Посібник помічника судді загального суду

−законність;

−обґрунтованість;

−справедливість, переконливість та істинність;

−логічність та послідовність розташування матеріалу в документі;

−грамотність та культурність 67.

Законність, упершучергу, передбачаєйогоухваленнязповнимдотриманням норм процесуального права та у повній відповідності до норм матеріального права, що належить застосувати до цих правовідносин.

Обґрунтованість судового рішення визнається за тих обставин, коли в ньому знайшли відтворення всі факти, що мають значення для цієї справи, що підтверджені доказами, які перевірені судом та задовольняють вимогам закону щодо їх відносності та допустимості, або є загальновідомими обставинами, які не потребують доведення

Справедливість судового рішення відображає неупередженість суду, а також його відповідність не тільки формальним вимогам норм права, а й загальноприйнятим моральним засадам суспільства.

Істинність судового документа означає відповідність сформульованого в ньому рішення тому, що мало місце в дійсності.

Переконливість передбачає, що документ в цілому та окремі його частини має бути викладений із суворою логічною послідовністю, за якої кожне наступне положення закономірно витікає з попереднього, висновку, що в ньому містяться, є розумно та ґрунтовно вмотивованими.

Грамотність та культурність передбачають, що судовий документ має бути грамотно написаним та культурно оформленим68.

Особливості складання окремих процесуальних документів в адміністративному судочинстві

Забезпечення позову.

Загальна для процесуальних наук мета цієї процесуальної дії полягає в тому, щоб забезпечити виконуваність судового рішення у подальшому шляхом збереження об’єкту спору, в адміністративному процесі має інші додаткові цілі. Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може

67Алышевский Т. В., Пискарев И. К. Образцы судебных документов по уголовным и гражданским делам. – М.: Юридическая литература, 1983. – С. 5-6.

68Куницын А. Р., Пискарев И. К. Настольная книга федерального судьи: Судебная

практика. Комментарии. Образцы документов. Информационные материалы. – 2-е изд., перераб.и доп. – М.: Норма, 2003. – С. 13-14.

постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Таким чином, не лише унеможливлення невиконання майбутнього судового рішення у справі, а й в разі наявності обґрунтованих підстав встановити суду очевидну небезпеку заподіянняшкодиправам, свободамтаінтересампозивачаадміністративний суд вправі вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

На відміну від цивільного судочинства в адміністративному судочинстві суд вправі вжити заходи забезпечення позову лише за клопотанням позивача або з власної ініціативи. Забезпечення позову можливе на будь-якій стадії розгляду адміністративної справи, починаючи від моменту прийняття позовної заяви й до ухвалення судового рішення.

Порядок розгляду питання про забезпечення позову визначений у правилах частин 1 та 3 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, за якимиклопотанняпрозабезпеченняадміністративногопозовурозглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі; питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення

адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань. Недопустимим є розгляд питання про забезпечення позову суддею одноособово без проведення відповідного судового засідання. В залежності від обґрунтованості та терміновості клопотання про забезпечення позову суддя вирішує питання про необхідність виклику осіб, які беруть участь у справі, та повідомлення їх про дачу, час та місце розгляду (або про відсутність підстав для цього).

Вжиті заходи повинні бути адекватними предмету позову, відповідати тому рівню та вірогідності небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, на яких він наполягає. Питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову вирішується індивідуально в кожній правовій ситуації, виходячи з конкретних обставин справи.

Забезпечення доказів.

За правилом статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані якдоказиусправі. Уразіневиконанняцьогообов’язкусудвитребовуєназвані документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження (статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно звернути увагу на активну роль суду у збиранні доказів під час

розгляду адміністративної справи. За загальним правилом, як зазначалося, збирання доказів здійснюється лише після відкриття провадження у справі, втім й на стадії порушення судової справи питання про забезпечення доказів може порушуватися заінтересованою особою до відкриття провадження у справі за адміністративним позовом (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зобов’язаний здійснювати заходи щодо збору доказів у адміністративній справі, якщо ці докази сторона не здатна самостійно отримати в різних установах та організаціях або є достовірні відомості, що докази знаходяться у певних осіб та не можуть бути отримані звичайним шляхом самою стороною, а лише на законну та вмотивовану вимогу суду.

Клопотання про витребування доказів повинно відповідати визначеному предмету та тягарю доказування. Слід враховувати, чи можна за допомогою цього доказу довести факт підстави позову або заперечення, чи є він допустимий в цьому конкретному випадку, чи не повторює він інші докази69. Предмет доказування – це сукупність обставин матеріально-правового та процесуального характеру, що їх потрібно встановити для правильного вирішення справи70.

