Тема 8.

Проблеми державного відродження української культури у 1917-1920 рр.

(лекції – 6 год., семінари – 6 год., індивідуальна робота – 6 год.)

Вивчення даної теми рекомендуємо здійснювати за планом:

Заняття 1.

1. Чинники розвитку культури в 1917‑1920 рр. Полеміка з питань розвитку і напрямів культурних процесів в Україні.

2. Особливості еволюції освіти у 1917-1920 рр.

3. Стан розвитку науки у 1917-1920 рр.

Заняття 2.

1. Нові тенденції розвитку української літератури.

2. Театральне мистецтво у 1917-1920 рр.;

Заняття 3.

1. Музичне і хорове мистецтво;

2. Образотворче мистецтво та архітектура.

• ФАКТОРИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ В 1917‑1920 рр.

1. Перехід від монархічної форми правління до демократії.

2. Поява українських національних урядів, відстоювання національних чинників розвитку культури.

3. Урядова чехарда, що не давала можливості створювати належні умови для впровадження культурницьких нововведень в життя.

4. Труднощі воєнного та революційного часу.

В художньому житті України відбувається процес переорієнтації культури на національні основи. В той же час мистецтво України продовжує орієнтуватись на загальноросійські тенденції культурного розвитку, однак більш помітним стає вплив світових культурних процесів. Починається боротьба “старого” та “нового” мистецтва. З’являються нові мистецькі напрямки: авангардизм, футуризм, символізм, неокласицизм тощо. Зі встановленням радянської влади починається боротьба за впровадження так званої пролетарської культури.

Політика українських урядів у галузі культури:

Центральна Рада ввела українську мову у діловодстві, почала відкривати українські освітні заклади, друкувати книжки українською мовою, видавати україномовні газети й журнали. В школах вводились нові предмети – укр. мова і література, історія та географія України. Розширили свою діяльність “Просвіти” які організовували бібліотеки, видавали українські книги та журнали тощо. Восени 1917 р. в Україні діяли 952 "Просвіти". У березні 1918 р. українська мова набула статусу державної; весною 1918 р. 50-60 % адміністративного апарату вели діловодство українською мовою.

Культурна політика Гетьманату: 6-го жовтня 1918 року урочисто відкрито в Києві перший Державний Український Університет, а 22 жовтня другий Український Університет у Кам’янці-Подільському. Передбачалося відкриття українських університетів в інших містах. Засновано Державний Український Архів, Національну галерею Мистецтва, Український Історичний Музей та Українську Національну Бібліотеку. 24 листопада 1918 року відкрито Українську Академію Наук, яку очолив професор В. Вернадський. Влітку 1918р. - проголошено автокефалію Церкви на чолі з митрополитом В.Липківським.

Директорія: заборонено вживати російську мову. Школи, що не перейшли на українську мову навчання планували закрити. Був навіть проект ліквідувати Українську Академію Наук як “витвір гетьманату”.

• ОСВІТА

Напередодні революції 70% - 80% населення України залишалось безграмотним.

У 1917 — 1920 рр. — розширювалась мережа українських освітніх закладів, взято курс на їх українізацію. Почались розробка та друк україномовних підручників. У період Гетьманату обов'язковими предметами стали українська мова та література, історія та географія України. Для розробки українських наукових, природно-технічних, орфографічних та ін. термінів (водень, сірка, і т.п.) створено термінологічну комісію очолив яку проф. П. Тутківський.

6 жовтня 1918 р. відкрито 1-й державний український університет у Києві; 22 жовтня 1918р. відкрито 2-й державний український університет у Кам'янці-Подільському; У Полтаві засновано історико-філологічний факультет майбутнього українського університету.

Для національних меншин створювались школи, гімназії, факультети з національною мовою викладання.

Радянська влада основну увагу звертала на соціальне реформування школи і підпорядкування її завданням комуністичного виховання. У липні 1919 р. Раднарком УСРР схвалив Положення про єдину трудову школу, за яким у республіці вводилось безплатне обов'язкове навчання дітей віком від 7 до 16 років.

У червні 1920 р. вийшла постанова Наркомосу УСРР "Про запровадження в життя єдиної трудової школи". Це була семирічна школа, яка поділялася на два ступені — перший (1—4 класи), другий (5—7 класи).

Після закінчення школи діти могли продовжувати навчання у професійно-технічних училищах і технікумах.

У грудні 1919 р. вийшов декрет про ліквідацію неписьменності серед населення РСФРР.

У 1920 р. в Україні діяло близько 7 тис. шкіл і гуртків лікнепу, де навчалося понад 200 тис. осіб.

У 1920 р. при вищих учбових установах було відкрито робітничі факультети (робітфаки), призначені готувати робітничу та селянську молодь до вступу у виші.

• НАУКА

27 листопада 1918 р. — за Гетьманату відкрилася Українська академія наук (УАН). Очолити запропонували М. Грушевському, але той відмовився. Очолив УАН В.І.Вернадський.

Перші дійсні члени (академіками): В.Вернадський (президент), А.Кримський, Б.Кістяківський, Д.Багалій, М.Кащенко, В.Косинський, О.Левицький, К.Петров, В.Липський, С.Смаль-Стоцький, М.Птуха, М.Сумцов, О. Фомін, Ф. Тарновський, М. Туган-Барановський, П. Тутковський та ін.

