Програма державного екзамену з теорії та практики навчання і виховання

1. Наука педагогіка, її предмет, основні категорії. Вклад Я.А.Коменського, Г.С.Сковороди, О.В.Духновича, К.Д.Ушинського та ін. в педагогічну науку.

2. Українська народна педагогіка (етнопедагогіка) – основа національної системи виховання.

3. Сутність та особливості національної системи виховання, її зародження становлення та розвиток.

4. Методологія та методи науково-педагогічних досліджень. Роль цих методів у діяльності педагога.

5. Зміст понять: людина, особистість, розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особистості.

6. Вікові етапи в розвитку особистості. Видатні педагоги про вікову періодизацію. Акселерація.

7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку особистості.

8. Роль діяльності та спілкування у розвитку і вихованні особистості.

9. Проблема мети виховання в історії педагогіки. Ідея всебічного гармонійного розвитку особистості як мета виховання.

10. Характеристика основних категорій дидактики. Основні проблеми сучасної дидактики.

11. Процес навчання як взаємодія вчителя і учня. Функції процесу навчання.

12. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мотиви навчання.

13. Закони, закономірності, принципи, правила навчання.

14. Характеристика дидактичних принципів науковості, систематичності, послідовності, доступності та зв’язку теорії з практикою.

15. Характеристика дидактичних принципів: наочності, свідомості та активності учнів у навчанні, забезпечення міцності знань, умінь та навичок.

16. Загальні поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.

17. Характеристика дидактичних методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

18. Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.

19. Характеристика методів контролю та самоконтролю у навчанні.

20. Умови вибору методів навчання.

21. Суть поняття “зміст освіти”, його класовий та історичний характер. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти.

22. Навчальні плани, програми, підручники сучасної загальноосвітньої школи України, тенденції їх удосконалення.

23. Характеристика різних систем навчання, їх розвиток в історії дидактики.

24. Сутність класно-урочної системи навчання. “Велика дидактика” Я.А.Коменського як теоретична основа цієї системи.

25. Урок, як основна форма організації навчального процесу в сучасній вітчизняній школі. Типологія та структура уроків.

26. Сучасні вимоги до уроку, підвищення його ефективності. Досвід вчителів-новаторів.

27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку.

28. Характеристика нетрадиційних форм навчання (екскурсії, семінари, заліки, конференції, факультативи та ін.).

29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.

30. Функції та методи перевірки знань учнів. Різні системи оцінювання учнів в історії педагогіки.

31. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України в ХХI столітті.

32. Становлення та розвиток національної освіти в Україні. Закон України “Про освіту”.

33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.

34. Основні етапи процесу виховання, його рушійні сили.

35. Закономірності та принципи виховання. Характеристика принципів: єдність свідомості і поведінки, природовідповідності, зв’язок виховання з життям, працею, виховання особистості в колективі.

36. Характеристика принципів виховання: опора на позитивне, індивідуально-особистісний підхід, єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості.

37. Сутність понять: “метод”, “прийом”, “засіб” виховання. Класифікація методів виховання.

38. Характеристика методів формування свідомості особистості.

39. Характеристика методів організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки.

40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги щодо їх застосування.

41. Умови оптимального вибору методів виховання.

42. Дитячий колектив, його ознаки, структура, типи. Розробка теорії колективу в працях А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського.

43. Колектив і особистість. Особливості діяльності та спілкування в колективі.

44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.

45. Сімейне виховання – перша і найголовніша ланка національного виховання.

46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.

47. Форми взаємозв’язку школи та сім’ї. А.С.Макаренко та В.О.Сухомлинський про сімейне виховання.

48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів. Етнопедагогіка про моральне виховання.

49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сім’ї, виховання дітей.

50. Сутність та функції праці, завдання трудового виховання.

51. Система профорієнтаційної роботи у школі, її форми та методи.

52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.

53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст і форми організації.

54. Виховання особистості в системі учнівського самоврядування, дитячого та юнацького молодіжного руху.

55. Позакласна робота в системі виховання цілісної особистості. Національні підходи у вирішення завдань позакласної та позашкільної роботи.

56. Класний керівник як вихователь особистості учня. Професійно-педагогічні вимоги до класного керівника.

57. Професійно-педагогічні та особисті якості вчителя.

58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.

59. Основи управління школою. Типи шкіл. Функції керівних осіб.

60. Мета, зміст та форми методичної роботи у школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.