В залежності від обставин справи суд вправі відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення доказів у справі, задовольнити таке клопотання частково, вжити власні заходи із забезпечення позову. Відмова суду у задоволенні клопотання не позбавляє особу, яка бере участь у справі, права звернутися з ним повторно, в залежності від ходу судового розгляду. Суд вправі за новим клопотанням або за власною ініціативою (у випадку зміни обставин під час подальшого розгляду справи) переглянути раніше постановлену ухвалу з питання забезпечення доказів71.

Під час підготовки справи до попереднього судового засідання та судового розгляду надзвичайно великою є роль помічника судді, який має повідомити суддю про наявні у справі до докази, отримані клопотання про забезпечення доказів, зробити п ервинну оцінку їх обґрунтованості, запропонувати судді перелік необхідних для належного та своєчасного розгляду справи доказів, щодо витребування (забезпечення) яких має ухвалити своє рішення суд.

Під час підготовки та вирішення цих питань необхідно пам’ятати про особливості покладення тягаря доказування в адміністративних справах, визначені в частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства

69Гражданское судопроизводство: особенности рассмотрения отдельных категорий дел: Учебно-практическое пособие / Отв. ред. В. В. Ярков. – М.: Юристъ, 2001. – С. 298.

70Бондаренко-Зелінська Н. Л. Вказана праця. – С. 110-111.

71Гражданское судопроизводство. – С. 298.

України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

4.5.Аналітична робота помічника судді

4.5.1.Опрацювання судової статистики та звітності

Правовоюосновою державноїстатистичноїдіяльностієКонституціяУкраїни, інші закони України та нормативно-правові акти, які регулюють відносини в галузі статистики, інформації, інформатизації, науково-технічної діяльності, стандартизації, а також міжнародні договори України в галузі статистики, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Державна політика в галузі статистики спрямована на створення єдиної системи обліку та статистики на всієї території України та її узгодження з міжнародними стандартами та методологією. З метою забезпечення держави і суспільства статистичною інформацією спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики за участю інших центральних органів виконавчої влади та зацікавлених органів розробляється план державних спостережень.

Правова статистика має значення в боротьбі з порушенням законності, в покращенні діяльності правоохоронних органів та судів, у роботі з вдосконалення законодавства.

Одна із найголовніших вимог правової статистики – достовірність статистичного матеріалу, що збирається та обробляється.

Перевірка організації роботи суду є одним із найголовніших методів організаційного забезпечення діяльності судів, має за мету виявити позитивний досвід роботи для його подальшого розповсюдження, а також виявити недоліки та причини їх породження, допомогти в розробленні заходів з усунення цих недоліків.

ЗгіднозчиннимзаконодавствомДержавнасудоваадміністраціяУкраїни(далі

– ДСА України), територіальні управління державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) організовують роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву судів, здійснюють контроль за станом діловодства в судах, забезпечують достовірність і повноту інформації про стан здійснення правосуддя.

З метою вдосконалення звітності апеляційних та місцевих (крім господарських) судів наказом ДСА України від 05.06.2006 № 55 затверджено форми звітності про розгляд апеляційними та місцевими (крім господарських) судами судових справ і матеріалів та Інструкцію щодо їх заповнення і подання, (із змінами, які внесені наказами ДСА України від

20.02.2008 № 15 та від 01.06.09 р. № 63).

Наказом ДСА України № 55 від 05.06.06 р. (із змінами та доповненнями) передбачені наступні форми звітності:

№1 “Звітсудівпершоїінстанціїпророзглядсправупорядкукримінального судочинства”,

№2-А “Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку адміністративного судочинства”,

№2-Ц “Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку цивільного судочинства”,

№3 “Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та щодо осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності”,

№4 “Звіт щодо звернення до виконання рішень судів у частині майнових стягнень”,

№5 “Звіт про направлення на примусове лікування хронічних алкоголіків і наркоманів”,

№21 “Звіт апеляційної інстанції про розгляд апеляцій у кримінальних справах та перегляд постанов про адміністративні правопорушення”,

№22-А “Звіт апеляційної інстанції про розгляд апеляційних скарг в адміністративних справах”,

№22-Ц “Звіт апеляційної інстанції про розгляд апеляційних скарг в цивільних справах”.

Звіти складаються за відповідні звітні періоди: півріччя – станом на 1 липня (період з 1 січня по 30 червня включно) та рік – станом на 1 січня (період з 1 січня по 31 грудня включно). Тому підписання звітів до закінчення звітного періоду, наприклад 28 грудня, категорично забороняється, оскільки протягом 29-31 грудня до суду можуть ще надійти справи та матеріали або розглянуті ті справи, що вже були на розгляді.

