8.3. Участь України в процесах глобалізації

Розкриваючи це питання, перш за все, необхідно зазначити, що незважаючи на порівняно невеликий досвід державності та недосконалість деяких державних інституцій, слабкість фінансово-економічної системи, Україна з перших днів незалежності стала безпрецендентно відкритою країною і бере досить активну участь у процесах глобалізації. Розглянемо деякі аспекти цієї проблеми. Досвід розвитку нашої держави показує, що Україна є дієвим учасником всесвітньої міжнародної організації – ООН. Завдяки можливостям, які надає ця організація в плані налагодження міждержавних контактів, у 1991-1992 роках українські дипломати досить швидко встановили дипломатичні відносини з рядом країн. Представник України Г. Удовенко був обраний Головою Генеральної Асамблеї ООН, а 2001 року Україна стала непостійним членом Ради Безпеки ООН, ініціювавши прийняття важливих резолюцій щодо боротьби з тероризмом.

Україна взяла участь у 29 місіях ООН (14 з підтримання миру, 15 – у зонах конфліктів), в яких було задіяно майже 38 тисяч військовослужбовців, поліцейських і цивільних осіб з 89 країн-членів ООН. Починаючи з 1992 року, понад 12 тисяч громадян України (військовослужбовців, міліціонерів, цивільних осіб) брали участь у миротворчих операціях та місіях ООН.

Географія участі України в цих операціях була дуже широкою й охоплювала Афганістан, Анголу, Боснію і Герцоговину, Хорватію, Східний Тімор, Ефіопію та Еритрею, Грузію, Гватемалуу, Мозамбік, Сьєрра-Леоне, Південну Африку, Молдову (Придністров’я), Таджикистан, Демократичну Республіку Конго, Союзну Республіку Югославію, Республіку Македонію.

Україна протягом майже п’яти років виступає як значний постачальник військового й цивільного персоналу для операцій ООН з питань підтримання миру, посідаючи провідне місце за чисельністю миротворців серед 20-30 країн, що беруть участь в операціях ООН. Від початку 2000 року Україна майже в 20 разів збільшила свій внесок військовим і цивільним персоналом до поточних та нових миротворчих операцій ООН (Див.: Миротворча діяльність України. Кооперація з НАТО та іншими структурами Європейської безпеки.– К., 2002. – С.– 134)

Окрім того, Україна підтримувала режим санкцій Ради Безпеки ООН щодо Лівії, Іраку, Югославії, щоправда, дійшовши при цьому висновку про часткову неефективність і навіть їх шкідливість, тому що від них нерідко страждає цивільне населення, зазнають збитків і учасники міжнародної торгівлі. Так, у результаті запровадження санкцій щодо Югославії і обмеження її економічних зв’язків з державами регіону, зокрема, торговельних перевезень Дунаєм, Україна втратила майже 2,6 млрд. доларів.

Сьогодні Україна плідно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями – МВФ і Світовим банком. Це головні інституції, що визначають процеси глобалізації. Вони були створені ще у роки Другої світової війни (1944) як результат монетаристської і фінансової конференції ООН в Бретон-Вуд (США). Ідейним наставником створення МВФ і Світового банку став відомий британський економіст Джон Кейнс. Ці організації були створені для запобігання світовим депресіям і проведення колективних дій на глобальному рівні, з метою економічної стабілізації. Україна є активним членом Наради з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ), Чорноморського економічного співробітництва, Міжнародного валютного фонду і Світового банку та ін.

Україна приєдналася до Міжнародного Договору про відкрите небо у 1992 році, довівши цим своє бажання відкрити на взаємній основі повітряний простір для спостереження. На конференції з авіаційної безпеки (Монреаль, 2002) зазначалося, що “…використання повітряного судна як знаряддя тероризму створює нові виклики для глобального авіаційного співтовариства”. Для того, щоб уявити грандіозність процесу “глобалізації неба”, варто знати, що у 2001 році в небі самих лише Сполучених Штатів перебувало одночасно 45 000 літаків і здійснювалося 35 000 зльотів і посадок на день.

Однак, незважаючи на те, що Україна є однією з небагатьох країн у світі, які забезпечують повний цикл розвитку авіаційної промисловості (конструювання, побудова літаків та їх випробування й запуск у серійне виробництво), попри те, що завдяки конструкторському генію Олега Костянтиновича Антонова, в Україні були побудовані найбільші літаки в світі – АН–124 “Руслан” і АН–225 “Лерія”, – незважаючи на всі ці досягнення, роль України в глобалізаційних процесах є незначною.

Говорячи про участь української держави в процесах глобалізації, слід зупинитися на відносинах України зі Світовою організацією торгівлі (СОТ), яка була створена у 1995 році і стала потужним інструментом глобалізації економіки, об’єднуючи 145 держав світу. СОТ відіграє вирішальну роль у посиленні процесів лібералізації міжнародної торгівлі. На держав-членів СОТ сьогодні припадає майже 90 відсотків світового валового продукту і в них проживає понад 85 відсотків населення планети.

Україна в числі інших 35 країн світу поки що належить до спостерігачів при СОТ, хоча в кінці листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила останній закон, який є серед вимог вступу до цієї міжнародної організації.

З посиленням процесів глобалізації, що охопили планету, почала стрімко зростати корупція й організована злочинність. За визначенням, наведеним у довіднику ООН, “корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди з особистою метою”. Не виключенням є і Україна, яка стала слабкою і вразливою ланкою глобальної фінансово-кримінальної мережі. Було б несправедливо сказати, що держава нічого не робить для подолання цього негативного для суспільства явища: створено координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, проведено десятки засідань за участю Президента, створено відповідні структури в МВС та СБУ, видано низку указів Президента і прийнято ряд законів, започатковано розробку системи ефективних заходів боротьби з корупцією. Але слід пам’ятати, що злочинність і корупція не є виключно українською проблемою, і повинна вирішуватися спільними зусиллями світового співтовариства.

Не зважаючи на існування багатьох проблем сучасності, слід пам’ятати, що в сучасних умовах основним залишається зміцнення міжнародного миру та безпеки, ослаблення міжнародної напруженості, взаємне співробітництво між усіма державами незалежно від їх соціальних і економічних систем, загальне та повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем, утвердження принципів справедливості, рівності та взаємної вигоди у відносинах між країнами та здійснення права народів, що перебувають під іноземним і колоніальним пануванням та іноземною окупацією, на самовизначення та незалежність.

Отже, участь України у глобалізаційних процесах не вичерпується розглянутими нами напрямками. Важливо акцентувати увагу на тому, що саме держава продовжує залишатися основою розвитку сучасного світу. Від неї залежать темпи економічних перетворень, її участь у процесах інтеграції та глобалізації. Держава створює відповідну законодавчу базу, фінансову систему, економічні регуляційні механізми, які певною мірою впливають на розвиток процесів глобалізації в країні. А для успішного розв’язання глобальних проблем необхідно здійснювати правильну внутрішню політику, розвивати всестороннє міжнародне співробітництво, навчитися жити в мирі з усіма і при цьому не втрачати унікальність своєї країни, народу, етносу.

Питання для самоконтролю:

1. Покажіть вплив глобалізації на соціально-політичний розвиток світу у сучасних умовах.

2. Покажіть участь України у вирішенні глобальних проблем сучасності.

3. Поясніть значення терміну «економічна глобалізація».

4. Доведіть, що у новітню добу національні держави є основою розвитку сучасної цивілізації її участь залежить темпів економічних перетворень та інтеграційні процеси у країнах світу?

5. Розкрийте основні виміри глобалізації.