Стихійні неформальні групи підлітків і дефекти правової соціалізації
У процесі соціалізації особистості підлітка великий вплив мають неформальні стихійні групи однолітків, що виникають на основі спільної діяльності.
Встановлено, що відпочінок колишніх неповнолітніх правопорушників значно відрізнявся від характерного для підлітків, що володіють аналогічними соціально-демографічними характеристиками, але не порушують закон. Відпочинок правопорушників має свою специфіку: вона переважає над всіма іншими (навчання, заняття спортом, різні види корисній-соціально-корисної позашкільної діяльності).
Для правопорушників характерні зв'язки з особами, що мають аналогічні погляди, орієнтації і звички поводження. Часто такі міжособистісні зв'язки приймають антисоціальну спрямованість, стаючи, таким чином, криміногенними. Вони встановлюються і розвиваються в основному в сфері відпочинку вже досить деморалізованих підлітків.
Недолік уваги з боку дорослих — не єдина причина, що спонукує підлітка шукати групу однолітків. Неменш важливий мотив — прагнення до неформального спілкування, спілкуванню емоційно значимому. Кінцева мета такого емоційного спілкування складається не тільки в проведенні дозвілля, але й в одержанні підлітком інформації про відношення однолітків до нього, тобто у визначенні свого особистого статусу, і, у кінцевому рахунку, у самореалізації.
Якість спілкування, а отже, і повнота задоволення потреби в ньому в підлітка можуть бути різним. Виділяють три рівні спілкування: дефініція — просте сприйняття інформації на рівні комунікативного хоббі, при якому в підлітка не міняється відношення до навколишнього і воно не супроводжується емоційними реакціями; ідентифікація, при якій особистість слухаючого перетерплює деяку зміну: ототожнюючи себе з партнером, тобто приймаючи на себе його "роль", що слухає засвоює, хоча і частково, і систему його відносин до інших людей, до подій, що відбуваються, і явищам, нову для нього систему цінностей; емпатія (співпереживання) — коли підліток цілком зливається з партнером по спілкуванню, коли він разом з ним живе, діє, переживає. Ясно, що емоційна участь підлітка, ступінь задоволення його потреби в спілкуванні будуть у кожному випадку різними.
Слід зазначити, що спілкування на рівні емпатії представляє визначених труднощів для підлітків, оскільки вимагає високої психологічної підготовки, психологічного досвіду, що у них ще недостатній.
Основними механізмами емпатичного спілкування є проекція і інтроекція. Проекція в міжособистісних відносинах означає приписування своїх особливостей, схильностей, спонукань і почуттів іншим людям. Інтроекція — протилежний процес. Вона розуміється як приписування особистістю собі схильностей, спонукань, переживань і почуттів інших людей. За допомогою інтроекції людина (співрозмовник) створює внутрішню картину особистісних особливостей і психічних станів інших людей (партнерів по спілкуванню).
Незважаючи на труднощі досягнення справді глибокого емоційного спілкування підлітка з однолітками, спілкування з ними в неформальних групах дозволяє задовольнити наступні потреби: 1) у безпеці (захищеності); 2) у знятті (розрядці) нервово-психічної напруги; 3) у розумінні, співчутті, співпереживанні; 4) у дружбі (у відчутті своєї потреби іншому); 5) у самостійності, незалежності, автономії від дорослих; 6) у позитивній оцінці, повазі з боку рівних собі однолітків (завоювання особистого статусу); 7) у ствердженні себе, завоюванні популярності, визнанні (придбання соціального статусу); 8) в одержанні нової інформації; 9) у досягненні емоційного комфорту.
При визначених негативних соціальних умовах в стихійних підліткових групах можуть виникати й одержати поширення такі явища, як пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція, злочинність. Вікова відчуженість може супроводжуватися різким ослабленням соціального контролю, порушенням найважливішої функції процесу соціалізації підростаючого покоління — ослабленням наступності між поколіннями внаслідок деформації системи передачі і засвоєння соціального досвіду старших. Морально-правові цінності дорослих, такі, як доброта, взаємне довіра, готовність до співробітництва і взаємодопомоги, чесність, порядність, працьовитість, соціальна відповідальність, справедливість, повага до закону і багато інших, не передаються в спадщину. Вони повинні бути засвоєні в процесі морально-правової соціалізації, виховання, у процесі спілкування зі старшими, котрі цими якостями володіють, усвідомлюють їхню цінність, намагаються прищепити підліткам. Якщо ж підлітки знаходяться в контакті лише зі своїми однолітками, якщо тільки їхня група є для них референтною, то вони не засвоюють типи поводження, обумовлені культурними традиціями і засновані на взаємній повазі, морально-правових початках поводження.
При несприятливих соціальних умовах підліткові групи можуть поступово переростати в асоціальні, а потім і антисоціальні.
На першому етапі негативного розвитку групи зв'язку хлопців у ній неглибокі, випадкові, групи аморфні, визнаного ватажка немає.
На другому етапі, якщо група зберігається, вона стабілізується, чисельність її зменшується, у ній з'являється ватажок. Члени таких груп уже регулярно роблять не тільки аморальні вчинки, але і серйозні правопорушення — крадіжки, хуліганські дії.
На третьому етапі деформації група починає жити по своїм вузкогруповим нормам, що виправдовують асоціальне поводження. Лідером групи в більшості випадків стає особа, що відбула покарання. Таким чином, група переростає в криміногенну.
Механізм розладницького впливу криміногенних груп на її членів виглядає в такий спосіб: домінуючою, а потім єдино можливою формою дозвілля рано чи пізно стає пияцтво, наркоманія, спілкування з жінками аморального поводження, бійки між собою, зґвалтування, крадіжки і грабежі з метою отримання грошей для придбання спиртного, наркотиків. Усе це неминуче приводить до деградації особистості.
Якщо підліток "застряє" у такій групі надовго, то негативні наслідки дефектів правової соціалізації можуть стати необоротними.