Основні терміни

Автономія – ( грец. – незалежність ) – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

“Берлінська стіна” – споруда з бетону і колючого дроту, яка була побудована на кордоні між Східним і Західним Берліном. 13 серпня 1961 року з метою перешкодження масовій втечі жителів НДР у Західну Німеччину. Будівництво стіни, розпочате за схваленням СРСР та інших країн Варшавського договору, було здійснено протягом 10 днів. Ця стіна мала довжину – 45,1 км і відразу ж стала символом “холодної війни”. В кінці 1980-х рр. у житті НДР розпочалися демократичні зміни і вони вирішили долю стіни. 9 листопада 1989 року новий уряд НДР оголосив про безперешкодний перехід зі Східного Берліна в Західний і навпаки. Розпочалося стихійне розбирання стіни. Офіційний демонтаж відбувся у січні 1990 року, але частина стіни була залишена як пам’ятка подій.

Британська Співдружність Націй– (назва існувала до 1947 р.), далі Співдружність – об’єднання, до якого входять Великобританія і багато її колишніх домініонів та колоній. Правовий статус Співдружності визначений Вестмінстерським статутом 1931 року, який було уточнено в 1947 р. Діє Секретаріат Співдружності, проводяться щорічні конференції. У складі уряду Великобританії є міністр у справах Співдружності.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна вартість у ринкових цінах кінцевого продукту (продукції, товарів, послуг), створеного за рік у межах країни виробниками, які знаходяться на її території.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупний річний прибуток, створений національними виробниками як у країні, так і за її межами.

Вакуф – у мусульманських країнах рухоме і нерухоме майно, земля, передані державою та окремими особами на релігійні по­треби, економічна основа впливу мусульманського духівництва.

Глобальні проблеми сучасності – сукупність проблем, які постали перед людством у другій половині ХХ століття і вимагають вирішення об’єднаними зусиллями всього світового співтовариства. Частина глобальних проблем сучасного світу пов’язані з внутрішніми взаємовідносинами у самому людському суспільстві (боротьба проти гонки озброєнь, міжнародної злочинності, тероризму тощо). Частина глобальних проблем є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством та природою (демографічна, екологічна, продовольча, енергетична).

“Група восьми” (велика вісімка) – неформальне об’єднання семи найбільш розвинених у економічному відношенні країн світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада) і Росія. З 1975 р. щороку проходять зустрічі на рівні лідерів, у ході яких обговорюються основні економічні та політичні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

Депортація (лат. – вислання) – примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави, особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячою владою як соціально небезпечні.

Держава – форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємозв’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Держава демократична – тип держави, в якій народ є джерелом влади, де державні демократичні соціально-політичні інститути забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ із широкими громадянськими правами і свободами.

Держава правова – тип держави, основними ознаками діяльності якої є верховенство закону, правовий захист особи.

Держава соціальна – держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов життя, соціальної захищеності та справедливості.

Доктрина – найважливіші принципи внутрішньої та зовнішньої політики держави, які визнають її майбутнє.

Домініон– держава в складі Британської імперії, яка має самоуправління, але визнає главою англійського короля.

Європейський Союз ( ЄС ) – міжнародне об’єднання, яке включає у собі риси міжнародної організації та елементи конфедеративної держави. Створений у 1992 р. а початок 2005 року до ЄС входили 25 країн. Стратегічними цілями ЄС є формування ринкового простору із вільним рухом товарів і капіталів; створення умов у політичній, економічній та фінансовій сферах до зближення країн; здійснення узгодженої зовнішньої політики, включаючи питання безпеки світового співробітництва.

Концесія– право на експлуатацію іноземною державою, компанією або окремою особою природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів протягом певного часу на підставі .спеціального договору.

Кримська (Ялтинська) конференція 1945 р. глав уряду трьох союзних держав у Другій світовій війні: Й.В. Сталін (СРСР), Ф.Д. Рузвельт (США) і У. Черчіль (Великобританія) – 4-11 лютого в Ялті. Виробили і узгодили військові плани союзних держав і намічені головні принципи їх політики після закінчення війни для забезпечення міцного миру і системи міжнародної безпеки… учасники Кримської конференції сформували свою мету – знищити німецький мілітаризм і нацизм; узгодженно рішення про створення в Німеччині зон окупації трьох держав (а також Франції, якщо вона погодиться) і також загальнонімецького контрольного органу союзних держав, про сплату Німеччиною репарацій, про створення ООН. Через два-три місяці СРСР мав за певних умов вступити у війну проти Японії.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) – універсальна міжнародна організація, створена у 1945 р. для підтримки миру у світі, міжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами. Засновниками ООН стали 50 держав. Сьогдні членами ООН є 192 держави. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на конференції у Сан-Франциско, вступив у дію 24 жовтня 1945 р. Статут ООН – єдиний міжнародний документ, положення якого є обов’язковим для всіх держав-членів ООН. Україна є одним з фундаторів ООН.