Звітність подається: на паперових носіях і в електронному вигляді. Звіти на паперовихносіяхповиннібутиуформатіА4 ібутироздруківкоюелектронного варіанту звіту.

Звіти на паперових носіях надсилаються простою поштою, а електронні форми звітності – телекомунікаційними каналами зв’язку (електронною поштою). Працівники, відповідальні за складання звітів про розгляд справ та про стан судимості і склад засуджених, повинні забезпечити повну відповідність у звітах на різних носіях.

На титульних аркушах звітів необхідно вказувати назву суду чи територіального управління державної судової адміністрації. Звіт повинен бути підписаний не тільки керівником організації-складача інформації, а також і виконавцем. Крім того необхідно вказати прізвище та посади осіб, які підписують звіти.

При надісланні паперового варіанту звіту необхідно перевірити, щоб показники відповідали показникам в електронному варіанті звіту і були всі аркуші та розділи звіту.

Якщо були змінені показники звіту, то надсилається не окремий аркуш з виправленими показниками, а повністю форма звітності. Крім того, в супровідному листі зазначається які саме показники були змінені та причини зміни показників.

Звіти складаються за перше півріччя року та за рік. За друге півріччя року звіти не складаються. Це необхідно враховувати особливо при підрахунку залишків на кінець звітного періоду. Ні в якому разі справи, що були не розглянуті на кінець півріччя, не плюсуються зі справами, які не розглянуті на кінець року.

Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду повинен дорівнювати залишку справ на кінець минулого звітного року. У разі зміни залишків необхідно надавати пояснення (обов’язково) про причини зміни цих залишків.

Крім піврічних та річних форм звітності, наказами ДСА України затверджені інші форми звітності.

Зокрема:

−наказом ДСА України № 82 от 17.06.10 р. затверджено нову форму звітності № 1-ОП «Звіт про оперативність розгляду місцевими та

апеляційними загальними судами кримінальних справ та Інструкцію щодо їх заповнення і подання. Звіт складається з трьох розділів і містить дані про кількість кримінальних справ, що знаходились у судах на розгляді та на останнє число звітного місяця не були розглянуті, терміни, протягом яких справи не розглядають, причини та строки відкладення їх розгляду, а також ужиті судами заходи для своєчасного розгляду справ. Звіт складається за відповідні звітні

періоди: квартал, рік;

−наказом ДСА України від 29.04.2009 № 51 затверджено форму звітності № 1-Л “Звіт судів першої інстанції про стан розгляду справ

про злочини, передбачені статтями 209, 209-1, 306 КК України” та Інструкцію щодо її заповнення і подання” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.05.2009 за № 468/16484 (наказ МіністерстваюстиціїУкраїнивід28.05.2009 №939/5). Звітскладається з трьох розділів і містить дані про кількість справ (матеріалів) та осіб, відносно яких справи (матеріали) про злочини, передбачені статтями 209, 2091, 306 КК України, знаходились на розгляді, розглянуті і не розглянуті за станом на початок і кінець звітного періоду. Звіт складається накопичувальним підсумком даних за відповідні звітні періоди: квартал, півріччя, 9 місяців, рік. Звіт складається на підставі документів первинного обліку кримінальних справ та матеріалів (справ про застосування примусових заходів медичного характеру, справ щодо вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності); матеріалів справ; судових рішень (постанов, ухвал, вироків), що набрали і не набрали законної сили;

−наказом ДСА України № 21 від 17.02.05 р. затверджено форму картки обліку сум шкоди, завданої злочином та Інструкцію щодо її заповнення. Картка заповнюється на справу в разі встановлення судом сум матеріальних збитків, моральної шкоди, сум прихованого прибутку, несплачених податків, зборів, інших обов'язкових платежів, несплачених митних платежів, неповерненого кредиту, прихованих коштів в іноземній валюті, що перебувають на незаконно відкритих за межами України валютних рахунках, неповернених коштів в іноземній валюті, предметів історичної та культурної цінностей, вартості контрабандних товарів, недоброякісних товарів, продукції, що реалізується з порушенням авторських і суміжних прав. Картка заповнюється незалежно від того, завдана шкода одним чи кількома злочинами;

−наказом ДСА України від 18 березня 2004 року N 32/04 затверджено форму картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу та Інструкцію щодо її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2004 р. за N 417/9016 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДСА України № 4 від 14.01.05 р., № 87 від 22.08.07 р.). Картка заповнюється працівником апарату суду (консультантом суду, помічником голови суду, помічником судді, спеціалістом з судової статистики), на якого такі обов'язки покладено головою суду чи особою, яка виконує його обов'язки відповідно до чинного законодавства. Картка заповнюється одразу ж після винесення судового рішення тільки стосовно осіб, щодо яких до суду на розгляд надійшли кримінальні справи з обвинувальними висновками або з постановами про застосування примусових заходів медичного характеру чи стосовно яких судом порушено кримінальні

справи в порядку статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України).Не заповнюється картка на осіб, стосовно яких справу повернуто прокурору в порядку статті 232 КПК України, а також стосовно яких справу направлено за підсудністю. На кожну особу, стосовно якої розглядалася кримінальна справа, заповнюється окрема картка.

