного характеру йдеться про ізоморфізм між нею та реальними предметами, явищами, істотами; у випадку з художньо-образною ілюстрацією реалістичного характеру - про найбільш адекватне втілення у зображенні викладеного автором у тексті. Скажімо, портрет, пейзаж, побутова замальовка, окремі предмети в образотворчому оформленні дитячої книжки повинні «до дрібничок» відповідати словесним формам їх передання [16, 26].

Проте надто важливе у книжках для дітей естетичне навантаження знаків-ілюстрацій: вони мають збуджувати естетичну уяву дитини, формувати відчуття кольору, форми, гармонії, ритму, пропорції, прилучати її до культури мистецтва загалом, книжкового, зокрема [28]. Доведено, що діти інтуїтивно тягнуться до прекрасного, підсвідомо відрізняючи справжнє від ерзацу. Адже не випадково одні книжки вони щовечора з любов'ю ховають під подушку, бо «їм подобаються картинки». Інші книжки дітей неможливо примусити ані читати, ані просто роздивлятися, бо вміщені у них ілюстрації малюка зовсім «не зачіпають» (вочевидь, не всі талановиті художники є «успішними» в малюванні для дітей). Діти - особливий, таємничий народ. Вони є більш емоційними, більш багатими, добрими, здоровими душею, ніж дорослі. У них свій погляд на навколишній світ, своя дитяча естетика.

9. Техніки, матеріали і засоби виразності скульптури. Скульпту́ра (лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

Виразність скульптури досягається за допомогою особливої вЂ‹вЂ‹архітектоніки форм, побудови основних планів, обсягів мас, ритмічних відносин, що становлять єдине ціле, які займають тривимірний простір.

Основними естетичними засобами скульптури виступають обсяг, силует, пропорції, світлотінь, тобто побудова об'ємної форми, пластичне моделювання, розробка силуету, фактура, матеріал, іноді колір.

За своєю формою розділяють два види скульптури: рельєф та круглу скульптуру. Остання в залежності від призначення ділиться на монументальну (великі архітектурні ансамблі, пам'ятники), монументально-декоративну (прикрашає будинки та парки) та станкову (зазвичай представлена в музеях, на виставках або є частиною інтер'єру). У графіці це лінія, штрих, крапка і пляма, у живописі - колір, колірні сполучення, насиченість, світлота, відтінок. Має свої засоби художньої виразності і скульптура. Головний серед них - об’єм. Саме він відрізняє скульптуру від інших видів мистецтва. Адже графіка і живопис можуть передати об’ємність предмета лише ілюзорно, тобто не насправді. Скульптура ж дійсно може це зробити. Яблуко, навіть дуже добре намальоване фарбами або олівцями, залишається лише зображенням на пласкому папері чи полотні. А яблуко з пластиліну буде виглядати точнісінько, як справжнє, хіба що з’їсти його неможливо.

Вже найдавнішим скульпторам, які жили в кам’яному віці, найцікавішим здавалося зображувати у скульптурі те, що живе і рухається, - спочатку тварин, а потім і людей. Адже людину можна було відтворити не лише «з обличчя», а з усіх боків, і показати кожен її рух! Статуї, що їх створили геніальні митці минулого - грецькі майстри, італійці Мікеланджело Буонарроті і Джо-ванні Лоренцо Берніні, француз Огюст Роден або український скульптор Пінзель, - однаково цікаво оглядати зусібіч.

Ретельно роздивитися скульптуру, навіть велику, можна, тільки наблизившись до неї. Проте глядач має вже здалеку розуміти,

Крім того, немає скульптур, зовсім позбавлених кольору, навіть якщо статуя є білою або прозорою (зі скла). І, звичайно, пам’ятник із чорного граніту на площі сприймається інакше, ніж світла мармурова статуя в парку. Скульптуру можуть і спеціально розфарбовувати, як-от дерев’яні статуї у старовинних костелах або маленькі порцелянові статуетки. Але в скульптурі колір завжди є так чи інакше пов’язаним із фактурою матеріалу, тобто з особливостями побудови його поверхні, які ми сприймаємо не лише на вигляд, а й на дотик. Фактури каменю, бронзи, дерева, скла чи порцеляни є, звичайно, дуже різними, і скульптор завжди це враховує, обираючи те, що ліпше відповідає його задуму. Наприклад, пам’ятник Лесі Українці ліпше виглядатиме у бронзі, а героїв її «Лісової пісні» можна вирізати з дерева. Крім того, майстер має можливість зробити статую умовною, зобразивши лише найголовніші її елементи, а може відтворити найдрібніші деталі так, що до кольору і фактури додасться ще й гра світла та тіні на поверхні. Нарешті, можна по-різному обробити вже готову статую - відполірувати її чи залишити шерехатою, вкрити лаком, розфарбувати.

10. Види скульптури. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з творами скульптури.

Скульптура - один з видів образотворчого мистецтва. Види скульптури (рельєф, кругла скульптура). Рельєф (барельєф, горельєф, контррєльеф)

Методика ознайомлення дітей із скульптурою на заняттях із ліплення.

