Лікарські рослини та сировина, які містять глікоалкалоїди трава пасльону дольчастого - herba solani laciniati

Паслін дольчастий — Solanum laciniatum Ait., род. пасльонові — Solanaceae

Паслен дольчатий; назва пов'язана : латин, solarі — полегшувати; laciniatus, -um — дольчастий від lacinia — частка, клапоть.

Рослина багаторічна трав'яниста, заввишки до 2-2,5 м. У культурі — однорічна. Стебло пряме, при основі — здерев'яніле, поодиноке. Гілочки зелені, з фіолетовою пігментацією у вузлах. Листки дуже різні за розмірами: нижні завдовжки до 35 см, черешкові, непарноперисторозсічені; ті, що знаходяться вище, поступово коротшають, спрощується (бувають трійчасторозсічені), верхні — дрібні, цільні, ланцетовидні. Квітки зібрані по 3-І7 в короткі щільні китиці. Чашечка п'ятилиста, зелена, віночок колесовидний, темно-фіолетовий. Плід — овальна соковита двогнізда ягода, діаметром 2—3 см.

Поширення. Батьківщина пасльону дольчастого — субтропічні райони Австралії та Нової Зеландії. Рослина культивується як однорічна в Молдові, Краснодарському краї та на півдні Казахстану.

Заготівля. Траву скошують косилками у фазі цвітіння два-три рази за літо, одночасно подрібнюючи; висушують на сонці. Розроблена «сокова» технологія отримання соласодину. Для цього із свіжої трави вичавлюють сік, який використовують у разі виробничої потреби. Рослина отруйна.

Хімічний склад сировини. Трава містить два близькі за будовою глікоалкалоїди стероїдної структури: соласонін та соламаргін (2 %). Агліконом обох сполук є соласодин. Максимальне накопичення алкалоїдів у листках відмічається у період цвітіння. Вдень вміст алкалоїдів більший, аніж ввечері та вночі.

Біологічна дія та застосування. З трави добувають соласодин. який є субстанцією для напівсинтетичного одержання гормональних препаратів — прогестерону, кортизону. Кортизон одержують з кори надниркових залоз тварин, але ці сировинні запаси недостатні і коштовні, тому ведуться пошуки рослинних джерел стероїдної структури. Солацит (цитрат соласодину) використовується при ревматизмі, артритах, ендокардитах.

КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ ЧЕМЕРИЦІ - RHIZOMATA CUM RADICIBUS VERATRI

Чемериця Лобелієва — Veratrum lobelianum Bernh., род. мелантієві — Melantiaceae

Чемерица Лобеля; латинська назва рослини, можливо, по­одить від verus — правдивий та ater, atrum — чорний; видовий епітет lobelianus, -ит — за ім'ям ботаніка М. Лобеля.

Рослина багаторічна, з товстим коротким, вертикальним кореневищем і численними жовто-бурими шнуроподібними коренями. На зламі кореневище і корені сірувато-білі. Стебло пряме, товсте, округле, заввишки від 70 до 150 см. Листки чергові, великі, щирокоеліптичні, дугожилкові, поздовжньоскладчасті. Квітки зібрані у довгу верхівкову волоть. Вони непоказні, зеленкуваті, з простою шестироздільною оцвітиною. Є й інші види: чемериця біла — Veratrum album L., з білими квітками; чемериця чорна — Veratrum nigrum L., з темною оцвітиною.

Поширення.Зустрічається в європейській частині СНД, Сибіру і на Кавказі у вологих місцях, на луках і лісових галявинах по всій лісовій і лісостеповій смузі. Чемериця біла росте в Україні тільки у західних областях і на схилах Карпат.

Заготівля. Збирають звичайно восени. Кореневища з коренями викопують, обтрушують від землі, промивають водою, великі кореневища розрізають уздовж і сушать у сушарках окремо від іншої сировини. Пил сухої сировини подразнює слизові оболонки дихальних шляхів, тому працювати слід у марлевій пов'язці. Рослина отруйна.

Хімічний склад сировини. Усі частини рослини містять алкалоїди (корені — 2,4 %, кореневища — до 1,3, трава — до 0,55 %), головними є алкалоїди цевератрової групи, а також йєрвін, псевлойєрвін, рубійєрвін, ізорубійєрвін; супутні дубильні сполуки, смоли, сахара та ін.

Біологічна дія та застосування. Настойку та чемеринну воду використовують як зовнішній протипаразитарний засіб. У ветеринарії застосовують відвар сировини при гіподерматозі великої рогатої худоби.

За кордоном з чемериці зеленої — Veratrum viride виділяють алкалоїди, які у вигляді ефірів застосовують як гіпотензивний засіб. Висока токсичність перешкоджає впровадженню препаратів чемериці у медичну практику.