83. Реформи м. Горбачова в Україні 1985-1991

Суть політичної реформи М. Горбачова полягала у поступовому переході влади від партапарату до державних органів, які обиралися б парламентським шляхом. Навесні 1989 р. відбулися перші після 1917 р. вільні вибори народних депутатів СРСР, а в 1990 р. — до верховних рад союзних республік та місцевих рад.

Антиалкогольна реформаПочаткова задумка реформи була дуже позитивною-зменшити кількістьспоживаного алкоголю на душу населення в країні, почати боротьбу зпияцтвом. Але в результаті занадто радикальних дій цьому напрямкуантиалкогольна кампанія призвела до таких результатів: .Антиалкогольна кампанія Горбачова і подальший відмова від державної монополії призвели до того, що більша частина доходів пішла в тіньовий сектор. У 90-і роки чимало стартових капіталів було сколочена приватниками на "п'яних" грошах. Казна само стрімко порожніла. . Вирубка найцінніших виноградників, в результаті цього зникнення цілих секторів промисловості в деяких республіках СРСР (Грузія і т.д.). Зростання наркоманії, токсикоманії, самогоноваріння . Багато мільярдні збитки бюджету Кадрові реформи в уряді У жовтні 1985 року Головою Ради Міністрів СРСР був призначений Н.І. Рижков. У грудні 1985 року секретарем московського міського комітету партії став Б.Н. Єльцин. Міністром закордонних справ замість Громико став Е.А. Шеварднадзе. У вищу партійну ієрархію висунулися: А.Н. Яковлєв, А.І. Лук'янов. Фактично 90% старого брежнєвського апарату було замінено новими кадрами. Змінився практично весь склад Президії Ради Міністрів СРСР.Суспільні та соціальні реформи У цей час почалася загальна демократизація життя в країні. Припинилися політичні переслідування. Ослабнув гніт цензури. З в'язниць і посилань поверталися такі видні люди, як: Сахаров, Марченко, тощо. Політика гласності, розпочата новим радянським керівництвом, різко змінила духовне життя людей. Зріс інтерес до друкованих видань, радіо, телебаченню. Реформи у зовнішній політиці: У ході зустрічі М.С. Горбачова з президентом США Рональдом Рейганом у листопаді 1985 року сторони визнали необхідність поліпшення радянсько-американських відносин і оздоровлення міжнародної обстановки в цілому. Укладено договори СНВ-1, 2. Заявою від 15 січня 1986 М.С. Горбачов висунув ряд великих зовнішньополітичних ініціатив:

. Повна ліквідація ядерної і хімічної зброї до 2000 року.

. Суворий контроль при зберіганні ядерної зброї і знищенні її на місцях ліквідацій

Під час візиту Михайла Сергійовича в Індію була підписана Делійський декларація про принципи вільного від ядерного озброєння і ненасильницького світу.

84. Піднесення національно-визвольного руху в Україні 1987-1991

У першій половині 1987 р. розпочалося звільнення політичних в'язнів, серед яких українці становили дуже значну частку. Левко Лук'яненко, був відданий ідеї самостійної України, але в умовах горбачовської перебудови «зверху» першість повинна бути надана захисту громадянських прав та української мови й культури.

Програмний документом Української Гельсинської Спвлки стала «Декларація принципів», написана В'ячеславом Чорноволом та братами Михайлом і Богданом Горинями. «Декларація принципів» вимагала тому не ліквідації СРСР, а перетворення його на конфедерацію незалежних держав, право Української РСР на власну дипломатичну діяльність, легалізацію заборонених віросповідань, впровадження ринкової економіки і громадський контроль над карними органами. Запропонована УГС програма була «програмою-мінімумом», перейнятою згодом більшістю неформальних груп на ранніх стадіях руху за реформи в Україні та втіленою зрештою у своїх основних пунктах Декларацією про суверенітет (липень 1990 p.).

