Посібник помічника судді загального суду

відмовлено.

Уряди багатьох країн занепокоєні сповільненням функціонування судової системи і все більше усвідомлюють необхідність підвищити ефективність її функціонування. Але в умовах бюджетних обмежень далеко на завжди проблему зростання кількості судових справ можна вирішити відповідним збільшенням ресурсів судової системи. У демократичній країні брак бюджетних коштів не може виправдати порушення основних прав людини. А збільшення чисельності суддівського корпусу є, звісно, найбільш коштовним вирішенням проблеми.

Щоб забезпечити спроможність судової системи успішно впоратися зі зростаючим навантаженням без погіршення якості своєї роботи, необхідно проаналізувати весь спектр можливих заходів, що охоплюють освітню підготовку і необхідне додаткове навчання суддів і працівників апарату судів, поліпшення умов роботи працівників судів, спрощення процедур і запровадження альтернативних методів вирішення спорів.

Істотною функцією суддів має бути вирішення спорів, що стосуються правових питань. Однак у багатьох країнах ситуація в судах складається так, що судді змушені витрачати значну частину свого часу на виконання роботи, яка безпосередньо не пов’язана з розглядом судових справ, передусім адміністративної. Певна річ, категорична рекомендація повністю звільнити суддів від виконання будь-яких адміністративних завдань була б нездійсненною. Водночас, завжди є сенс ретельно проаналізувати всі завдання, вирішенням яких займаються судді, і забрати в них ті, при вирішенні яких неупередженість і незалежність не є критично важливими з огляду на певну передбачуваність результатів. Предметом такого аналізу мають стати сама судова система та існуючі в ній процедури. Взагалі кажучи, виконання суддями непрофільних функцій має обмежуватися тими випадками, в яких втручання судді є істотним для захисту права чи підтримки державної політики.

Оскільки визначити “непрофільні” функції суддів доволі непросто, вдається доцільним віднести до них у першому наближенні усі справи, в яких відсутній елемент спору. Під патронажем Ради Європи було складено невичерпний перелік прикладів непрофільних обов’язків суддів, які було б доцільно передати іншим працівникам судової системи. Звісно, кожна країна при цьому має враховувати специфіку своєї судової системи.

Залежно від традицій судової системи конкретної країни, працівники, яким передаються для виконання непрофільні функції суддів, можуть або підпорядковуватися суддям, або прийматимуть рішення незалежно, що наближатиме їхній статус до статусу суддів. Цю категорію працівників називають по-різному. Наприклад, у Німеччині та Австрії їх називають

Rechtspfleger (правозастосовниками), у Польщі – помічниками суддів, у Франції – Greffes des juridictions, в Англії та Уельсі – судовими клерками. Спільним для всіх цих працівників є те, що вони знімають з суддів велику частку їхнього тягаря, виконуючи обов’язки, які за відсутності цих працівників покладалися б на суддів.

У Звіті про європейські судові системи за 2008 рік, підготовленому Комісією з ефективності судочинства (CEPEJ) зазначається, що “Існування в судовій системі компетентних працівників на додачу до суддів з формально визначеним статусом та обов’язками є необхідною умовою дієвого функціонування системи адміністрування судів…”96

Однією з найбільш поширених категорій таких працівників судової системи є помічники суддів. На перший погляд, описати правовий статус помічників суддів у різних країнах дуже просто, тому що він визначається чинним законодавством. Але, по-перше, законодавче визначення правового статусу помічників суддів істотно різниться по країнах Європи, а по-друге, тлумачення цих визначень змінюються з плином часу. В деяких країнах помічники суддів є державними службовцями. Термін “державна служба” визначає групу працівників у держаному секторі, яких беруть на роботу, виходячи з їх професійних якостей, наявність яких вони доводять в ході конкурсного відбору на посади. За своїм статусом державні службовці мають низку пільг і привілеїв, але найголовніша вигода від роботи на державній службі полягає в тому, що державний службовець не може бути звільнений за бажанням роботодавця.

Для цілей порівняльного аналізу статусу працівників судів країн Європи слід поділити на дві групи. До першої групи відносяться країни з усталеною системою професійної державної служби, яка є доволі незалежною від політики; це “старі” члени Європейського Союзу. Інша група включає країни колишнього комуністичного табору, в яких раніше було неможливо розмежувати апарати партійних і державних органів, і в яких раніше просто не існувало поняття держави як суб’єкту, незалежного від державного управління і політичних партій. Країни другої групи зазвичай прагнуть створити належну систему державної служби, щоб зрівнятися за якістю державного управління з країнами першої групи.