Організація Північноантлатичного договору (НАТО) – військово-політична організація, яка утворена у 1949 р. у складі 12 держав для забезпечення колективної оборонної стратегії країн Західної Європи, США та Канади. З кінця ХХ століття діяльність НАТО трансформувалася у бік урегулювання конфліктів за допомогою миротворних сил, забезпечення безпеки в Європі та інших регіонів світу.

Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) – створена у грудні 1994 р. на базі Наради з безпеки та співробітництва в Європі, яка проходила у Хельсинки (Фінляндія) у 1975 році.

Організація держав-експортерів нафти (ОПЕК) – ОПЕК створена у 1960 р. для координації поставок нафти на світовий ринок та цінової політики держав – виробників нафти. Контролює майже половини світового обсягу торгівлі нафтою, встановлює офіційну ціну на сиру нафту., яка може визначати світовий рівень цін. До складу ОПЕК входять: Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Еквадор, Габон.

План Маршалла – програма відновлення і розвитку Європи після Другої світової війни за допомогою США. Розроблений у 1947 р. Дж. К. Маршаллом (почав діяти у квітні 1948 р.). Брали участь у здійсненні цього плану 17 європейських країн (включаючи Західну Німеччину). План Маршалла зміцнював позиції США в Західній Європі. Згодом у 1951 році був замінений законом “про взаємне забезпечення безпеки”, що передбачав разове надання економічної і військової допомоги.

Потсдамська (Берлінська) конференція 1945 р. (17 липня – 2 серпня, Потсдам) глав представництв провідних держав-переможиць у Другій світовій війні: СРСР (Й.В. Сталін), США (Г.Трумен), Великобританії (У.Черчіль, з 28 липня К.Еттлі). Прийнято рішення про демілітаризацію та денацифікацію Німеччини, про репарації, знищення німецьких монополій, про західний кордон Польщі. Було підтверджено предачу СРСР м. Кенігсберг (нині – Калінінград) і прилеглого до нього району тощо.

Політика розрядки напруженості у міжнародних відносинах – відмова від взаємної недовіри, підозрілості, суперництва, загрози застосовування сили, накопичення озброєння; урегулювання конфліктів мирним шляхом. Розпочалася з початку 70 - х років ХХ століття.

Рада економічної допомоги (РЕВ) – у 1949-1991 рр. міжурядова економічна організація. До неї входили: Албанія (у 1961 р. вийшла зі складу) РЕВ і припинила роботу в ній), Болгарія, Угорщина, В’єтнам. НДР (до 1990 р.), Куба, Монголія, Польща, Румунія, СРСР, Чехословаччина. РЕВ припинила своє існування після розпаду СРСР.

Революція 1956 р. в Угорщині – виступи угорського народу проти комуністичного режиму в країні. За допомогою силового втручання СРСР його було придушено. У липні 1953 р. новий уряд на чолі з І. Надєм відмовився від політичного курсу на радянський зразок. Прорадянські сили країни домоглися відставки І. Надя навесні 1955 р. Проте напруження посилювалось і в жовтні 1956 р. відбулася масова демонстрація протесту та підтримки реформаторських сил у Польщі. Були введені радянські війська в Будапешт 4 листопада 1956 р. і скинуто уряд І. Надя, який вдруге прийшов до влади, за допомогою наступу радянських військ на Будапешт. Наслідками угорських подій стала загибель близько трьох тисяч чоловік, майже 200 тис. угорців були змушені емігрувати, І. Надь і ряд міністрів його уряду були осуджені і у 1958 році – страчені. Згодом у Москві створили уряд Я. Кадара і за підтримки СРСР він продовжував його політику в Угорщині.

