21. Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні забов’язання сторін із таких питань:

а) зміни в організації виробництва й праці;

б) режими праці й відпочинку;

в) соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення;

г) форми і системи оплати праці;

д) максимальна тривалість робочої неділі; мінімальна тривалість оплачуваної відпустки; охорона праці й оточуюче середовище;

е) розміри тарифних ставок по розрядам робіт і посадових окладів, або єдина тарифна сітка для оплати праці всіх робітників.

22. До основних форм соціального партнерства можна віднести:

а) укладання договорів та угод на всіх рівнях;

б) спільне розв’язання конфліктів, запобігання їм на всіх рівнях;

в) дружні зустрічі (вечірки);

г) комерційна таємниця щодо політики доходів на національному й регіональному рівнях;

д) контроль за виконанням спільних домовленостей;

е) нерозголошення необхідної інформації.

23. Принципи соціально-трудового партнерства, які запропоновані МОП – це:

а) мир на основі соціальної справедливості;

б) покращення умов праці;

в) свобода слова, інформації, угрупувань;

г) повна зайнятість і зростання життєвого рівня;

д) свобода об’єднань.

24. Соціальне партнерство під час проведення колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:

а) знання і поважання прав і обов’язків один одного, допущення можливості переважання інтересів роботодавців;

б) трипартизм;

в) повага, довіра, відкритість у стосунках;

г) дотримання культури спілкування, обов’язковість і надійність.

25. Основні функції держави, як суб’єкта, в системі соціального партнерства:

а) законодавча, правова, нормотворча;

б) організаторська, контрольна;

в) координатора й арбітра у трудових конфліктах на великих підприємствах;

г) індикатора суспільної думки;

д) ратифікує конвенції МОП.

26. Укладання колективних договорів і угод у ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах:

а) дотримання норм законодавства;

б) свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних договорів і угод;

в) добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сто­рони;

г) аналіз виконання взаємних зобов'язань.

27. Формами виявлення трудових конфліктів є:

а) масові звільнення;

б) трудові спори;

в) невиконання техніки безпеки;

г) страйки;

д) невиконання норм праці.

28. За ступенем залучення робітників конфлікти поділяються на:

а) антагоністичні;

б) відкриті;

в) потенційні;

г) закриті;

д) компромісні.

29. До негативних функцій конфліктів відносять:

а) звільнення кваліфікованих працівників;

б) зниження мотивації до праці та продуктивності праці;

в) розвиток самостійності працівників;

г) зниження порозуміння та дисципліни працівників;

д) виникнення та стимулювання змін, інновацій.

30. До факторів, які обумовлюють складність конфлікту відносяться:

а) масштаб конфлікту;

б) тривалість конфліктної ситуації;

в) зовнішні втручання і відповідні рішення адміністрації;

г) суб'єктивні характеристики сторін, які конфліктують;

д) новизна конфлікту;

е) об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту.

31. Причини трудових конфліктів розподіляються на:

а) загальні;

б) об'єктивні;

в) локальні;

г) суб'єктивні;

д) регіональні;

е) територіальні.

32. Виділяють наступні методи вирішення трудового конфлікту:

а) комфортна перевага, утамування;

б) реорганізація, інформування;

в) відхилення, згладжування;

г) ігнорування, дистанціонування;

д) відволікання та компроміс.

33. Європейська модель соціально-трудових відносин характеризується:

а) високим рівнем правової захищеності робітників;

б) жорсткими нормами трудового права;

в) високою схожістю громадянського і трудового права;

г) високою диференціацією заробітної плати;

д) широким використанням норм галузевих (регіонально-галузевих) тарифних угод;

е) відносно високим законодавчо встановленим мінімальним рівнем оплати праці і порівняно незначною їх диференціацією;

7. базовим забезпеченням усім громадянам держави за рахунок державного і місцевого бюджетів, які сформовані за рахунок податків.