При ознайомленні дітей із скульптурою використовують методи та методичні прийоми, що стосуються ознайомлення з усіма видами мистецтва і використовуються на всіх етапах. Але в порівнянні з малюванням скульптура має свою специфіку. Якщо в малюванні композиція скоріш за все зв’язана з використанням умовних прийомів зображення (зображення людини в малюванні передається з одного боку, предмети першого плану зображуються більшими ніж фігури другого плану), то в скульптурі реальні фігури не потребують умовного зменшення форми та скорочення пропорцій для створення уявлень о просторі.

Вибираючи твори скульптури, необхідно піклуватися про те, щоб вони чинили на дітей позитивний вплив. У них повинні бути відображені ті події та явища життя, з якими важливо познайомити дітей, щодо яких потрібно виховати певні почуття. Зміст творів, які показують дітям, має бути багатим і різноманітним. Однак не кожна скульптура доступні дітям: у них можуть бути виражені незрозумілі дітям почуття і стосунки - про це треба пам'ятати. Сприйняття мистецтва розвивається поступово, тому до творів, призначеним для дошкільнят, пред'являється ряд вимог. У скульптурі повинен бути ясно окреслений, охарактеризований кожен образ, щоб дітям з тих чи інших ознаками було зрозуміло, хто зображений, що він робить, де і коли відбувається дія. Істотне значення для розуміння твору має композиція. Чітке виділення основного, головного (або розташуванням персонажів, або кольором) полегшує сприйняття цілого і розуміння зображеного. Необхідність знайомства дітей зі скульптурою пов'язана не тільки з її виховної стороною. У процесі сприйняття діти засвоюють мову скульптури, її виражальні засоби і способи зображення. Крім того, дитина осягає соціальний досвід, накопичений людством. p Які ж знання повинні отримати діти про скульптуру?

У першій молодшій групі. Виявляти цікавість до народних іграшок, мати бажання грати з нимиУ другій молодшій групі. Не тільки проявляти інтерес до народних іграшок, але й бачити різноманітність форми, колір розпису, розуміти, що це не іграшка, а предмет для прикраси групи. У середній групі. Знати деякі народні іграшки (димковская, богородская), вміти розповісти про них; вміти показати малу скульптуру, яка знаходиться в групі, ставиться до неї як до твору мистецтва; знати, що скульптуру створює скульптор. У старшій групі. Знати, з якого матеріалу роблять народні іграшки, розуміти їх виражальні засоби (вміти розповісти про форму, пропорціях, русі, додаткові деталі, які роблять іграшку красивіше і цікавіше). Вміти уважно слухати розповідь вихователя про скульптуру під час екскурсії в довколишній парк; дізнаватися скульптуру на фотографіях, слайдах; включатися в бесіду про скульптуру. У підготовчій до школи гру...пі. Розуміти і любити народну іграшку; знати і розрізняти між собою окремі промисли, вміти самостійно розповідати про народну іграшку, її зміст і виразних сторонах; знати, яка буває скульптура (народна, малих форм, монументальна); вміти розглядати скульптуру (обходити з усіх боків, звертати увагу на її виразні засоби).

Знайомство дітей із скульптурою може мати місце у всіх вікових групах. У молодшій і середній - це в основному предмети декоративно-прикладного мистецтва і скульптури малої форми. У старшому дошкільному віці дітей можна знайомити вже і з монументальною скульптурою. Створення ліпного образу завжди пов'язане з передачею пластики, яку діти осягають не відразу. Але вже в старшому дошкільному віці діти починають розуміти плавність обрисів форми. Для цього при розгляданні скульптури дітей вчать рухам руки в повітрі показати лінію переходу одного об'єму в іншій. Виробляючи зоровий охоплення всієї скульптури, вони виокремлює її частини. Під керівництвом дорослого дитина дошкільник приходить до висновку, яким чином можна домогтися плавного переходу однієї форми в іншу - шляхом загладжування форми в іншу - шляхом загладжування форми пальцями або шляхом поступового нарощування обсягу. Скульптура відкриває великі можливості для навчання дітей композиції. Дітей чотирьох років вчити розуміти зміст скульптури та засоби її виразності. У дітей п'яти і шести років формувати уявлення про скульптуру як вигляді образотворчого мистецтва; вчити виділяти засоби виразності, що передають характер образу. Розглядання багатофігурних композицій підводить дітей до вміння бачити взаємозв'язок між предметами і самостійно розташовувати їх на підставці. Найбільш доступне дітям сприйняття ясно вираженого дії, тому при ознайомленні зі скульптурою слід звертати увагу на характер рухів, постановку фігур, вираз облич. Важливо навчити дітей точно називати і визначати характер дії. Є скульптура жанрового характеру, наприклад В«Дівчинка годує курейВ», В«Дівчинка з лялькоюВ», В«ЛижникВ»; казкові образи: В«СнігуронькаВ», В«ОленкаВ», В«Іванушка на гусакуВ». При розгляданні скульптурних фігур діти віддають перевагу скульптурі, натурально передавальній образ тварини.