Революція 1989 року в Румунії, в результаті якої у березні того ж року опозиція відправила у відставку Н. Чаушеску, звинувативши його в руйнуванні економіки, невиконанні Конституції. Але він не сприймав цих рішень і змін, які несла “перебудова” СРСР. Вагу невдоволення народу доповнила депортація угорського пасторя. Це невдоволення переросло у повстання. Н. Чаушеску видав наказ армії, за яким було розстріляно демонстрантів. Після цього по всій країні розпочалися виступи. Н. Чаушеску разом з дружиною змушений був змінити своє місце перебування, та невдовзі їх схопили і 25 грудня 1989 року за рішенням суду стратили. Подальші події в Румунії супроводжувались протестами шахтарів, інших верств населення, лібералізацією економіки, внутрішньополітичними кризами, пониженням рівня життя населення.

Референдум – спосіб прийняття законів та рішень найважливіших питань державного життя шляхом всенародного голосування.

Сепаратизм – стремління окремих груп населення до відокремлення від даної держави.

Серпневий путч 19-21 серпня 1991 року– спроба антиконституційного перевороту, який здійснювала консервативна частина керівництва СРСР і КПРС. Переворот був направлений на відновлення влади і впливу партійно-державної номенклатури. На чолі заколоту був Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС). До його складу увійшли: О.Д. Бакланов, В.А. Крючков, Г.І. Янаєв та ін. Опір заколоту організувало керівництво РРФСР на чолі з президентом Б.М. Єльциним, якого підтримувало активно населення Москви. Відбулося зіткнення людей з військами. Путч закінчився поразкою. Наслідки його призвели до падіння комуністичного режиму і прискорили розпад СРСР.

Співдружність Незалежних держав (СНД)– міжнародне об’єднання, до якого увійшли Білорусія, Росія та Україна. 8 грудня 1991 р. у Мінську підписано угоду, за якою держави заявили про глибоку кризу і розпад СРСР і про припинення його існування, але вони готові співпрацювати в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах. Згодом 21 грудня 1991 р. до цієї угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан. Було також підписано у Алма-Аті Декларацію про цілі та принципи СНД. У 1993 році до СНД приєдналася Грузія і в цьому ж році прийняли Статут СНД.

“Тиха революція” 1989 р. в Угорщині– подія відбулася у рік краху всіх комуністичних урядів у Східній Європі, коли і комуністична партія Угорщини зазнала краху. Навесні 1990 року відбулися вибори прем’єр-міністра, ним став лідер Угорського демократичного форуму – Йожеф Антал, а президентом – відомий перекладач – А.Генц. Розпочалися реформи, приватизація державних підприємств, які супроводжувались ростом інфляції, зниженням рівня життя. Тому коаліційний новий уряд 1994 року на чолі з Д.Хорном, успішно розпочав здійснення нової програми реформ, хоча вони супроводжувались більш жорсткими економічними заходами. Але вони дали свої позитивні плоди – добробут населення зріс. У травні 1998 р. влада, в Угорщині перейшла до партійної коаліції, яка складалась з Союзу молодих демократів. Угорщина стала однією із трьох колишніх комуністичних держав (разом з Польщею і Чеською Республікою), які були запрошені в НАТО як повноправні її члени.

Тегеранська конференція 1943 р. – під час Другої світової війни конференція трьох союзних держав: СРСР (Й. Сталін), США (Ф. Рузвельт) і Великобрітанії (У. Черчіль) відбулася 28 листопада – 1 грудня в Тегерані (Іран). Було прийнято Декларації про спільні дії у війні проти Німеччини і післявоєнне співробітництво трьох держав, рішення про відкриття не пізніше 1 травня 1944 року другого фронту в Європі, про післявоєнні кордони Польщі та інші рішення.

Терор або тероризм (від лат. – страх, жах) – насильницькі дії (переслідування, захват заложників, диверсійні акти та ін.)з метою розсіяння страху, подавлення волі, нав’язування тієї чи іншої лінії поведінки людині. Терористична діяльність може приймати форми внутрішнього і міжнародного тероризму.

Тоталітарний режим, тоталітаризм – політичний лад, при якому влада у державі зосереджена в руках певної групи (політичних партій), яка знищує демократичні свободи, повністю підкорює всі сфери суспільного життя своїм інтересам та утримує контроль над суспільством шляхом терору.

Халіфат– форма організації державної влади в мусульмансь­ких країнах, коли в руках правителя зосереджені світські і релігійні функції.

“Холодна війна”– військово-політична конфронтація держав світу після Другої світової війни (др. пол. 40-х-60-ті рр.), при якій утворювалися військово-політичні блоки та угрупування , існувала реальна загроза миру. В цих умовах посилювався міжнародний вплив СРСР та США, характерною рисою цього періоду були “гонка озброєнь”.