1. НАУКА ПЕДАГОГІКА. її ПРЕДМЕТ, ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ. ВКЛАД А.Я. КАМЕНСЬКОГО, Г.С.СКОВОРОДИ. О.В. ДУХНОВИЧА. К.Д. УШИНСЬКОГО ТА НІ. В ПЕДАГОГІЧНУ науку

Педагогіка - наука про виховання підростаючого покоління і дорослих. З грецького переводиться як "дитиноводіння" Становления як науки займало тривалий час Вперше як наука розглядалася у 17 ст. Спиралася на два фактори: філософський та народні знання, розуміння навчання, виховання. Педагогіка затвердилася як наука завдяки Коменському та його соратникам. Видатними укр. педагогами є Сковорода, Русова, Ващенко. Макаренко, Сухомлинський, Черкасенко. Структура педагогіки: теорія і історія педагогіки, методика викладання різних наук, культурно-освітня робота, теорія і методи фіз. виховання, спеціальна педагогіка(тифлопедаг, сурдопедагогіка). Галузі пед. наук: дошкільна, шкільна, спеціальна, народна, проф-тех освіта, військова педагогіка, предметні методики, педагогіка середньої спец освіти, педагогіка вищої школи.

Предметом педагогіки: питання про проблеми виховання і навчання підростаючих поколінь, педагогічні ідеї щодо організації освіти та питання професійно-педагогічних діянь.

Категорії - загальні поняття, що відображають властивості та явища об'єктивного світу. Основні категорії: вихован. навчан, освіта (самоосвіт, самовихов. перевихован інтегрована категор- розвиток особистості.

Виховання - це цілеспрямована і нерозривно пов'язана з життям організація всієї діяльності виховуваних, яка в кінцевому результаті і визначає дійсний процес їхнього розвитку; це явище соціальне, властиве тільки людям; це явище об"активне (воно існує незалежно від бажань, думок); це категорія історична(з появою людини виникла проблема виховання); це весь процес формування особистості, який проходить під впливом оточуючого середовища, суспільного устрою. Історично склалося 5 основних типів вихованння: первісна, феодальна, рабовласн, капіталістична,соц.-комуністична

Навчання - педагогічний процес, в ході якого учні під керівництвом вчителя оволодівають знаннями, вміннями, навичками, розвивають творчі здібності, формують світогляд; це головний шлях здобування освіти (засвоєння досвіду, людської культури); має двосторонній характер, включає діяльність педагога і діяльність учнів.

Освіта - це процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань і вмінь; сукупність і функціонування освітньо-виховних установ різних типів і ступенів

Три види освіти: загальна, політехнічна, професійна. Освіта досягається різними шляхами: читання книжок, але основним є навчання

Розвиток особистості - це процес кількісних і якісних змін, які відбуваються в організмі та психіці людини і приводять до нових якостей

Вклад Олександ.Вас.Духновича. (1803-1865). Сприяв відкриттю 70 шкіл. Був прихильником народності освіти: широка демократизація, доступність школи; створення народної школи з рідною мовою; виникнення у народної школи усної народної творчості, звичаїв; організація місцевого шкільного самоврядування , крім загальноосвітніх дисциплін вивчаються ремесла, с\господарство, практика, підготовка до життя. Мета і завдання виховання, виховати громадянина Батьківщини, Розвивати моральний розум, фізичні якості. Освіта повинна бути корисною в житті, виховання в дусі працьовитості. Розробив систему трудового навчання і виховання. Вирішальну роль у формув.особист. - відводив вчителю.

Серед видатних просвітителів 18 ст Г. Сковорода (1722-1794). Його педагогічні твори мали великий вплив на розвиток науки про освіту і виховання. 3 його творів образ вчителя: любов і повага до учня, гідність наставника, чесність, служіння добру Педагогічні погляди висловив у діалогах, віршах, байках. Церковному і дворянському вихованню протиставляв природо відповідне. У вихованні зважати на нахили, обдарування, а не на соціальне положення. Прихильний до принципу народності у вихованні. Перші вихователі батьки, вирішальне значення –школа. Боровся за доступність освіти, безкоштовне навчання. Проголосив ідею народності (сродність - це життя за внутрішніми блаженним духом: обрали працю згідно своїй натурі і т.д.)

К.Д.Ушинський (1824-1870). Педагогіку розглядав у тісному зв'язку з психологією. За єдність пед.теорії і практики. Надавав значного розвитку активності у праці навчанні і вказував на методи і способи психічного розвитку.

• ідея народності виховання (необхідність вивчення мови, культури)

• моральне вихов. (основні методи - переконання, особистий приклад, праця)

• дидактичний принцип (врахув. індивідуальних і психічних особливостей,

принципи детально розглянені у творах)

• представник класно-урочної системи (проти заняття лат. і грец. мови )

• фізичне виховання, принцип природовідповідності

Особливо великий вплив на формування теорії і практики мав Я.А.Коменський (1592-1670). Перша наукова педагогічна книга - "Велика дидактика' Його навчальні книги викладаються у навчальних закладах України. Педагогічні принципи розробленні у "В. дида-ці" зокрема наочності, свідомості засвоєння знань, доступності були співзвучні з теоретичними концепціями і практичними рекомендаціями передових укр..педагогів Його педагогічні ідеї ґрунтуються на досвіді братських шкіл. Сформував золоте правило дидактики за класно-урочну систему, за принцип природовідпов. вивів вікову періодизацію, визначив методи навчання; навчальний рік розбив на чверті; ввів канікули.