7.3. Пилове забруднення.

Виробничий пил достатньо поширений і шкідливий виробничий фактор. Природний пил знаходиться в повітрі в звичайних умовах мешкання людини в межах концентрацій 0,1 – 0,2 мг/м, в промислових центрах – 0,5 мг/м, а на робочих місцях іноді сягає 100 мг/м. Значення ГДК для нейтрального пилу, що не має отруйних властивостей, дорівнює 100 мг/м.

Основні фізико – хімічні властивості пилу: хімічний склад, дисперсність (ступінь подрібнення), будова частинок, розчинність, щільність, вибуховоздатність, електричні властивості.

Промисловий пил може бути класифікований:

• за походженням – органічний (рослинний, тваринний) і неорганічний (мінеральний, металевий) та змішаний;

• за спобом утворення – дезинтеграційний (подрібнення, різання, шліфування), димовий (сажа та частки речовини, що горить) та конденсаційний (конденсація в повітрі пари розплавлених металів);

• за токсичною дією на організм людини – нейтральні і токсичні.

Дисперсний склад характеризує пилові частки за розміром і значною мірою обумовлює властивості пилу. За дисперсністю пил поділяється на класи:

• крупнодисперсний пил розмір часток більше 50 мкм;

• середньодисперсний пил розмір часток від 50 до 10мкм;

• дрібнодисперсний пил розмір часто менше 10 мкм.

Частки розміром більше 10 мкм потрапляючи до носоглотки, викликають кашель і чхання.Вони видаляються з неї з носовим слизом при кашлі і чханні.

Для організму людини найбільш небезпечний пил з розміром часток 0,015 мкм, тому що погано затримується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів і потрапляє далеко в легеневу тканину.

Має значення форма частинок пилу. Частинки зазубреної «колючої» форми небезпечніші за сферичні, бо подразнюють шкіру, легеневі тканини, даючи змогу потрапляти в організм інфекційним мікроорганізмам. Це призводить до атрофічних, гіпертрофічних, гнійних, виразкових та інших змін слизових оболонок, бронхів, легень, шкіри, веде до катару верхніх дихальних шляхів, виразковому захворюванню носової перетинки, бронхіту, кон’юктивіту, дерматиту та інше.

Високі концентрації пилу властиві гірничодобувній промисловості, машинобудуванню, металургії, текстильній промисловості, сільскому господарству. Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при котрій в легенях відбувається розростання з’єднувальних тканин, що порушує нормальну будову і функції органу. Шкода виробничого пилу обумовлена ії здатністю викликати захворювання легенів – пневмоконіози. Відрізняють такі види пневмоконіозу:

• сілікоз – від вдихання пилу, який містить вільний діоксид кремнію;

• сідероз – від вдихання залізорудного пилу;

• антракоз – від вдихання пилу вуглю, коксу, графіту, сажі;

• сілікатоз – від вдихання пилу, який містить зв’язаний діоксид кремнію з різними елементами.

Зміст пилу і токсичних речовин нормується за ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. «Воздух рабочей зоны. Общие санитарно – гигиенические требования».

7.4. Заходи щодо оздоровлення повітря робочої зони.

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

• вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т.п. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт – іншими спиртами, органічні розчинники для знежирування - миючими розчинами на основі води;

• удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки піломатеріалів тощо);

• автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає бзпосередній контакт працюючих зі шкідливи речовинами;

• герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділнь за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укриттів;

• нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря, очистки викидів у атмосферу;

• попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

• контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

• використання засобів індивідуального захисту.