9. Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі (1097-1238)

У 1096 – Всеволод помирає, а князем повинен був стати син Володимир, але знаючи про невдоволення Київської громади він погоджується на заняття київського столу Святославом Ізяславовичем Турицьким. Для припинення громадської війни, за часів Всеволода Ярославовича розпочав син Святослава Чернігівського. Олег у 1097 у Любечі зібрався з’їзд Руських князів. Було вирішено що кожен приймає отчину свою і друге рішення що вони припиняють боротьбу за інші отчини.

Наступного року рушив на Галичину, але на кордоні Териборська зустрів війська трьох князів. Не наважуючись на війну Святополк повернувся до Києва. Галицьке князівство отримало незалежність від Київського князівства. На цьому етапі територія скорочувалася і в середині 12 ст. від неї відокремилось Волинське князівство.

Починається останній етап КР: період воюючих царств.

На першому етапі давньоруські князі сперечалися за Київ та Київську землю як за центр майбутнього возз’єднання Русі. Спочатку осн. претендентами на Київ були князі Мономаховичі (1113) і князі Чернігівські (Ольговичі). 1117 в боротьбу втручається Суздальський князь Юрій Долгорукий він тричі захоплював владу в Києві і нарешті на третій раз загинув під час востання киян (1157). 1169- коаліція 12-и руських князів на чолі з Ростово-Суздальським князем Андрієм Боголюбським захопив і розграбував Київ. Після цього за Київ і Київську землю боротьба давньоруських князів як за джерело додаткових фінансових і людських ресурсів.

В той же час відбувся перерозподіл влади і в середині Київського князівства. Втрачали свій вплив ремісники і купецтво і вирішальна роль переходить до духовенства і міських бояр. Основними претендентами на Київ залишилося Суздальське і Чернігівське князівство, але після смерті Боголюбського Суздальські князі відійшли від цієї боротьби і осн. претендентами стають Чернігівські князі і Смоленські. На поч. 13 ст. в цю боротьбу втручається Волинський князь Роман якому на короткий строк вдалося об’єднати Волинь + Галичина + Київ. Він висунув політичні програми об’єднання всіх Руських князівств на добровільній основі шляхом обрання єдиного Руського князя зі столицею в Києві. За модель системи була Руська імперія за якої також існували вибори імператора, але передчасна смерть завадила реалізації цього плану. Деякий час по тому формував Київське князівство Луцький князь, в результаті загострення протиріч Слов’янського і Чернігівського князівства і врешті-решт в Києві закріпилися Чернігівські князі, які протрималися до 1240 року.

10. Монголо-татарська руїна (1238-1242)

У 1236 р. величезна монголо-татарська армія під проводом онука Чингіс-хана Батия розпочала похід на захід через Урал. Першою жертвою навали стала Волзька Болгарія. Татари зруйнували і розграбували її, а населення перебили. Протягом 1237-1238 pp., незважаючи на героїзм руських воїнів, були розгромлені війська Рязанського і Володимиро-Суздальського князівств. Монголо-татари здобули штурмом і спалили Рязань, Володимир-на-Клязьмі, Москву, Твер і багато інших міст. Північно-східна Русь була спустошена. У 1239 p. монголо-татари почали вторгатися в українські землі. Вони захопили Переяслав і Чернігів, зруйнували і спалили їх. Восени 1240 р. монголо-татари підійшли до Києва. Батий був вражений красою і величчю давньоруської столиці і хотів здобути Київ без бою. Та кияни вирішили стояти на смерть. Обороною Києва керував Данило Галицький. Багато днів тривав штурм міста. Захисники, які залишились, зібралися в Десятинній церкві, стіни її не витримали ваги людей і впали. Усі, хто там був, загинули. 6 грудня 1240 р. монголо-татари повністю захопили Київ, зруйнували його, а людей винищили. Коли зраненого воєводу привели до Батия, кривавий хан помилував його за хоробрість. Спустошивши Київ, кочовики пішли на Галицько-Волинську землю. Переборюючи опір русичів, вони захопили й розграбували міста Ізяслав, Луцьк, Володимир, Галич та ін. У 1241 р. ординці вторгайся в Польщу, Угорщину, Чехію. Ослаблені численними битвами з русичами, вони не наважилися просуватися на Захід. Батий розумів, що в тилу залишалася розгромлена, але все ще сильна Русь. Війська Батия у 1242 р. повернули назад. У пониззі Волги він заснував державу Золота Орда (із столицею Сарай), під владою якої опинилися народи Русі, Хорезму, Північного Кавказу, Поволжя, Західного Сибіру, Криму. Золота Орда була частиною Монгольської імперії. Батий підпорядковувався великому ханові, який перебував у Каракорумі. Монголо-татарська навала наробила багато лиха Україні. Було спалено і зруйновано міста та села, багато людей загинули чи потрапили в полон. Уповільнився процес економічного та політичного розвитку країни.