ДРЕ ( конспект лекцій)

Стаття «Ринковий фонд» характеризує потреби населення в даному ресурсі. Вона розраховується нормативним методом, як правило, за такою формулою:

де Т – чисельність населення, що споживає даний ресурс;

N – науково-обґрунтована норма споживання даного ресурсу однією особою.

Для визначення потреби населення в ресурсах, що споживаються для задоволення комунально-побутових потреб, наприклад, потреби у вугіллі для

де S – площа житла, що опалюється самостійно населенням за допомогою даного ресурсу (вугілля);

N/s – норма витрати ресурсу на одиницю площі опалення.

Стаття «Експорт» характеризує потреби інших держав у даному ресурсі.

Розрахунок її може здійснюватися двома способами:

1.Методом прямого підрахування – якщо на момент розрахунку угоди

зіншими державами на експорт укладені. Розрахунок здійснюється додаванням обсягів експорту за укладеними угодами, тобто:

де Еді – обсяг експорту за угодою з і- ю державою.

2. Методом екстраполяції – якщо угоди на експорт ресурсу з іншими державами ще не укладені. Сутність методу полягає у визначенні середньої питомої ваги експорту у загальному обсязі споживання (як правило за три -

п’ять останніх років) та перенесенні визначеної величини на майбутній період.

Стаття «Закладення до державного резерву» відображає потреби суспільства у формуванні державного резерву даного ресурсу.

61

Державний резерв – це запас, що створюється державою, для допомоги населенню та виробничим споживачам у випадку стихійного лиха, військових дій та ін. Розраховується він за нормативами, що затверджені КМУ, за формулою:

де Nд.р. – норматив державного резерву, який встановлює КМУ;

Формування та підтримання державного резерву на відповідному рівні здійснюється шляхом закладення до нього ресурсу. Таке закладення здійснюється у двох випадках:

1) виникненні потреби у розширенні (створенні) державного резерву. За таких обставин розмір закладення (ЗДР розширення) визначається за формулою:

де ДРn – нормативний обсяг ресурсу, що формує державний резерв;

ДРп.р. – наявність ресурсу у державному резерві на початок розрахункового року.

Якщо результат розрахунків має від’ємне значення, це означає необхідність скорочення обсягу державного резерву на визначену величину.

2) Виникненні потреби в поновленні ресурсу у державному резерві у зв’язку із закінченням нормативного строку його зберігання. Розмір поновлення у такому випадку визначається за даними оперативного обліку.

Загальний обсяг закладення ресурсу до державного резерву визначається як сума обсягу його розширення та поновлення:

Відповідно стаття ресурсної частини балансу «Розбронювання держаного

резерву» визначається як сума обсягу скорочення державного резерву та його

поновлення:

62

Стаття «Інші ресурси» характерна для балансів матеріальних ресурсів сільськогосподарського походження та характеризує можливість закупівлі даного ресурсу у населення. Розраховується виключно методом екстраполяції.

Підсумок ресурсної частини балансу показує загальний обсяг наявних ресурсів даного виду.

Матеріальні баланси можуть мати сальдо, яке може бути як позитивним,

так і від’ємним. Сальдо балансу визначається шляхом порівняння загального обсягу наявних ресурсів (підсумок розділу «Ресурси») з загальним обсягом споживання даного ресурсу (підсумок розділу «Використання»). Воно позитивне, якщо загальний обсяг ресурсів (підсумок розділу «Ресурси»)

перевищує загальний обсяг потреб у них (підсумок розділу «Використання»).

Якщо загальний обсяг потреб у ресурсі (підсумок розділу «Використання»)

перевищує загальний обсяг ресурсів даного ресурсу (підсумок розділу

«Ресурси»), то сальдо балансу є від’ємним.

Досягнення рівноваги (ліквідація сальдо) – це завжди компроміс між тим,

що нам потрібно і тим, що ми можемо отримати.

Матеріальний баланс як інструмент планування використовується для визначення таких макроекономічних показників:

-необхідного обсягу виробництва ресурсу в країні,

-необхідного обсягу імпорту ресурсу з інших країн;

-можливого обсягу експорту ресурсу в інші країни.

Для цього використовується так званий «прийом балансової ув’язки потреб та ресурсів».

