- •Лекція 1. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності, передумови та принципи рпс
- •1. Характеристика основних понять рпс.
- •2. Методи рпс
- •3. Співвідношення понять закон та закономірність. Характеристика основних закономірностей рпс
- •4. Характеристика основних принципів рпс
- •Лекція 2. Форми розміщення і територіальної організації продуктивних сил
- •1. Визначення основних понять та термінів
- •2. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства
- •3. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони
- •4. Основи економічного районування
- •Лекція 3. Передумови розмiщення продуктивних сил
- •1. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал
- •2. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил
- •3. Історико-економічні передумови
- •Лекція 4. Фактори розміщення продуктивних сил
- •1. Сировинний фактор
- •2. Паливно-енергетичний фактор
- •3. Водний фактор
- •4. Фактор робочої сили (трудовий)
- •5. Споживчий фактор
- •6. Транспортний фактор
- •7. Фактор науково-технічного прогрессу
- •8. Фактор ринкової кон’юнктури
- •9. Фактор економіко-географічного положення
- •10. Екологічний фактор
- •Лекція 5. Особливості галузевої організації міжгалузевих комплексів. Паливно-енергетичний комплекс
- •1. Паливно-енергетичний баланс, його сутність
- •2. Вугільна промисловість
- •3. Нафтова промисловість
- •4. Газова промисловість
- •5. Електроенергетика
- •Лекція 6. Металургійний комплекс
- •1. Сировинна база та принципи розміщення чорної металургії
- •2. Сировинна база та принципи розміщення кольорової металургії
- •3. Олов’яна промисловість.
- •Лекція 7. Машинобудівний комплекс
- •1. Види спеціалізації в машинобудуванні
- •2. Особливості розвитку та розміщення машинобудування у світі.
- •3. Галузева структура та особливості розміщення машинобудування в Україні
- •Лекція 8. Хіміко-лісовий комплекс і будівельній комплекси
- •1. Галузева структура, сировинна база та принципи розміщення хімічного комплексу
- •2. Лісова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість.
- •3. Будівельний комплекс
- •Лекція 9. Соціальний комплекс
- •1. Галузева структура легкої промисловості
- •2. Рекреаційний комплекс
- •Лекція 10. Агропромисловий комплекс
- •1. Сутність поняття апк
- •2. Характеристика рослинництва
- •3. Характеристика тваринництва
- •4. Харчова промисловість
- •Лекція 11. Транспортна система
- •1. Залізничний транспорт
- •2. Автомобільний
- •3. Морський
- •4. Транспортний комплекс України
- •Лекція 12. Міжнародний територіальний поділ праці та світові зовнішньоекономічні зв’язки
- •1. Сутність міжнародного поділу праці
- •2. Соціально-економічна типологія країн
- •3. Економічна інтеграція. Економічні союзи
- •4. Форми зовнішньоекономічної діяльності
- •5. Зони спільного підприємництва
- •6. Зовнішньоекономічні зв’язки україни
- •Лекція 13. Економічне районування України
- •Економічні райони україни
- •1. Центральноукраїнський економічний район
- •2. Західноукраїнський економічний район
- •3. Донецько-придніпровський економічний район
- •4. Північно-Східний економічний район
- •5. Причорноморський (Південний) економічний район
- •Практичні роботи з курсу
- •Питання до підсумкового контролю з дисципліни „розміщення продуктивних сил”
- •Список рекомендованої літератури
2. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства
Територіальний поділ праці (ТПП) – процес виробничої спеціалізації території, зумовлений посиленням міжреґіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами. Це просторовий вияв поділу суспільної праці взагалі, зумовлений економічними, соціальними, природними, національно-історичними особливостями різних територій та їхнім географічним положенням; один з факторів підвищення продуктивності праці. Ступінь ТПП залежить від рівня суспільного поділу праці у даній країні й, таким чином, може відбивати ступінь розвитку її продуктивних сил.
Власне, в основі ТПП лежать природні умови й ресурси, різноманітність територій, а також відмінності між народами, що там мешкають, та історично сформованими навичками праці. Внаслідок цього виготовлення одного й того самого продукту на одній території потребує менших витрат праці, а на іншій – більших. Тим-то доцільно зосередити зусилля на виробництві саме того продукту, витрати на який нижчі, відмовившись від виробництва деяких інших продуктів, виробництво яких ефективніше на інших територіях. Водночас продукти, яких бракує, можна одержати в обмін на свої.
У межах однієї країни, виокремлюють внутрішньорайонний поділ праці (спеціалізацію окремих виробництв усередині економічного району) та міжрайонний поділ праці (спеціалізацію районів та обмін товарами між ними).
Природні умови є об’єктивними передумовами для появи й розвитку ТПП. Ю. Саушкін виділив шість різновидів ТПП:
1. Генеральний – між країнами й великими економічними районами. Наприклад, між Далекосхідним районом Росії та Японією – за експортом до останньої деревини й кам’яного вугілля. Між Західно-Сибірським економічним районом Росії та Україною – за експортом нафти й газу.
2. Внутрішньорайонний – між промисловими вузлами й містами. Часто-густо в одному з них розташовується головне підприємство, а в іншому – його філії. Або з одного центру до іншого йдуть комплектувальні вироби.
3. Довкола економічного центру (міста, комбінату). Приклади можуть бути ті самі, що й у попередньому ТПП. Крім того, тут доречно згадати про приміське сільське господарство й поставки його продукції до економічного центру. Економічний центр може давати довкіллю кваліфіковані кадри, техніку, добрива, нафтопродукти, обладнання, а також переробляти сільськогосподарську продукцію.
4. Постадійний, за якого стадії виробничого процесу територіально роз’єднані (ловіння риби – переробка – консервування, копчення, соління).
5. Фазовий – одна й та сама продукція (наприклад, фрукти) надходить до центрів з різних місць протягом року.
6. Епізодичний – райони або країни обмінюються якимись товарами не постійно. За науково-технічного поступу географічний поділ праці набуває низки специфічних рис: ускладнюється територіальна спеціалізація господарства, а також галузева, функціональна, розселенська та техногенна структури; прискорюється територіальна концентрація господарської діяльності, розвиваються нові форми територіальної організації виробництва. Задля оцінки ефективності спеціалізації конкретної території розраховують коефіцієнти спеціалізації, локалізації, міжрайонної товарності, душові показники тощо.
Галузі спеціалізації обраховують за допомогою коефіцієнта локалізації, середньогалузевого відсотка, коефіцієнта виробництва продукції району (реґіону) на душу населення.