- •1. Біогенетична.
- •1. Загальноосадові.
- •2. Специфічні кольорові реакції:
- •Лікарські рослини і сировина, які містять тропанові алкалоїди
- •Листя блекоти – folia hyoscyami трава блекоти – herba hyoscyami
- •Листя дурману – folia daturae Дурман звичайний — Datura stramonium l.,
- •Кореневище з коренями жовтозілля широколистого – Rhizomata et radices Senecionis platyphylloides
- •Трава мачка жовтого – Herbe Golauci flavi Мачок жовтий – Glaucium flavum Род. Макові – papaveraceae
- •Коробочка маку – Capita Papaveris Мак снодійний – Papaver somniferum Род. Макові – Papaveraceae
- •Листя барбарису – Folia Berberidis
- •Коріння барбарису – Radices Berberidis
- •Барбарис звичайний – Berberis vulqaris
- •Род. Барбарисові – Berberidaceae
- •Трава маклеї –Herba Macleayae
- •Спориння ерготамінового (ерготоксинового) штаму - cornua secalis cornutistam ergotamini (ergotoxini)
- •Насіння чилібухи - semina str ychni (блювотний горіх - nux vomica)
- •Трава термопсису ланцетоподібного – Herba Termopsidis
- •Насіння термопсису ланцетоподібного – Semen Termopsidis
- •Термопсис ланцетоподібний – Termopsis lanceolata
- •Родина бобові – Fabaceae
- •Род. Бобові – Fabaceae
- •Трава ефедри – Herba Ephedrae Ефедра хвощова – Ephedra equisetina Род. Ефедрові – Ephedraceae
- •Плоди перцю стручкового однорічного – Fructus Capsici
- •Лікарські рослини та сировина, які містять глікоалкалоїди трава пасльону дольчастого - herba solani laciniati
- •3 (36) Корені раувольфії - radices rauwolfiae
Лікарські рослини та сировина, які містять глікоалкалоїди трава пасльону дольчастого - herba solani laciniati
Паслін дольчастий — Solanum laciniatum Ait., род. пасльонові — Solanaceae
Паслен дольчатий; назва пов'язана : латин, solarі — полегшувати; laciniatus, -um — дольчастий від lacinia — частка, клапоть.
Рослина багаторічна трав'яниста, заввишки до 2-2,5 м. У культурі — однорічна. Стебло пряме, при основі — здерев'яніле, поодиноке. Гілочки зелені, з фіолетовою пігментацією у вузлах. Листки дуже різні за розмірами: нижні завдовжки до 35 см, черешкові, непарноперисторозсічені; ті, що знаходяться вище, поступово коротшають, спрощується (бувають трійчасторозсічені), верхні — дрібні, цільні, ланцетовидні. Квітки зібрані по 3-І7 в короткі щільні китиці. Чашечка п'ятилиста, зелена, віночок колесовидний, темно-фіолетовий. Плід — овальна соковита двогнізда ягода, діаметром 2—3 см.
Поширення. Батьківщина пасльону дольчастого — субтропічні райони Австралії та Нової Зеландії. Рослина культивується як однорічна в Молдові, Краснодарському краї та на півдні Казахстану.
Заготівля. Траву скошують косилками у фазі цвітіння два-три рази за літо, одночасно подрібнюючи; висушують на сонці. Розроблена «сокова» технологія отримання соласодину. Для цього із свіжої трави вичавлюють сік, який використовують у разі виробничої потреби. Рослина отруйна.
Хімічний склад сировини. Трава містить два близькі за будовою глікоалкалоїди стероїдної структури: соласонін та соламаргін (2 %). Агліконом обох сполук є соласодин. Максимальне накопичення алкалоїдів у листках відмічається у період цвітіння. Вдень вміст алкалоїдів більший, аніж ввечері та вночі.
Біологічна дія та застосування. З трави добувають соласодин. який є субстанцією для напівсинтетичного одержання гормональних препаратів — прогестерону, кортизону. Кортизон одержують з кори надниркових залоз тварин, але ці сировинні запаси недостатні і коштовні, тому ведуться пошуки рослинних джерел стероїдної структури. Солацит (цитрат соласодину) використовується при ревматизмі, артритах, ендокардитах.
КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ ЧЕМЕРИЦІ - RHIZOMATA CUM RADICIBUS VERATRI
Чемериця Лобелієва — Veratrum lobelianum Bernh., род. мелантієві — Melantiaceae
Чемерица Лобеля; латинська назва рослини, можливо, поодить від verus — правдивий та ater, atrum — чорний; видовий епітет lobelianus, -ит — за ім'ям ботаніка М. Лобеля.
Рослина багаторічна, з товстим коротким, вертикальним кореневищем і численними жовто-бурими шнуроподібними коренями. На зламі кореневище і корені сірувато-білі. Стебло пряме, товсте, округле, заввишки від 70 до 150 см. Листки чергові, великі, щирокоеліптичні, дугожилкові, поздовжньоскладчасті. Квітки зібрані у довгу верхівкову волоть. Вони непоказні, зеленкуваті, з простою шестироздільною оцвітиною. Є й інші види: чемериця біла — Veratrum album L., з білими квітками; чемериця чорна — Veratrum nigrum L., з темною оцвітиною.
Поширення.Зустрічається в європейській частині СНД, Сибіру і на Кавказі у вологих місцях, на луках і лісових галявинах по всій лісовій і лісостеповій смузі. Чемериця біла росте в Україні тільки у західних областях і на схилах Карпат.
Заготівля. Збирають звичайно восени. Кореневища з коренями викопують, обтрушують від землі, промивають водою, великі кореневища розрізають уздовж і сушать у сушарках окремо від іншої сировини. Пил сухої сировини подразнює слизові оболонки дихальних шляхів, тому працювати слід у марлевій пов'язці. Рослина отруйна.
Хімічний склад сировини. Усі частини рослини містять алкалоїди (корені — 2,4 %, кореневища — до 1,3, трава — до 0,55 %), головними є алкалоїди цевератрової групи, а також йєрвін, псевлойєрвін, рубійєрвін, ізорубійєрвін; супутні дубильні сполуки, смоли, сахара та ін.
Біологічна дія та застосування. Настойку та чемеринну воду використовують як зовнішній протипаразитарний засіб. У ветеринарії застосовують відвар сировини при гіподерматозі великої рогатої худоби.
За кордоном з чемериці зеленої — Veratrum viride виділяють алкалоїди, які у вигляді ефірів застосовують як гіпотензивний засіб. Висока токсичність перешкоджає впровадженню препаратів чемериці у медичну практику.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|