Необхідний обсяг виробництва ресурсу визначається за формулою:

Виробництво = «Використання» всього –

64

Нормативний метод індикативного планування

Сутність нормативного методу планування полягає у використанні сукупності норм і нормативів при розрахунках показників індикативного плану.

Норма – це абсолютна величина гранично допустимого розміру витрат матеріального ресурсу (тобто, сировини, палива), а також витрат живої праці на виготовлення одиниці продукції. Норматив – відносний показник, що характеризує міру використання знарядь праці, предметів праці, витрат живої праці.

Розрізняють такі види норм та нормативів:

1.Техніко-економічні норми, які породжені конкретними технологічними процесами, і фіксуються у відповідних документах. До них відносяться норми витрат і запасів сировини, матеріалів, палива і енергії, норми витрат праці, норми потреби в устаткуванні та ін.

2.Соціально-економічні норми і нормативи, які відіграють у плануванні особливу роль, включають:

•норми і нормативи споживання товарів;

•норми і нормативи споживання платних послуг;

•норми і нормативи розвитку матеріальної бази соціальної

інфраструктури.

Норми та нормативи споживання товарів передбачають раціональні норми споживання основних продуктів харчування, виробів легкої промисловості у розрахунку на одну особу, а також норми раціонального забезпечення предметами культурно-побутового та господарського призначення.

Норми та нормативи споживання платних послуг – це система оцінки рівня споживання однією людиною окремих видів послуг, що побудована на науково-обґрунтованих розрахунках раціонального споживання.

Серед норм та нормативів забезпечення населення матеріальною базою інфраструктури виділяють нормативні параметри розвитку пасажирського транспорту, мережі закладів освіти, охорони здоров’я, побутового обслуговування тощо.

65

3.Економічні норми і нормативи – це гранично допустимі (мінімальні або максимальні) параметри економічної ефективності використання ресурсів, які визначають приймання управлінських рішень. Наприклад, граничний норматив рентабельності, строк окупності інвестицій. У ринкових умовах господарювання кожна господарська одиниця, що функціонує не за рахунок державних ресурсів та коштів, самостійно встановлює для себе нормативи економічної ефективності. У той же час для державних підприємств та закладів,

атакож для заходів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, діють норми економічної ефективності, встановлені державою. Наприклад, норматив економічної ефективності державних капіталовкладень.

4.Екологічні норми та нормативи, що визначають максимально припустимі величини використання природних ресурсів або забруднення навколишнього середовища. Наприклад, норма викиду шкідливих речовин у повітря.

Уся система норм та нормативів повинна відповідати наступним

принципам:

1)наукової обґрунтованості, згідно з яким соціально-економічні,

екологічні норми та нормативи розробляються та затверджуються на державному рівні на підставі врахування всебічних факторів, серед яких і новітні досягнення у техніці та технологіях;

2)гнучкості, що означає необхідність періодичного перегляду (кожні

5 років) норм та нормативів з метою їх відповідності досягненням науково-

технічного прогресу.

66

ТЕМА 4

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТЕМПІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

4.1.Загальна характеристика макроекономічних показників функціонування економіки. Методи виміру макровеличин.

4.2.Структура національної економіки: поняття, види. Пропорції розвитку економіки.

4.3.Економічний розвиток та економічне зростання.

4.4.Структурна політика держави.

4.1. Загальна характеристика макроекономічних показників

функціонування економіки. Методи виміру макровеличин

Національне господарство являє собою складну багатопланову систему.

Тому для характеристики результатів його функціонування використовується система показників, що зафіксована у системі національних рахунків.

Основними макроекономічними показниками, що оцінюють результати функціонування економічної діяльності, визнані такі:

валовий внутрішній продукт (ВВП);

валовий національний продукт (ВНП);

чистий національний продукт (ЧНП);

національний дохід (НД).

В основі розрахунку всіх цих показників лежать такі три основні принципи:

Перший принцип полягає у тому, що ВНП и НД країни створюються як у сфері виробництва, так і у сфері послуг. Тобто, при їх розрахунку враховуються усі види діяльності, включаючи:

-діяльність підприємства, що виробляють товари;

-діяльність працівників сфери управління;

67

-діяльність фінансово-комерційних організацій;

-діяльність некомерційних організацій;

-діяльність власників житла з надання його в оренду.

