- •Мовознавство як наука.
- •Місце мовознавства в системі наук.
- •Методи вивчення мов.
- •Мова і суспільство.
- •Функції мови.
- •Мова як історичне явище.
- •Специфіка мови як соціального явища.
- •Давні спроби пояснення походження мов і їхня наукова неспроможність.
- •Наукові дані про походження людини і мови.
- •Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мов.
- •Диференціація й інтеграція – основні процеси розвитку мов.
- •Інтеграція мов. Субстрат, суперстрат і адстрат.
- •Мови в епоху рабовласницького ладу і феодалізму.
- •Утворення національних мов і різні шляхи їх формування.
- •Національна мова – основа духовного життя народу.
- •Літературна мова і літературна норма.
- •Значення школи в утвердженні норми літературної мови.
- •Структурні рівні мови: фонетика, лексика і граматика.
- •Нерівномірність розвитку різних структурних елементів мови.
- •Творення звуків людської мови (мовний апарат і цнс)
- •Артикуляція звука і артикуляційна база.
- •Акустичні властивості звуків. Тембр.
- •Фонетичне членування мовленнєвого потоку (фраза, такт, склад, звук).
- •Склад, типи складів.
- •Наголос і його типи.
- •Принципи класифікації голосних звуків.
- •Принципи класифікації приголосних звуків.
- •Поняття про фонеми. Співвідношення між звуком і фонемою.
- •Диференційні й інтегральні ознаки фонем.
- •Алофони фонем.
- •Комбінаторні уподібнювальні зміни звуків.
- •Комбінаторні розподібнювальні зміни звуків
- •Позиційні й фонетично не зумовлені зміни звуків.
- •Асиміляція й дисиміляція звуків (регресивна і прогресивна, контактна і дискантна).
- •Поняття про фонетичні закони, їх особливості.
- •Порівняльна характеристика фонетичних систем рідної та виучуваної мов.
- •Звукова мова і письмо. Значення письма в розвитку суспільства.
- •Основні етапи розвитку до фонологічного письма.
- •Фонографічне письмо, його виникнення і розвиток.
- •Грецький алфавіт, латинське і кириличне письмо.
- •Орфографія, її основні принципи.
- •Розділи лексикології: семасіологія, описова лексикологія, фразеологія, етимологія, ономастика і лексикографі.
- •Слово – основна значуща одиниця мови.
- •Лексичне значення слова.
- •Як предмети і явища навколишньої дійсності одержують свої назви?
- •Слова мотивовані і немотивовані.
- •Багатозначність слова. Пряме й переносне значення.
- •Розвиток значення слова.
- •Різні способи переносу назв: за подібністю, за функцією, за суміжністю.
- •Основні шляхи збагачення словникового складу мови. Табу й евфемізми.
- •Різні шляхи і способи лексичних запозичень.
- •Мовний пуризм, його позитивні і негативні сторони.
- •Історичні зміни словникового складу мови. Історизми й архаїзми.
- •Етимологія. Принципи і прийоми етимологічних досліджень.
- •Лексико-семантичні групи слів.
- •Терміни й загальновживані слова. Джерела термінології
- •Стилістичне розшарування словникового склад.
- •Синонімія. Типи синонімів.
- •Антоніми й антонімічне вживання слів.
- •Омоніми, їх типи. Пароніми.
- •Фразеологія. Класифікація фразеологізмів.
- •Принципи поділу слів за частинами мови.
- •Лексикографія. Основні типи лінгвістичних словників.
- •Будова словникових статей у словниках різного типу.
- •Граматика, її роль у мові.
- •Граматичні значення і граматичні категорії.
- •Лексичне і граматичне значення, їх відмінність.
- •Типи граматичних значень.
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •Типи афіксації: аглютинація і фузія.
- •Види морфем.
- •Історичні зміни в морфемному складі слова.
- •Типи зв’язку слів у підрядному словосполученні.
- •Речення, його основні ознаки.
- •Структура речення як основного мовного знака.
- •Класифікація речень.
- •Порівняльно-історичний метод вивчення мов.
- •Ознаки генеалогічної спорідненості мов.
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •Загальна характеристика індоєвропейської сім’ї мов.
- •Слов’янська і балтійська групи мов.
- •Германська група мов.
- •Романська група мов.
- •Морфологічна класифікація мов.
- •Мови синтетичні й аналітичні, номінативні й ергативні.
-
Антоніми й антонімічне вживання слів.
