40. Грецький алфавіт, латинське і кириличне письмо.

Грецький алфавіт - алфавіт грецької мови та інших мов грецької групи. Він безперервно використовується з кінця 9-го або початку 8-го століття до н. е.. Грецький алфавіт, мабуть, перший алфавіт, що містить як приголосні, так і голосні, і використовує для них окремі знаки. У алфавіті 24 літери, крім того в докласичний епоху в деяких діалектах грецької застосовувалися ще 4 букви. Грецький алфавіт розвинувся на основі фінікійського і не пов'язаний з ранніми грецькими системами письма, лінійним листом Б і кіпрським листом. Грецький алфавіт послужив базою, на якій розвинулося безліч алфавітів, широко розповсюдилися в Європі і на Близькому Сході, і використовуються в системах писемності більшості країн світу, у тому числі латинський алфавіт і кирилиця. Крім використання для запису мови, букви грецького алфавіту використовуються як міжнародні символи в математиці та інших науках, використовуються для найменування елементарних частинок, зірок та інших об'єктів.

Кири́лиця або слов’я́нка — одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу деяких абеток, переважно слов'янських мов. Кирилиця була створена для церковнослов’янської мови. Замінила глаголицю, яка використовувалася раніше. Містила декілька не використовуваних сьогодні літер. Склад первісної кириличної абетки невідомий. На основі кирилиці створені абетки таких слов'янських мов:

• білоруської мови (білоруська абетка),

• болгарської мови (болгарська абетка),

• македонської мови (македонська абетка),

• російської мови (російська абетка),

• сербської мови (вуковиця),

• української мови (українська абетка),

• чорногорської мови (чорногорська абетка).

Лати́нська абе́тка або латиниця, абетка латинської мови, історично — відгалуження етруської абетки, що в свою чергу постала з грецької. Виникнення латинської абетки датують 7 ст. до н.е. Напрямок письма: спочатку справа наліво, потім справа наліво й, через рядок, зліва направо (так званий бустрофедон), з 4 ст. до н.е. — зліва направо. Писемність на основі латинської абетки застосовують мови балтійської, германської, романської й кельтської груп, а також переважна частина південнослов'янських і всі західнослов'янські мови. Завдяки значній поширеності європейських мов латинська абетка стала основною для всіх країн Америки, а також основою нових алфавітів для мов Африки та деяких мов Азії (в'єтнамська мова, турецька мова). В наш час латинський алфавіт знайомий майже всім людям Землі, оскільки вивчається у школі або на уроках математики, або іноземної мови, крім того для багатьох мов латинський алфавіт є рідним, тож він де-факто є «алфавітом міжнародного спілкування». На латинському алфавіті засновано більшість штучних мов, зокрема, есперанто, інтерлінгва, ідо та інші.

41. Орфографія, її основні принципи.

Орфографія - 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання. Орфографія будь-якої мови ґрунтується на певних принципах. Орфографічні принципи визначають вибір одного написання там, де є орфограми, тобто там, де можливі два чи більше різних написань. На основі цих принципів установлюються орфографічні правила. Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, історико-традиційний та ідеографічний. Фонетичний принцип. Суть його полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. Фонетичний принцип характерний для білоруської, сербської та хорватської орфографій. Онтологічно фонетичний принцип є першим для всіх мов. Морфологічний принцип. Для нього характерне однакове написання однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції. За морфологічним принципом пишуться слова боротьба, сміється, братський, пісня, агентство, де однакове написання морфем зберігається, незважаючи на вимову [бо-род'ба], [с'м'Уец'а], [брац'киі], [п'їс'н'а], [агенство]. Історико-традиційний принцип. Він полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писалися колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. Ідеографічний, або символічний, принцип. (Його ще називають диференційними написаннями). Опирається на смислові відмінності подібних написань. Так, наприклад, в українській мові є слова компанія і кампанія. Слово компанія вживається тоді, коли потрібно виразити значення "товариство", а кампанія, коли слово має значення "сукупність заходів для здійснення в певний період якогось важливого громадсько-політичного або господарського завдання".