1.8. Державне соціальне страхування.

Під час здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик професійного травматизму та захворювання.

Як відомо, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст.5) усі працівники підлягають обов`язковому соціальному страхуванню власником підприємства, організації та установи незалежно від форм власності та видів їх діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження їх здоров`я власник зобов`язаний відшкодувати працівникові збитки, заподіяні йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення умов праці неодмінно призводять до збільшення порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві і професійної захворюваності.

У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві. Немає механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації підприємств.

Розв`язати ці проблеми можливо лише шляхом створення системи соціального страхування від нещасних випадків, передбаченої законодавством України. 23 вересня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей закон набрав чинності з 1 січня 2001 року.

Відшкодування збитків, медична, професійна та соціальна реабілітації будуть проводитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків – некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту, має права юридичної особи.

Управління Фондом здійснюється на парітетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботадавців. Фонд соціального страхування від нещасного випадку є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов`язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров`я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. За даним видом соціального страхування страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків сплачують тільки роботодавці.

Таким чином, об`єктом страхування від нещасного випадку на виробництві є життя застрахованої особи (працівника), його здоров`я та працездатність.

1.9. Держаний нагляд за охороною праці.

Відповідно до ст.31, 32 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (Держгірпромнагляд);

- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:

• забезпечує проведення державної політики в галузі охорони праці;

• подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• спрямовує і координує діяльність міністерств;

• встановлює єдину державну статистичну звітність.

Основні завдання, які покладаються на Комітет з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд) Міністерства праці та соціальної політики України:

• комплексне управління охороною праці;

• державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно – правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов`язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

• координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

• проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об`єктів і засобів виробництва;

• координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці;

• контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджнь з цих питань;

• встановлення та розвиток міжнародних зв`язків з питань нагляду за охороною праці.

Рішення Держнгірпромнагляду, прийняті в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і громадянами.

Повноваження міністерств та інших центральних органів државної виконавчої влади в галузі охорони праці:

• проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

• розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці й виробничого середовища в галузі;

• здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

• укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

• фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;

• організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

• створення за необхідності профсійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держгірпромнагляд.

Згідно до ст.38 Закону України «Про охорону праці» органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь – яких господарських органів, суб’єктів підприємства, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.