Антоніми (від rp. ant і "проти' й ônyma "ім'я") - різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. Наприклад: день - ніч, жар - холод, радість - горе, важкий - легкий, падати - підніматися, мало - багато; англ. beautiful "красивий, чудовий" - ugly "потворний", wealthy "багатий" - poor "бідний", right "правильно" - wrong "неправильно"; нім. groß "великий" - klein "маленький", kalt "холодний" - warm "теплий"; фр. blanc "білий" - noir "чорний". Наведені пари слів мають протилежні значення, що об'єднуються спільним родовим значенням: для день і ніч - "час", для жар і холод - "температура", для радість і горе - "почуття", для важкий і легкий - "вага", для мало і багато - "кількість", для падати й підніматися - "вертикальне положення". В антонімічні відношення вступають лише ті слова, які можуть означати ступінь ознаки (наприклад, від тихий і голосний можна утворити форми тихіший, голосніший, найтихіший, найголосніший), протилежно спрямовані дії (входити - виходити) і точки простору та часу (верх - низ, рано - пізно, літо - зима). Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні, комплементарні, контрадикторні та векторні. Контрарні антоніми (від лат. contrarius "протилежний") виражають якісну протиставленість і утворюють граду-альні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один). Наприклад: молодий (чоловік) - нестарий - середніх літ - літній - старий; важкий (урок) - нелегкий - середньої трудності - неважкий - легкий; нижній (поверх) - середній - верхній. Комплементарні антоніми (від лат. complementum "доповнення") доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них нема середнього (проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний - хибний (не+істинний=хибний), живий - мертвий (не+живий-мертвий). Контрадикторні антоніми (від лат. contradictorius "суперечливий"): один із членів утворюється за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: молодий - немолодий (середніх літ, літній, старий), дорогий - недорогий (дешевий, не дуже дешевий тощо).Векторні антоніми (від лат. vector "той, що несе") виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати - виїжджати, збирати - розбирати, піднімати - опускати, засвітити - загасити. Антонімія - важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези (від гр. antithesis "протиставлення"), суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження (любов і ненависть, правда і кривда; Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є), та оксиморона (від гр. oxymoron "дотепно-безглузде"), тобто поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення (дзвінка тиша, гарячий сніг, раби волі, багатство бідних, сліпота зрячих, живий труп тощо).
-
Омоніми, їх типи. Пароніми.
Омоніми (від гр. homos "однаковий" і onyma "ім'я") - слова, які звучать однаково, але мають різні значення. Наприклад: ключ1 "знаряддя для замикання і відмикання замка" і ключ2 "джерело", точити1 "обробляти на токарному верстаті" і точити2 "наливати, цідити", топити1 "палити", топити2 "нагріваючи, робити рідким" і топити3 "силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно"; рос. выдержка' "стійкість" і выдержка2 "цитата"; польськ. zawôd' "розчарування" і zawôd2 "професія"; болг. копие1 "спис" і копие2 "копія"; англ. match1 "матч, змагання" і match2 "сірник", spring1 "весна" і spring2 "пружина"; нім. Strauß1 "букет", Strauß2 "поєдинок" і Strauß3 "страус", Bauer1 "селянин", Bauer2 "будівник" і Bauer3 "клітка"; фр. ferme' "твердий" і ferme2 "форма", louer1 "наймати" і louer2 "хвалити". Розрізняють повні й неповні омоніми. Повні омоніми мають абсолютний збіг форм при їх змінюванні (див. вищенаведені омоніми ключ1 і ключ2, топити1, топити2 і топити3). Неповні омоніми збігаються не в усіх формах. Так, скажімо, омоніми образ' "ікона" й образ2 "обличчя, художній засіб, тип" мають розбіжність у формах родового відмінка однини (образа й образу); За походженням омоніми поділяють на гомогенні й гетерогенні. Гомогенні омоніми (від гр. homogenes "однорідний") - омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Гетерогенні омоніми (від гр. heterogenes "неоднорідний") - омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів. Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, До яких відносять омоформи, омофони й омографи. Омоформи (від гр. homos "однаковий" і лат. forma "форма"-слова, в яких збігаються тільки окремі форми. Омофони (від гр. homos "однаковий" і phone "звук") - слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. Наприклад: клинок [клиснок] і кленок [кли'нок], Дуже багато омофонів в англійській мові, оскільки вимова слів з часом змінюється, а англійське письмо її не відображає, бо там панує традиційний принцип орфографії: to sew [souj "шити" і to sow (sou) "сіяти", dear [dis] "дорогий" і deer [did] "олень", night [naît] "йіч" і knight [naît] "рицар", sea [si:J"море" і see [si:] "бачити", right [rait] "правий" і write [rait] "писати", week [wi:k] "тиждень" і weak [wi:k] "слабкий", two [tU:] "два" і too [tu:J "також", hair [hea] "волосся" і hare [пеэ] "заєць", hear [hiaj "чути" і hen (Joe] "тут" і багата ін. Омографи (від гр. homos "однаковий" і grapho "пишу") - слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному. Наприклад: мука і мука, замок і замок; рос. пропасть і пропасть, трусить і трусить, парить і парить; англ. row [rou] "ряд" і row [rau] "скандал", lead[led] "свинець" і lead [li:d] "вести", tear [tea] "рвати" і tear [tie] "сльоза", wind [wind] "вітер" і wind [waind] "виток, поворот" та ін. Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.