Створено історичні праці з новими концепціями історії України: М.Грушевський – “Ілюстрована історія України”, “Коротка історія України”, “Якої ми хочемо автономії”; В.Антонович – “Коротка історія України”, “Про козацькі часи на Україні”; С.Єфремов – “Історія українського письменництва”.

В Україні працювати видатні вчені: А. Писаржевський — хімік; О. Палладін — біохімік; Є. Патон — мостобудівник; А. Кримський — філолог, історик, сходознавець; Д.Багалій —- історик; Г. Проскура — гідромеханік; В. Маковський — засновник вітчизняної школи газотрубобудування.

• ЛІТЕРАТУРА

В Українській літературі з’являються нові течії:

• Романтизм (В. Сосюра, В Чумак, П. Тичина, Г Чупринка)

• "Неокласики" (М. Зеров, П. Філіпович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт (Юрій Клен), М. Могилянський).

• Символізм. (Я. Савченко, Д. Загул, В. Кобилянський).

• Панфутуризм. (М. Семенко).

Частина літераторів через складні соціально-політичні умови емігрувала закордон. (О. Олесь, М. Вороний, В. Самійленко).

З Україною пов’язані імена видатних творців слова М. Булгакова, А. Ахматової, Шлом-Алейхема.

• ТЕАТР

У 1917 р. в Києві було засновано "Молодий театр", якого очолив Лесь Курбас.

Центральна Рада заснувала Український національний театр, до складу якого ввійшли: М.Садовський, І.Мар`яненко, Л. Курбас, П.Саксаганський.

У 1918 р. було засновано Український театр драми та опери, який радянським урядом (у березні 1919 р.) був перетворений у 1-й театр Української Радянської Республіки ім. Т.Шевченка.

У Києві у 1920 р. відкрито музично-драматичний інститут ім. М.Лисенка.

У 1920 р. у Вінниці засновано Новий драматичний театр ім. І. Франка, на чолі якого став Гнат Юра. У 1923 р. цей театр переїхав до Харкова, а 1926 р. — до Києва.

• МУЗИКА

В Україні почали діяти український національний хор (диригент К. Стеценко), Державний симфонічний оркестр (за радянської влади став Республіканським симфонічним оркестром ім. М. Лисенка), Українська державна капела (під проводом О. Кошиця), Державна українська мандрівна капела (в абревіатурі — "Думка").

Відомими українськими композиторами були М. Леонтович, Я. Степовий, А.Ревуцький, Г.Верьовка, Б. Лятошинський.

• ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

У 1917 р. створено Українську академію мистецтв, яку очолювали Георгій Нарбут (відомий графік, який був автором банкнот українських цінних паперів, українського державного герба і печатки), Михайло Бойчук (з іменем М. Бойчука пов'язане виникнення творчого об'єднання художників-монументалістів, відомих як «бойчукісти». Саме завдяки бойчукістам Україна у 20-30-х роках вийшла на широкий обшир світової культури). За радянської влади академію реорганізували в художній інститут.

При Академії мистецтв засновано Українську національну картинну галерею – колекція складалась з картин 16-19 ст. з приватних зібрань Г.Павлуцького, Д.Антоновича.

• СКУЛЬПТУРА

Відомими скульпторами були:

Олександр Архипенко (скульптури “Солдат” 1917 р., “Постать” 1920 р.). Для його стилю характерно сильне спрощення форм. Більшу частину свого життя прожив в Америці, ставши всесвітньо відомим майстром. Він є автором нового стилю в скульптурі – “архипентури” - виготовлення кінетичних об'єктів з вбудованим електричним мотором.

Іван Кавалерідзе — скульптор, кінорежисер, драматург. З 1918 по 1928 рік скульптор живе в Ромнах, працює у відділі наросвіти, викладачем малювання в школах, режисером повітового театру В ці роки створює пам'ятники Т.Шевченку (жовтень 1918 р. - перший в Україні) і Героям революції в Ромнах, Григорію Сковороді в Лохвиці, Артему в Бахмуті і Слов'яногірську, Т.Шевченку в Полтаві та Сумах та ін.

М.Паращук – галерея скульптурних портретів В. Стефаника, І. Франка, Христо Ботєва, Д.Благоєва.

З травня 1919 р. за декретом РНК УСРР починається епопея руйнування пам’ятників царської епохи, а замість них створювалися пам'ятники “видатним революціонерам”.

• КІНОМИСТЕЦТВО

З’являються художньо-документальні фільми з українською тематикою “Червона зірка”, “Мир хатам – війна палацам”, “Той, що прозрів”; знімаються наукові фільми для студентів, казки для дітей.

Теми доповідей та рефератів:

• Українізація освіти та мистецтва у 1917-1920 рр.

• Релігійне життя в Україні 1917-1920 рр.

• Українська академія наук: кроки становлення.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

• Культурно-освітня політика Центральної ради.

• Культурно-освітня політика гетьманату П.Скоропадського.

• Культурно-освітня політика Директорії.

• Політика Західноукраїнської народної республіки у сфері культури.

Рекомендована література: 14, 16, 18, 19, 30, 32, 39, 42, 43, 45, 54, 55, 61, 66, 68, 79, 85, 100, 106.