- •Міністерство освіти і науки україни
- •1.2. Гарантії прав працівників при надходженні на роботу та під час роботи на підприємстві.
- •1.3. Пільги і компенсації за важкі й шкідливі умови праці
- •1.4. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.
- •1.8. Державне соціальне страхування.
- •1.9. Держаний нагляд за охороною праці.
- •1.10. Роль профспілок в організації охорони праці на підприємстві
- •1.11. Відповідальність за порушення законодавтсва про охорону праці.
- •1.12. Нормативно - правові акти з охорони праці (нпаоп).
- •1.13. Права і обов’язки працівників під час трудової діяльності.
- •2.1. Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці
- •2.2. Система управління охороною праці.
- •2.3. Основні права посадових осіб органів державного нагляду з охорони праці.
- •2.4. Основні права та обов`язки уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.
- •3.1.Навчання працівників з питань охорони праці.
- •3.2. Навчання посадових осіб з питань охорони праці.
- •3.3. Інструктажі з охорони праці.
- •Порядок проведення інструктажів для робіників
- •4.1. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори, їхня класифікація.
- •4.2. Виробничий травматизм і професійні захворювання.
- •4.3. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •4.4. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •4.5. Розслідування та облік професійних захворювань.
- •4.6. Розслідування і облік аварій
- •4.7. Методи аналізу виробничого травматизму.
- •5.1. Фізіолого – психологічні особливості різних видів діяльності людини
- •6.1. Мікроклімат і його характеристики.
- •6.2. Нормування параметрів мікроклімату.
- •7.1. Характеристики повітря робочої зони, їх вплив на організм людини.
- •7.2. Нормування чистоти повітря робочої зони.
- •7.3. Пилове забруднення.
- •7.4. Заходи щодо оздоровлення повітря робочої зони.
- •7.5. Вентиляція виробничих приміщень.
- •8.1. Значення світла для працездатності та здоров’я людини.
- •8.2. Основні світлотехнічні характеристики.
- •8.3. Виробниче освітлення: призначення, класифікація.
- •8.4. Природне освітлення: види, характеристики, принципи розрахунку.
- •8.5. Штучне освітлення: види, джерела освітлення, світильники.
- •8.6. Штучне освітлення: принципи розрахунку
- •8.7. Нормування штучного освітлення.
- •9.1. Виробничий шум: класифікації, дія на людину, характеристика.
- •9.2. Нормування виробничого шуму. Принципи розрахунку.
- •9.3. Методи і засоби захисту від виробничого шуму
- •9.4. Інфразвук і ультразвук: джерела, характеристики, нормування, засоби і методи захисту.
- •9.5.Вібрація: види, характеристики, вплив на організм людини
- •9.6. Нормування виробничої вібрації
- •9.7. Методи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •10.1. Електромагнітні випромінювання і поля: види, вплив на організм людини, характеристики, нормування.
- •10.2. Електромагнітні випромінювання: методи і засоби захисту
- •10.3 Іонізуючі випромінювання: види, вплив на організм людини, характеристики, нормування.
- •10.4. Іонізуючі випромінювання: методи і засоби захисту.
- •11.1. Основні виробничі фактори, які впливають на організм користувача пк.
- •11.2. Методи захисту при обладнанні робочих місць з відеодисплейними терміналами (вдт) та пк.
- •11.3. Гігієна праці при роботі з вдт і пк.
- •12.1. Дія електричного струму на організм людини. Види травм, причини.
- •12.2. Фактори, що впливають на результат поразки людини електричним струмом.
- •12.3. Напруга дотику і крокова напруга. Аналіз випадків включення людини в електричний ланцюг.
- •12.4. Класифікація приміщень за ступенем поразки електричним струмом. Вимоги до електротехнічного персоналу.
- •12.5. Система засобів електробезпеки
- •12.6. Перша допомога потерпілим при поразці електричним струмом.
- •13.1. Загальна характеристика забезпечення пожежної безпеки.
- •13.2. Причини пожеж. Основні нормативні документи. Класифікація заходів пожежної профілактики.
- •13.3. Процес горіння, його форми та види. Фактори пожежі, що впливають на людину.
- •13.4. Засоби пожежогасіння.
1.8. Державне соціальне страхування.
Під час здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик професійного травматизму та захворювання.
Як відомо, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст.5) усі працівники підлягають обов`язковому соціальному страхуванню власником підприємства, організації та установи незалежно від форм власності та видів їх діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження їх здоров`я власник зобов`язаний відшкодувати працівникові збитки, заподіяні йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення умов праці неодмінно призводять до збільшення порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві і професійної захворюваності.
У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві. Немає механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації підприємств.
Розв`язати ці проблеми можливо лише шляхом створення системи соціального страхування від нещасних випадків, передбаченої законодавством України. 23 вересня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей закон набрав чинності з 1 січня 2001 року.
Відшкодування збитків, медична, професійна та соціальна реабілітації будуть проводитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків – некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту, має права юридичної особи.
Управління Фондом здійснюється на парітетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботадавців. Фонд соціального страхування від нещасного випадку є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов`язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров`я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. За даним видом соціального страхування страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків сплачують тільки роботодавці.
Таким чином, об`єктом страхування від нещасного випадку на виробництві є життя застрахованої особи (працівника), його здоров`я та працездатність.
1.9. Держаний нагляд за охороною праці.
Відповідно до ст.31, 32 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
- Кабінет Міністрів України;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (Держгірпромнагляд);
- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:
забезпечує проведення державної політики в галузі охорони праці;
подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
спрямовує і координує діяльність міністерств;
встановлює єдину державну статистичну звітність.
Основні завдання, які покладаються на Комітет з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд) Міністерства праці та соціальної політики України:
комплексне управління охороною праці;
державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно – правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов`язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;
координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;
проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об`єктів і засобів виробництва;
координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці;
контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджнь з цих питань;
встановлення та розвиток міжнародних зв`язків з питань нагляду за охороною праці.
Рішення Держнгірпромнагляду, прийняті в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і громадянами.
Повноваження міністерств та інших центральних органів државної виконавчої влади в галузі охорони праці:
проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;
розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці й виробничого середовища в галузі;
здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;
укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;
фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;
організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;
створення за необхідності профсійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держгірпромнагляд.
Згідно до ст.38 Закону України «Про охорону праці» органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь – яких господарських органів, суб’єктів підприємства, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.