- •Тема 1. Мова як суспільне явище. Українська мова в колі інших мов світу. Поняття літературної мови
- •Мова як суспільне явище. Функції мови
- •Місце української мови серед мов світу
- •Українська мова входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн. Людей. Літературна мова. Поняття мовної норми
- •Поняття державної мови
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Стилі та форми мовлення
- •Функціональний стиль. Стилістична норма
- •Функціональні стилі сучасної української літературної мови
- •Експресивні стилі української мови
- •Усна та писемна форми мовлення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Лексикологія. Предмет лексикології. Лексичне значення слова
- •Предмет лексикології
- •Слово як одиниця мови
- •Лексичне і граматичне значення слова
- •Основні типи лексичних значень слова
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •Значення багатозначного слова
- •Переносне значення й переносне вживання слова
- •Види переносних значень і переносних вживань
- •Стилістичне використання багатозначності
- •Особливості перекладу багатозначних слів
- •Неточності, що можуть виникати при використанні багатозначних слів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Омоніми
- •Поняття омонімії
- •Омонімія та полісемія
- •Повні й неповні омоніми
- •Джерела омонімії
- •Міжмовні омоніми
- •Стилістичні можливості омонімії
- •Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Пароніми
- •Поняття паронімії. Види паронімів
- •Види семантичних зв’язків між паронімами. Максимальна та мінімальна паронімія
- •Міжмовні пароніми. Неточності при використанні паронімів
- •Стилістична роль паронімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Явище синонімії в сучасній українській мові
- •Поняття синонімії
- •Однорівнева й міжрівнева синонімія
- •Синонімічний ряд
- •Абсолютні та неповні синоніми
- •Особливості перекладу синонімів
- •Стилістичне використання синонімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Антоніми
- •Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови
- •Види семантичних антонімів
- •Однокореневі та різнокореневі антоніми
- •Антоніми багатозначного слова
- •Особливості використання антонімів та їх стилістичні функції
- •Стилістично невиправдане вживання антонімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Склад лексики сучасної української літературної мови за походженням
- •Індоєвропейська, спільнослов’янська, східнослов’янська та власне українська лексика
- •Характерними для власне українських слів є також суфікси:
- •Лексика іншомовного походження
- •Слова, запозичені з інших слов’янських мов. Старослов’янізми
- •Запозичення з неслов’янських мов
- •Фонетичне та морфологічне засвоєння іншомовних слів
- •Особливості вживання та стилістичні функції іншомовних слів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Стилістична диференціація лексики сучасної української мови
- •Стилістично нейтральна лексика
- •Стилістично забарвлені слова
- •Емоційно-експресивне забарвлення слів
- •Стилістичні функції книжної та розмовної лексики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Лексика української мови з точки зору вживання
- •Загальновживана лексика
- •Лексика обмеженого вживання
- •Стилістичне використання лексики обмеженого вживання.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Активна і пасивна лексика сучасної української літературної мови
- •Активний і пасивний склад лексики сучасної української літературної мови
- •Неологізми
- •Функції неологізмів
- •Застарілі слова
- •Номінативні та стилістичні функції застарілих слів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 13. Фразеологія. Предмет фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •Фразеологія як розділ мовознавства
- •Визначення поняття фразеологічної одиниці
- •Питання класифікації фразеологічних одиниць
- •Джерела української фразеології
- •Стилістичне використання і трансформація фразеологічних засобів мови
- •Особливості перекладу фразеологічних одиниць
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Етимологія. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова
- •Етимологія як розділ мовознавства
- •Народна етимологія
- •Стилістичні можливості етимології
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 15. Лексикографія
- •Предмет лексикографії
- •Загальна характеристика словників
- •Типи словників Перекладні словники
- •Тлумачні словники
- •Словники синонімів, антонімів, паронімів
- •Орфографічні, орфоепічні та інші словники правильності мови
- •Фразеологічні словники
- •Список словників
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 16. Фонетика. Фоностилістика. Орфоепічні норми української літературної мови
- •Поняття орфоепії
- •Вимова голосних звуків в українській мові
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова абревіатур
- •Тема 17. Асиміляція, зміни приголосних при збігу, спрощення в групах приголосних
- •Асиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Зміни приголосних при збігу їх
- •Спрощення приголосних у звукосполученнях
- •Тема 18. Милозвучність мовлення
- •Милозвучність мовлення
- •Засоби милозвучності української мови
- •Наголос
- •Питання для самоконтролю
- •Які функції може виконувати наголос?
- •Тема 19. Фоностилістика
- •Інтонаційна виразність мовлення
- •Використання засобів фонетики у стилях літературної мови
- •Питання для самоконтролю
Емоційно-експресивне забарвлення слів
Частина лексичних одиниць характеризується наявністю в них рис експресивності та емоційності. Експресія – сила вияву почуттів, переживань, інтенсивність вияву виразності, характеристичності.
Експресивність може міститися у значенні окремого слова (така лексема виступає синонімом до нейтральної назви явища або поняття), а може створюватися описово (контекстом).
