- •2.Теологічний підхід
- •3.Семіотичний підхід
- •2.Функції культури
- •5.Трипільська культура.
- •3. Пізній етап
- •6.Кімерійці,скіфи і сармати в Україні.
- •7.Походження словянських мов.
- •11.Бібліотеки і школи Київської русі.
- •12.Давньоруські літописи.
- •13. Визначні архітектурні пам'ятки київської русі.
- •14. Пам'ятки культури київської русі
- •15.Мозаїка як вид монументального мистецтва.
- •16. Загальні тенденції розвитку української культури XIV-XVI ст.
- •19.Козацькі літописи.
- •21. Братські школи в Україні.
- •22.Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток культури.
- •23.Історія українського друкарства.
- •25.Українська барокова архітектура.
- •26.Українська барокова музика.
- •27.Українська барокова поезія.
- •29.Філософія Григорія Сковороди.
- •30.Поетична творчість Григорія Сковороди.
- •31.Педагогічна діяльність г.Сковороди.
- •32.Українська культура доби Гетьманщини.
- •33.Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •36. Березовський Максим Созонтович
- •37. Ведель Артем Лук'янович
- •38.Драматургія ф.Прокоповича.
- •39. «Кобзар» т.Шевченка.
- •41.Античні мотиви у творчості т.Шевченка.
- •42.Т.Шеіченко – художник.
- •46.Проза і.Франка.
- •48.Драматургія Лесі Українки.
- •49.Леся Українка і музика.
- •51.Опери м.Лисенка.
- •52.Фортепіанна творчість м.Лисенка.
- •55.Українське образотворче мистецтво хіх-хх століття.
- •56.Український модерн.
- •57. «Шістдисятники» та їхній внесок у розвиток культури.
- •58.Формування українського національного театру.
- •59.Явище масової культури.
- •60.Елітарна культура і масова культура, специфіка проявів на теренах України.
- •61.Дисидентський рух в Україні.
- •65.Творчість п.Тичини.
- •66.Творчий доробок м.Рильського.
- •67.Творчість в.Стуса.
- •68.Кіномистецтво радянської України.
- •69.Культурне життя української діаспори.
- •70.Творчий доробок о.Довженка.
- •71. «Поетичне кіно»: с.Параджанов,ю.Іллєнко.
- •72.Українська державна символіка,її джерела.
- •73.Культура українського народу в контексті європейської культури.
- •75.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •76. Український модерн.
- •77.Український постмодерн.
- •78.Модерністські напрями в українському театрі. Лесь Курбас.
- •79.Творчість «БуБаБу».
- •80.Релігійна ситуація в незалежній Україні.
- •81.Розвиток культури національних меншин в незалежній Україні.
- •82. Основні етапи розвитку освіти в Україні (братські школи, Острозька академія, Києво-Могилянська академія, університети,сучасні навчальні заклади).
- •83. «Станіславський феномен».
- •85. Сучасна академічна музика в Україні: Сильвестров, Скорик, Карабиць, Грабовський.
- •86.Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •87.Сучасна українська література.
1.Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
1.Соціологічний підхід
Згідно із соціологічним підходом, культура - це все те, що виникає в результаті свідомої, осмисленої і цілеспрямованої діяльності людини, а отже, культура, соціальність є подібними поняттями.
Громадське життя - це свідома, ціннісно орієнтована діяльність. Люди діють в нормативно-ціннісних межах. Норми й цінності будь-якого суспільства конфліктні. Суспільство можна пізнати через побудований на основі широких спостережень, дослідницького уявлення ідеальний тип - образ культури, - який накладається на досліджувану реальність. Ідеальний тип - теоретична значеннєва конструкція, створена завдяки логічному пов'язуванню елементів, що трапляються в різних суспільствах і в різні епохи. Ідеальний тип необхідний для пояснення, систематизації, оцінки.
Таким чином, буття культури можливе лише в соціальному використанні, а культура є соціальним продуктом.
2.Теологічний підхід
(Розроблений П. Флоренським та іншими представниками релігійної філософи кінця XIX-XX ст.)
Згідно з теологічним підходом, релігійний культ є вихідною точкою культури. Культ - це першоакт життя, який визначає й спрямовує сукупність як практичних, так і теоретичних дій людини. Ця єдність закладена в літургійній діяльності, де відбувається становлення сакральних цінностей, функцією яких є безпосереднє єднання ідей (ноуменів) і речей (феноменів). За допомогою культу в просторі культури відбувається зустріч трансцендентного й іманентного. Генезис культури, згідно з теологічним підходом, такий: культ - міф - світська філософія, наука й література.
Культ є не тільки началом, але й ядром культури, що визначає увесь її зміст. За допомогою культу реалізується онтологічна єдність культури й зосереджуються метафізичні принципи її буття в кожний конкретний момент її існування. Культурні явища є не що інше, як "застиглість" культової дії, відшарування від останньої.
3.Семіотичний підхід
(Розроблений Ф. де Соссюром, Р. Бортом, Ч. Пірсом, Ю. Лотманом, Б. Успенським та ін.,)
Семіотика - наукова дисципліна, що вивчає знаки й знакові системи. Для вивчення культури становлять інтерес різні напрями семіотики - лінгвістичний (Ф. де Соссюр), соціально-психологічний, теоретико-діяльнісний. Семіотика базується на тому, що культура будує свою структуру через функцію свідомості. Ця функція реалізується в мові і може бути сама досліджена як мова. Різним формам культури властиві власні мови. Є мова політики, моди, навіть кулінарії.
Культура - це текст, у якому взаємодіють різні семантичні системи як результат зближення або протиставлення. Культура - надскладна система й неспадкоємна пам'ять людства. Світ є сукупністю первинних моделюючих систем (мова) і вторинних (мистецтво, релігія й ін.).
У середньовічній Європі слово «культура» вживалося в словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris — вироблення правил поведінки, cultura scientiae — засвоєння науки, cultura literarum — вдосконалення письма).
2.Функції культури
Культура як суспільно-історичне явище характеризується поліфункціональністю. Серед її функцій виділяються пізнавальна, інформативна, комунікативна, регулятивна, аксіологічна, світоглядна, а також виховна.
Пізнавальна функція культури фіксує досягнення людства в кожну суспільно-історичну епоху, завдяки ній соціальні спільноти пізнають самі себе, свої суспільні потреби та інтереси, свої особливості й місце у світовій історії, формують своє ставлення до інших суспільних систем.
Інформативна функція виконує передачу, трансляцію нагромадженого соціального досвіду як за «вертикаллю» (від попередніх поколінь до нових), так і за «горизонталлю» — обмін духовними цінностями між народами.
Комунікативна функція полягає в передаванні історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формуванні на цій підставі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Ця функція виконує роль збирача етнічних сил та фундатора народності й нації, забезпечуючи живий зв´язок поколінь та закладаючи фундамент для становлення і зростання духовного потенціалу кожної нації.
Регулятивна функція реалізується з допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Норми у формі звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів слугують засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі.
Аксіологічна функція полягає у формуванні у людини певних ціннісних орієнтирів, моральних установок, культурних смаків людини. Вона виражає якісний стан культури.
Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу особи — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольових. Формування світогляду, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції є основним методом культурного впливу на людину.
Виховна функція виражається в тому, що культура не лише пристосовує людину до природного та соціального середовища, сприяє її соціалізації, але й виступає ще й фактором саморозвитку людства. Засвоївши попередній досвід, людство не припиняє саморозвитку, а репродукує культуру, ставить перед собою нові життєві цілі для задоволення матеріальних і духовних потреб.