- •1.Історія української державності як навчальна дисципліна, її предмет, мета та завдання.
- •2.Річ Посполита, її економіка, суспільний і державний лад
- •3.Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії та участь в ній українців. Руські ради
- •1.Історія української державності як наукова дисципліна, її об’єкт, предмет і місце в системі наукового знання
- •2 .Берестейська церковна унія 1596 р
- •3.Становище та розвиток українських земель у складі Російської імперії в другій половині хіх ст.. Реформи 1859 – 1881 рр. Та контрреформи 1880-х – 1890-х рр.
- •2. Православні братства та участь козацтва у захисті релігійних прав українців
- •1Еволюція первісного суспільства та зародження цивілізації на теренах України. Трипільська культура
- •1)Античні поліси Північного Причорномор'я, Боспорське царство, їх суспільний і державний лад.
- •2. Українська революція XVII ст.: причини, характер, рушійні сили, хронологічні межі, періодизація, підсумки та наслідки
- •3. Виникнення українських політичних партій в Російській імперії на початку хх ст..
- •1Перші писемні згадки про слов'ян. Походження слов'янських народів.
- •3. Українці та «українське питання» у революції 1905 – 1907 рр. В Російській імперії.
- •1Стародавні слов'яни в період Великого переселення народів. Анти та їх відносини з готами, гунами, аварами.
- •2. Хід Української революції та війни у 1652 – 1653 рр. Кам’янецький договір.
- •3. Українські депутати та українське питання у російській Державній Думі і – іv скликання.
- •1.Східнослов'янські племінні князівства у VI - XI ст.
- •2. Переяславська рада та Березневі статті 1654 р., їх історичне значеня
- •3. Перша світова війна: причини, характер, воєнно-політичні блоки. Плани воюючих сторін щодо України. Участь українців у війні. Втрати України.
- •1. Заснування Києва. Київське князівство полян за Аскольда та Діра.
- •3.Українська революція 1917–1921 рр.: причини, характер, рушійні сили, політичні табори, періодизація, підсумки та наслідки. Громадянська війна та інтервенці
- •1.Теорії утворення держави Київська Русь.
- •2. Утворення та еволюція української козацької державності в умовах Української революції XVII ст.
3. Українці та «українське питання» у революції 1905 – 1907 рр. В Російській імперії.
Початок революції поклали події 9(22) січня 1905 у Петербурзі. Цього дня була розстріляна багатотисячна мирна демонстрація робітників, що направлялись з петицією до царя, у якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя.
Події "Кривавої неділі" викликали зливу протесту по всій території Російської імперії, у тому числі й Україні. Почалися масові страйки робітників і селянські повстання, що потрясали імперію всю весну й літо 1905 р. Робітники вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати, покращення умов життя, повалення самодержавства, селяни боролися за конфіскацію і перерозподіл поміщицької землі. Це була перша і справді народна революція в Росії.
БІЛЕТ № 9
1Стародавні слов'яни в період Великого переселення народів. Анти та їх відносини з готами, гунами, аварами.
Слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. У мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї.
Велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в Європі у 4–6 ст. Спричинене гунською навалою Велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. Велике розселення народів призвело і до так званого Великого розселення слов'ян.
Велике розселення слов’ян відбулося в Європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Внаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів.
Анти – етноплемінне об’єднання давніх слов’ян, котре займало територію між Дністром та Дніпром.
2. Хід Української революції та війни у 1652 – 1653 рр. Кам’янецький договір.
Кам'янецький договір 1653 — кримсько-польська мирна угода, укладена в усній формі під Кам'янцем 15(5) грудня 1653. Увінчував Жванецьку кампанію 1653, в ході якої Війську Запорозькому та його союзникові Кримському ханату вдалося завдати польскій армії низку поразок і взяти в облогу її головні сили на чолі з королем Яном II Казимиром Вазою поблизу Жванецького замку між річкою Дністер і її притокою Жванчиком. Рятуючись від неминучого розгрому, польське керівництво зуміло зав'язати сепаратні контакти з кримським ханом Іслямом III Ґераєм і схилити його до початку мирних переговорів. Оскільки українській делегації на чолі з генеральним писарем І.Виговським на переговорах була відведена роль пасивного спостерігача, вона від участі в них відмовилася.
3. Українські депутати та українське питання у російській Державній Думі і – іv скликання.
У Думі першого скликання 45 делегатів сформували власну фракцію, що отримала назву Українська думська громада. Головою її був адвокат і громадський діяч з Чернігова Ілля Шраг; серед членів були: Володимир Шемет та Павло Чижевський — від Полтавщини, Микола Біляшевський та барон Федір Штейнгель — від Києва, Андрій В'язлов — від Волині. Українська парламентська громада мала свій друкований орган — «Украинский Вестник», редактором якого був Максим Славинський, а секретарем — Дмитро Дорошенко. У виданні журналу взяли участь найкращі наукові сили України: М. Туган-Барановський, О. Лотоцький, М. Грушевський, І. Франко, О. Русов та інші.
Політичною платформою Української парламентської громади була автономія України. М. Грушевський уклав декларацію, яка мала бути виголошена з думської трибуни головою фрації.
У Другій Думі теж була існувала українська парламентська група — Українська трудова громада, що налічувала 47 членів і видавала часопис — «Рідна справа — Думські вісті». У ній друкували промови членів, заяви Громади. Українська група домагалася автономії України, місцевого самоуправління, викладання української мови у школах, поширення української мови в судах, церкві. Для того, щоб мати підготовлених педагогів, Громада вимагала створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах Києва, Харкова та Одеси, запровадження навчання української мови в учительських семінаріях.
Зміна виборчого законодавства після розпуску ІІ Державної думи, стала головною причиною відсутності у парламенті третього та четвертого скликання представників українського національного руху та, як наслідок, українських парламентських груп.
Українське питання залишалося актуальним і в роботі Третьої Думи. Перше питання з цієї теми, якому Дума змушена була приділити увагу, це було українське шкільництво. У 1908 році 37 депутатів внесли на розгляд парламенту проект про запровадження навчання українською мовою у початкових школах. Цей проект викликав протест з боку чорносотенних послів та «Клубу Русских Националистов», і йому не дали ходу. У 1909 р. професор Київського університету Іван Лучицький порушив питання про використання української мови в судах України. Це питання також викликало протест і було поховане.
У IV Державній думі українське питання, головним чином, порушувалося під час обговорення депутатами заборони святкування 100-річчя від дня народження видатного поета Тараса Григоровича Шевченка.
БІЛЕТ № 10