Емоційною зветься та категорія слів, яка, крім об’єктивного лексичного значення, містить і значення суб’єктивне – ставлення мовця до висловленої думки. Коли людина, користуючись певним типом лексики, висловлює свої позитивні чи негативні емоції, у цьому їй завжди допомагає експресія (сила, виразність), яка обов’язково супроводить вияви почуттів. Тому розчленування цієї лексики на емоційну та експресивну (при стилістичній характеристиці), як правило, умовне. Так, наприклад, у слові линути(прилинути), крім емоцій поетично-голубливих, наявна експресія, яка бере початок у чисто раціональному ‘летіти плавно, без рвучких змін темпу й напрямку’, проте невіддільна від позитивної оцінки естетичного враження від такого руху.
Певна експресивність властива всім стилям мови й накладає на їх лексичні засоби відповідну барву (навіть науково-термінологічна лексика має своє експресивне забарвлення – сухості, холодності, книжності). Проте група емоційно-експресивної лексики визначається значно вужче, обмежуючись лише кількома категоріями слів. До складу цієї лексики належать слова, які вже в своєму значенні містять позитивну чи негативну оцінність і називають відчуття, настрої, процеси (нудьга, сум, жаль, досада, кохання, ласка, краса, втіха, розкіш, щебетати, пестити). Ці слова можуть виражати позитивну чи негативну оцінку явищ з точки зору мовця і з точки зору будь-якої суспільної групи (милий, щирий, любий, коханий, ясний, красний, змучений, жорстокий, нещасний, немилосердний, хороше, чудово, страшно). До емоційно-експресивних належать також слова, в яких оцінність виражається не лексично, а граматично, тобто суфіксами чи префіксами емоційної оцінки (сонечко, голівка, матінка, очиці, батенько, братик та ін.).
Частина слів української мови не має постійного емоційного забарвлення, а набуває його залежно від того, в якому контексті і з якою настановою вживається (неабияку роль тут відіграє вимова, інтонація, місце слів у реченні та ін.).
Найбільш стійкою та виразною є емоційність, пов’язана з походженням слова або місцем переважного вживання. Так, слова загальнонародної мови різної емоційної насиченості, потрапивши у певний стиль, через деякий час набувають барв цього стилю. Прикладом може бути поетична лексика, яка, довгий час вживаючись у досить вузьких контекстах, набула специфічного “поетичного” забарвлення: “Кохаюся з лихом і щастя не знаю, і гірко без долі свій вік коротаю, й у горі спізнався, що тільки одна – далекеє небо – моя сторона” (М. Петренко). Порівняйте ще: “мудрість незнана”, “надземний туман”, “примарні блукання роздвоєних душ”, “башти надземні, башти із кості слонової рим” (М. Бажан). Потрапляючи в інший контекст, така лексика виділяється в ньому як різко невідповідна, якщо це не було свідомим стилістичним уживанням, наприклад: “Серед жанрів усної народної творчості – дум і пісень, частушок і коломийок, приказок і прислів’їв, різноманітних примовок і анекдотів – народні казки займають важливе місце, особливо відзначаючись своїм чаруючим змістом і формою” (підручн.). Тут перенесення слова з однієї емоційної сфери в іншу – результат мовної невправності автора. Коли ж таке перенесення е для слова спеціально створеною стилістичною ситуацією, емоційний заряд його сильно зростає. Ось здійснюваний послідовно, як сатиричний прийом, перенос назв певних соціальних явищ минулого з метою різко негативного, викривального зображення фашизму в публіцистиці: “Цих гітлерівських джур, цього посліду фашистського диявола, лишилося таки чимало”; “Ті периферійні трубадури німецького імперіалізму в лакейському екстазі створили були щось на зразок легіонів...” (Я. Галан).
У загальнонародній мові емоційно нейтральне слово звичайно має кілька емоційно-експресивних синонімів, які різняться ступенем вияву почуттів (хороший – чудовий, прекрасний, захоплюючий, чудесний, блискучий, дивовижний, разючий та ін.). Саме за емоційно-експресивними ознаками слова нашої мови поділяються на урочисті, риторичні, поетичні, жартівливі, іронічні, фамільярні, осудливі, презирливі, вульгарні, лайливі та ін.
Розвитку емоційно-експресивної оцінності в слові сприяє постійне переносне, метафоричне вживання. Так, метфоризувалися назви багатьох тварин, вживані звичайно з різко негативною оцінністю. Остаточно визначає експресивно-емоційне забарвлення слова той контекст, у якому слово вживається. Тут нейтральні слова під впливом оточення можуть набувати оцінності, урочиста лексика сприймається іронічно, лайлива – як засіб вияву позитивних емоцій та ін.
Контекст може бути організований так, що в ньому слово буде сприйматись і в прямому, і в переносному значеннях одночасно. Таке зіткнення двох значень слова помітно посилює його експресивність: “Тупими довбнями штампу вже на перших сторінках зустрічають читача отакі блискучі (тобто витерті до блиску) епітети, як “незвіданий світ”, “тісні шеренги”, “щасливий спів”, “стрімкий зліт” (разів декілька), “палкі мрії” – і нєсть їм числа” (журн.).
Отже, емоційно-експресивні відтінки значення слова є одним із складників його стилістичної характеристики. Це важливий фактор при доборі мовних засобів: слова з емоційно-експресивним значенням вживаються переважно у тих текстах, де постійно й послідовно виявляється емоційно-оцінне, характеризуюче ставлення до об’єкта. Найчастіше це розмовне мовлення, художні тексти, окремі жанри публіцистики.