22. Динаміка (етапи) кризового консультування.

Кризове консультування включає три етапи: кризова підтримка, кризове втручання і підвищення рівня адаптації, необхідного для дозволу конфліктної ситуації.

Індивідуальні терапевтичні програми кризового консультування застосовуються в залежності від актуальності суїцидальних переживань. Так, пацієнтам з високим суїцидальним ризиком надається кризова підтримка; по відношенню до пацієнтів, що знаходяться в фазі виходу з гострої кризи, здійснюється кризове втручання; посткризисні пацієнти без суїцидальних тенденцій, що знаходяться в умовах недозволеної високоактуальної ситуації, включаються в заняття по тренінгу навиків адаптації. Гострота суїцидальних переживань, як правило, найбільш виражена під час знадходження пацієнта на лікування, надалі актуальність суїцидальних тенденцій знижується. Тому згадані етапи можуть здійснюватися послідовно: кризова підтримка - кризове втручання - підвищення рівня адаптації.

Етап кризової підтримки:

1. Встановлення терапевтичного контакту.

2. Розкриття суїцидо-небезпечних переживань.

3. Мобілізація адаптивних варіантів копінг-поведінки і особового захисту.

4. Висновок психотерапевтичного контракту.

Етап кризового втручання:

1. Когнітивний аналіз невипробуваних способів розв'язання кризової проблеми.

2. Виявлення неадаптивних когнітивних механізмів, що блокують оптимальні способи дозволу кризової ситуації.

3. Корекція неадаптивних когнітивних механізмів.

Етап підвищення рівня адаптації:

1. Поведінковий тренінг невипробуваних способів дозволу кризової

ситуації.

2. Вироблення навиків самоаналізу і самоспостереження за неадаптивними механізмами, а також їх подолання.

3. Введення нових значущих осіб для підтримки і допомоги після закінчення кризової терапії.

24. Поняття, причини та симптоми посттравматичних стресових станів.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - це Непсихотичні відстрочена реакція на травматичний стрес, здатний викликати психічні порушення практично у будь-якої людини. Були виділені наступні чотири характеристики травми, здатної викликати травматичний стрес (Ромек та ін, 2004):

1. Те що подія усвідомлюється, тобто людина знає, що з ним сталося і через що у нього погіршився психологічний стан;

2. Це стан зумовлено зовнішніми причинами;

3. Пережите руйнує звичний спосіб життя;

4. Те що подія викликає жах і відчуття безпорадності, безсилля що-небудь зробити або зробити.

Психологічна реакція на травму включає в себе три відносно самостійні фази, що дозволяє охарактеризувати її як розгорнутий у часі процес.

Перша фаза - фаза психологічного шоку - містить два основних компоненти:

1. Пригнічення активності, порушення орієнтування в навколишньому середовищі, дезорганізація діяльності;

2. Заперечення того, що сталося (своєрідна охоронна реакція психіки). У нормі ця фаза досить крат-ковременной.

Друга фаза - вплив - характеризується вираженими емоційними реакціями на подію і його наслідки. Це можуть бути сильний страх, жах, тривога, гнів, плач, звинувачення - емоції, що відрізняються безпосередністю прояви і крайньої інтенсивністю. Поступово ці емоції змінюються реакцією критики або сумніви в собі. Вона протікає по типу «що було б, якби ...» і супроводжується болючим усвідомленням невідворотності сталося, визнанням власного безсилля і самобичуванням. Характерний приклад - описане в літературі почуття «провини вижив», що нерідко доходить до рівня глибокої депресії.

Розглянута фаза є критичною в тому відношенні, що після неї починається або 'процес одужання (отреагирование, прийняття реальності, адаптація до знову виникли обставинами), то є третя фаза нормального реагування, або відбувається фіксація на травмі і подальший перехід постстрессових стану в хронічну форму.

25. Принципи та методи психологічної допомоги при посттравматичному стресі.

Після того, як людина піддалася впливу травматичних подій, її думки й почуття можуть бути хворобливими й не зовсім зрозумілими їй самій, а реакції на звичайні ситуації - незвичайними й страхаючими. Тому першим принципом терапії постраждалих є принцип нормалізації. Основний акцент робиться на тому, що нормальний індивід, зіштовхнувшись із ненормальними обставинами, переживає екстраординарні почуття. Початком терапії, таким чином, стає обговорення пережитих почуттів і пояснення їхньої нормальності. Це може допомогти потерпілому зрозуміти причини своїх симптомів, їх динаміку й більш активно брати участь у процесі терапії.

Другий принцип, на якому базується терапія, - принцип партнерства й підвищення гідності особистості. Люди, що страждають від ПТСР, ранимі, сенситивні, схильні до самозвинувачення, з почуттям безсилля або підвищеної агресивності. Особливо це стосується жертв сексуального насильства (необхідно враховувати, що чоловіки переносять це значно хворобливіше), інших тяжких злочинів, мігрантів, що постраждали в місцях свого колишнього проживання від національних переслідувань і жертв тоталітарних сект. Подібний стиль реагування викликає відштовхування оточуючих, підсилюючи відчуття власної неадекватності й провини, призводить до зниження самооцінки. Тому встановлення взаємин співробітництва і є таким необхідним.

Третій принцип - принцип індивідуальності. Кожна людина проходить свій власний шлях віднов­лення після стресу. І це також важливо враховувати в процесі терапії. Чим більше часу пройшло з моменту одержання травми, тим більш високий рівень кваліфікації потрібно при наданні психологічної допомоги через те, що посттравматичний стрес усе тісніше пов’язується з іншими психологічними проблемами.

Методи, які ефективно використовуються в процесі корекції й терапії ПТСР, можна поділити на чотири категорії:

Освітні. Містять у собі обговорення книг і статей, знайомство з основними концепціями фізіології й психології. Наприклад, тільки просте знайомство із клінічною симптоматикою ПТСР допомагає людям усвідомити те, що їхні переживання й труднощі не унікальні, "нормальні" у сформованій ситуації.

Друга група методів перебуває в області цілісного ставлення до здоров’я. Здоровий спосіб життя з достатньою фізичною активністю, правильним харчуванням, відмовою від зловживання алкоголем і вживання наркотиків створює основу для швидкого й ефективного відновлення після подій, що травмують.

Третя категорія включає методи, які збільшують соціальну підтримку й соціальну інтеграцію. Сімейна й групова терапія, розвиток мережі самодопомоги, формування й підтримка громадських організацій необхідні для соціальної реабілітації.

Четверта категорія - це власне терапія. Вона містить у собі роботу з горем, страхами, психосома­тикою, травматичними спогадами й т.д. і спрямована на "переробку" проблеми й позбавлення симптомів.