Заповнення картки починається із заповнення друкованими літерами прізвища, імені, по батькові особи, стосовно якої розглядається кримінальна справа, номера кримінальної справи, кодових позначень суду і судді - головуючого в судовому засіданні.

Коди судів визначаються ДСА України, а коди суддів - відповідним територіальним управлінням. При цьому вперше коди суддів визначаються за прізвищами суддів в алфавітному порядку, а далі - у міру призначення суддею цього суду.

У разі звільнення судді цього суду з посади код, визначений для нього, залишається без змін (для роботи з архівом), а в разі призначення нового судді - визначається код, наступний за тим, що був наданий останнім у цьому суді

Відповідно до п.4.1. «Інструкції щодо заповнення картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу» (далі – Інструкція) місцеві загальні суди щомісяця до 10-го числа направляють до територіального управління в електронному вигляді, оброблені за допомогою програмнотехнологічних засобів, а також у паперовому вигляді картки на осіб, судові рішення щодо яких набрали законної сили. Одночасно із картками до територіального управління направляються і контрольні талони від карток на осіб, стосовно яких справи надіслані до апеляційної інстанції для перегляду судових рішень, постановлених місцевим загальним судом.

Крім того, у випадку необхідності наказами ДСА України можуть бути розроблені та затверджені окремі форми звітності.

Наприклад, у 2009 році було розроблено накази ДСА України: від 07.04.2009 № 48 „Про затвердження форми звітності № 1-АМ „Звіт про застосування судами Закону України від 12.12.2008 № 660-VI „Про амністію”, та від 22.12.2009 № 138 „Про затвердження форми звітності № 2-ВП „Звіт про розгляд місцевими та апеляційними судами справ, пов'язаних з виборами Президента України в 2010 році”, які не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України. Наказом ДСА України № 137 від 22.09.10 р. затверджено форму звітності № 2-вм «Звіт про розгляд місцевими та апеляційними судами справ, пов’язаних з виборами депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році».

У суді за дотримання вимог наказів ДСА України щодо ведення судової статистики відповідає працівник апарату суду (консультант, помічник голови суду, спеціаліст із судової статистики), на якого керівником апарату суду відповідно до чинного законодавства, покладено обов'язки щодо складання звіту. За організацію роботи з ведення судової статистики відповідає керівник апарату суду, а контроль за веденням в суді судової статистики здійснює голова суду.

Наказом ДСА України № 86 від 20.07.05 р. затверджена типова посадова інструкція консультанта із судової статистики місцевого загального суду. Відповідно до положень останньої, консультант із судової статистики призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови відповідного суду з дотриманням вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу України.

Консультант із судової статистики забезпечує достовірність, об'єктивність, оперативність, стабільність та цілісність статистичної інформації про роботу суду. Забезпечує своєчасне подання всіх форм звітів територіальному управлінню ДСА України та відповідному територіальному управлінню статистики Держкомстату за своїм місцезнаходженням.

Організації - складачі інформації, у звітних даних яких виявлені приписки та інші перекручення, уносять виправлення у звіти незалежно від того, хто встановив наявність приписок та інших перекручень у звітах, і надсилають виправлені звіти в електронному і паперовому варіантах адресатам, яким подаються звіти, не пізніше наступного дня з моменту виявлення перекручення, іншим адресатам - у паперовому варіанті не пізніше трьох днів. При цьому слід зробити в супровідному листі до звітів відповідну примітку щодо зміни даних та її причини.

За результатами кожного звітного періоду доцільно проведення аналізу даних судової статистики з визначенням тенденцій динаміки основних показників судочинства, здійснення розробки пропозицій з підвищення рівня цієї роботи.

З цією метою організовується та здійснюється підготовка статистичних таблиць, довідок, інформацій для використання в діяльності суду, на оперативних нарадах, при проведенні перевірок канцелярій суду, на звернення інших відомств.

Важлива координація роботи з питань ведення статистики з відповідними апеляційним судом, територіальним управлінням ДСА України, територіальним управлінням статистики Держкомстату, підрозділами органів внутрішніх справ, прокуратури, інших правоохоронних органів.

Кожного півріччя та року на підставі піврічних, річних відповідно звітів,