16. Люблінська унія та її наслідки для України

Люблінська унія (1569) – угода про об’єднання Польщі і Великого Князівства Литовського (ВКЛ) в єдину державу – Річ Посполиту підписана 28 червня в м. Любліні на спільному сеймі польс. і литов. феодалів (1 липня було затверджено окремо депутатами польс. і лит. сеймів). Була укладена Велик. Князівством Литовським в умовах його поразки у війні з Росією (Ліванська війна 1558-83). Правлячі кола Польщі, скориставшись з тяжкого воєнного становища Литви, прагнули приєднати її територію. За Люблінської унії Польща і Литва об’єднувалися в єдину державу на чолі з виборним королем та спільними сеймом і сенатом. Разом з тим Литва зберігала свої права, суд, адміністрацію, військо, скарб, офіц. «руську» мову. Люблінська унія оголосила Лівонію спільним володінням Польщі і Литви, підтвердила приєднання до польс. корони укр. земель, що були до того в складі ВКЛ – Волонського, Підляського, Київського та Брацлавського воєводств (перед тим приєднання їх було оформлено універсалами польс. короля Сигізмунда 2 Августа, який одночасно був великим князем литовським; шляхту цих воєводств було зрівняно в правах з польс. шляхтою). Укладення Литвою унії викликало посилення соц. та нац. гноблення на Укр., що привело до піднесення визвольної боротьби укр. народу.

Наслідки Люблінської унії для України.

Для України Люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. Опинившися під владою кріпосницької й католицької Польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.

Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українськиї державних традицій, що заховалися під формами автономії у Великому князівстві Литовському…Весь розвиток життя ішов під важким наступом Польщі.

Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. Ці зусилля вивилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо.

17. Другий етап Другої української колонізації Дикого поля: економіка та етносоціальна структура (1569-1647)

Поч-ся після Люблінської унії і до Б.Хмельн. Рушійнісили:укр.(осіле)козацтво,військове(надворне,реєстрове,низове),цивільне(козаки-селяни,-міщани,-купці,-пани).Колонізації сприяла європейська революція цін(поступове, але багаторазове знецінення золота і срібла, викликане напливом дешевих дорого цін металів з Америки до Європи)Це звобило економічно вигідним перевезення зерна і іеших с\г товарів з Укр до Зах. Європи на продаж. К-сть міст і містечок зросла до майжу 1 тис. Насел зросло до 3,5-6млн, до 40%яких мешкало у містах і міст. В рез-ті колоніз.:1)сформ-ся укр. нація аграрн типу 2)в укр. сусп. сформувалося 2 тенденції розвитку ринкового суспільства:-феод-кріпацька(на основі поширення фільваркової системи.;-стихійно-буржуазна(фермерського типу.носії:укр. козацтво і єврейство).Протиборство носіїв цих 2 тенденцій стало гол передумовою битви під проводом Б.Хмельн.