Виняток становлять: ведення особистого домашнього господарства

(прибирання, приготування їжі, прання тощо) та праця вчених на себе. Не враховуються також нелегальні види бізнесу (наркобізнес та проституція), а

також тіньовий бізнес.

Другий принцип полягає у визнанні того, що у створенні вартості товарів та послуг поряд з працею бере участь земля, капітал та підприємницька діяльність, а створений прибуток – це результат сукупного використання перерахованих факторів.

Третій принцип передбачає виключення повторного рахунку. Це означає, що всі товари та послуги, що виробляються, враховуються в макроекономічних показниках лише один раз, без матеріальних витрат

(сировини та матеріалів), тобто враховується лише вартість кінцевої продукції.

З урахуванням викладених вище принципів формулюються визначення макропоказників.

Валовий внутрішній продукт характеризує сукупну вартість кінцевого виробництва продукції (товарів, робіт, послуг), виробленої за рік в обох сферах економіки в географічних межах країни незалежно від національної належності економічних ресурсів.

В основі розрахунку валового внутрішнього продукту лежить принцип територіальності, тобто територіального розташування постачальників

економічних ресурсів (підприємств, організацій, населення).

Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевого виробництва продукції (товарів, робіт, послуг), виробленої за рік в обох сферах економіки за допомогою ресурсів, що належать виключно даній країні, незалежно від їх географічного розташування.

В основі розрахунку валового національного продукту лежить принцип

національної належності постачальників економічних ресурсів.

68

Різниця між показниками валового національного продукту і валового внутрішнього продукту у розвинених країнах досягає 1%.

Через те, що частина доходів отримується в тіньовій економіці, і, як результат, не опубліковується статистичними органами і не оподатковується,

вирізняють офіційний та неофіційний ВВП. Спроба статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводить до необґрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання доходних статей бюджету.

Завищування або ж навпаки заниження величини основних макропоказників має негативні наслідки. Так, якщо величина ВВП занижена, то:

буде занижена доходна частина бюджету, що призведе до необґрунтованого зростання дефіциту бюджету;

відбудеться недофінансування економіки, економіка не буде забезпечена потрібною грошовою масою, що призведе до затримки

розрахунків між суб’єктами ринку.

Таку ситуацію виправляють шляхом щоквартального коригування ВВП.

Якщо величина ВВП завищена, то:

необґрунтовано зросте грошово-кредитна емісія, що спровокує інфляцію;

будуть передбачені нереальні доходи бюджету, що призведе до збільшення незабезпечених доходами бюджетних витрат.

Основним макроекономічним показником, з якого починаються розрахунки, є показник ВВП.

Валовий внутрішній продукт обчислюють трьома методами, які забезпечують однаковий результат підрахунку:

-методом кінцевого використання (за видатками);

-розподільчим методом (за доходами);

-виробничим методом (за доданою вартістю).

69

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання, тобто за видатками, додаються видатки всіх економічних агентів, що використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців (витрати на наш експорт):

де

С– споживчі видатки населення, що включають витрати домашніх господарств на товари довгострокового користування та поточного споживання, на послуги, але не враховують витрати на придбання житла;

І– валові інвестиції (інвестиційні видатки підприємств), включають виробничі капіталовкладення та інвестиції в основні виробничі фонди

(витрати фірм на придбання нових виробничих підприємств та обладнання); інвестиції в запаси;

Д– державні закупівлі товарів та послуг, наприклад, витрати на будівництво та утримання шкіл, доріг, утримання армії та державного апарату

управління; однак це лише частина державних витрат, до складу якої не входять, наприклад, трансфертні платежі;

Е – чистий експорт товарів та послуг за кордон (різниця між експортом та імпортом).

Розрахунок ВВП за доходами передбачає сумування доходів, отриманих від виробництва продукції: усіх видів факторних доходів (заробітної плати найманих працівників з відрахуваннями у різні фонди, ренти, відсотків,

прибутку), а також амортизаційних відрахувань та непрямих податків на бізнес.

Під час розрахунку ВВП за виробничим методом додається вартість,

додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість (ДВ)

– це різниця між вартістю продукції, що виготовлена фірмою, та сумою, що була сплачена нею іншим суб’єктам господарювання за придбану сировину,

матеріали тощо (тобто за проміжну продукцію). ДВ являє собою різницю між обсягом валового випуску (ВВ) за рік та чистими матеріальними витратами

(ЧМВ).

70