Неформальні організації об'єднували під своїм дахом широкий спектр різних опозиційних політичних напрямів -- від фрондуючої «номенклатурної» інтелігенції аж до крайніх націоналістів, їхній внутрішній розвиток характеризувався гострою боротьбою між поміркованим і радикальним крилами. Політична мобілізація мас була хоч і важким, але все таки досяжним завданням. Улітку 1988 р. нечисленні неформальні товариства й організації в Україні зробили перші спроби перетворити український рух на масову суспільно-політичну силу. Основним ідейним мотивом цих спроб була підтримка й поглиблення процесу демократичної перебудови суспільства.Паралельно в Україні йшло утворення нових політичних і громадських організацій. 11-12 лютого 1989 p. yКиєві відбулися установчі збори Товариства української мови ім. Т. Шевченка (ТУМ). в середині 1989 р. воно нараховувало близько 700 тисяч членів. У березні 1989 р. утворилося українське відділення Товариства «Меморіал», яке також заявило про свою підтримку Руху. Разом з тим виникли групи, що у своїх програмних вимогах йшли далі не лише Руху, але й УГС. Зокрема, Українська народна демократична ліга (колишній Український Демократичний союз, що первісно виступав як українське відділення всесоюзного Демократичного союзу) та Український християнсько-демократичний фронт уже наприкінці весни 1989 р. виступили за державну самостійність України.Літом - восени 1989 р. до спроб витворення демократичного фронту додалися ще два масові рухи в Україні: робітничий рух і рух за легалізацію Української католицької та Української автокефальної православної церков. 18-24 липня 1989 р. страйкували робітники Донбасу. Їхній виступ був частиною загальної страйкової хвилі, що охопила всесоюзну вугільну промисловість улітку 1989 р. Вимоги страйкарів були чисто економічними: збільшення рівня зарплати, покращання життєвих умов, продуктів харчування, визнання певних захворювань як професійних хвороб тощо.Утворення Руху було великою тактичною перемогою української опозиції. Перед лицем тих змін, що переживало політичне життя України, політичний режим видавався безнадійно застарілим. На установчому з'їзді Руху 18 українських депутатів Верховної Ради відправили листа Горбачову з вимогою усунення Щербицького від влади. 28-29 вересня відбувся пленум ЦК КПУ з участю Горбачова. На пленумі була прийнята відставка Щербицького, і його з почестями відправили на пенсію. Доба Щербицького в Україні закінчилася. На посаді першого секретаря ЦК КПРС його заступив Володимир Івашко.Кінець 1989 р. - перша половина 1990 р. пройшли під знаком нових моральних перемог опозиції. 28 жовтня 1989 р. Верховна Рада Української РСР, у відповідь на аналогічні заходи у сусідніх республіках, прийняла закон про державність української мови. 1 грудня 1989 p., під час візиту Горбачова до Ватикану, оголошено легалізацію Української католицької церкви. 21 січня 1990 р. на честь відзначення Акту про злуку (22 січня 1919 р.) Рух організував «живий ланцюг» між Львовом і Києвом - акцію, що зібрала, за різними оцінками, від 400 тис. до 3 млн. чоловік.У листопаді 1989 р. в Києві сорок неформальних товариств утворили передвиборчий Демократичний блок. їхня виборча програма повторювала в основному декларації Руху. Січень-лютий 1990 р. пройшли у численних мітингах і зібраннях, що захопили навіть денаціоналізований Донбас.

Перемога комуністичної партії була досягнута частково завдяки виборчим зловживанням та монопольному контролю над державними засобами масової інформації. 13 квітня 1990 р. новообрана Львівська обласна рада вибрала своїм головою В'ячеслава Чорновола. Вдруге - після 1 листопада 1919 р. - на львівській ратуші був вивішений синьо-жовтий прапор як символ української влади у місті. Подібні акції пройшли у всіх населених пунктах Галичини. У Києві мером міста і його заступником були обрані делегати з демократичної опозиції, і над будинком Київської міської ради також замайорів національний прапор.

У цілому ж вибори 1990 р. показали, що КПУ втратила свою монополію на владу в Україні, але опозиція є недостатньо сильною, щоб перебрати цю владу у свої руки.