У посткомуністичних країнах має місце добре виражена тенденція до обмеження надання пільг і гарантій державним службовцям. Ймовірно вона зумовлюється побоюванням їх надмірного використання, що може негативно вплинути на загальні показники роботи державних установ. З іншого боку,

96Evaluation report of European judicial systems - Edition 2010 (2008 data): Efficiency and quality of justice // European Commission for the Efficiency of Justice (CEPEJ) website http://www.coe.int/T/dghl/cooperation/cepej/default_en.asp, last visited 13/11/2010

гарантії зайнятості є найкращим стимулом до підвищення державними службовцями свого кваліфікаційного рівня і відданості інтересам державної служби, тому що вони впевнені в довгостроковому і стабільному характері своєї роботи.

Наприклад, в Російській Федерації посада помічника судді з’явилася у 2002 році. Вперше посада помічника судді згадувалася в офіційних документах РФ у 2000 році в Указі Президента «Про збільшення кількості суддів та працівників судів в арбітражних судах Російської Федерації». Пізніше введення цієї посади передбачалося Федеральною цільовою програмою «Розвиток судової системи Російської Федерації у 2002 – 2006 роках», якою передбачалося виділення бюджетних коштів на введення посади помічника судді в судах Російської Федерації.

Введення цієї посади переслідувало дві мети: (1) створення ефективної системи освіти та підготовки суддів для забезпечення якості відбору і (2) позбавлення судді необхідності виконувати технічну роботу та зменшення навантаження на суддів. Обсяг функціональних обов’язків помічника судді в РФ практично такий же як і у помічника судді в Україні. Правовий статус також схожий – вони є державними службовцями і на них розповсюджується усі права та обов’язки, передбачені законом про державну службу. Єдиною відмінністю є те, що в Арбітражному процесуальному кодексі (в Україні це Господарський процесуальний кодекс), помічник судді є учасником процесу та має певні процесуальні права. Наприклад, відповідно до Арбітражного процесуального кодексу помічник судді має право складати протокол судового засідання97.

Різнимиєпідходищодопрофесійнихвідносинтаслужбовогопідпорядкування помічникадосудді. Уцьомувідношенніможнавиокремитидвімоделістатусу помічника судді: персональний асистент і співробітник апарату суду. У США тадеякихкраїнахЄСпомічникєперсональнимасистентомсудді. Перевагами цього є відповідна професійна кваліфікація асистента, пристосування до методів судді та відданість роботі. Суддя ж може обрати собі помічника та пропонувати йому змінити місце роботи разом із собою. Недоліками такої моделі є те, що такий асистент працює в умовах невизначеності, до того ж суддя може перекласти частину своєї роботи на підлеглого.

У більшості країн Європи використовують іншу модель: помічник судді є співробітником апарату суду. Таким чином забезпечують загальний рівень кваліфікації судового апарату, взаємний вплив на методи роботи, всебічну професійну підготовку помічника завдяки роботі з багатьма суддями і відданість правосуддю.

97Муллануров А.А. Помощник судьи – лицо, содействующее осуществлению правосудия http://www.allpravo.ru/library/doc117p0/instrum4132/

Статус зайнятості помічників суддів так чи інакше зводиться до їх правового статусу. Але покладання при проведенні аналізу статусу помічників суддів виключно на положення нормативно-правових документів може ввести в

оману. В окремих країнах, де трудове законодавство дає дієві гарантії всім працівникам, робота на посаді помічника судді може сприйматися як дуже стабільнаівигіднанавітьзавідсутностівпомічникасуддістатусудержавного службовця.

Прикладинормативно-правовихдокументів, щорегулюютьроботупомічників суддів у Австрії, Франції і Польщі, демонструють різницю у їхньому статусі зайнятості та різницю у підходах, до яких можуть вдаватися законодавці для досягнення однакової мети.

Дуже довгий і, здається, повний перелік обов’язків суддів, які, залежно від специфіки кожної країни, можна було б передати іншим працівникам судів, вміщеновдодаткудоРекомендаціїR (86) 12 КомітетуМіністрівкраїн– членів Ради Європи – членам Європейського Союзу стосовно заходів, спрямованих на запобігання і скорочення надмірного навантаження судів. Ці обов’язки стосуються прийняття рішень у справах, які не пов’язані зі спорами, – сімейних, справах про успадкування, реєстрації прав власності на земельні ділянки, ведення реєстрів компаній і асоціацій, надання громадянства. У кримінальних провадженнях функції помічників суддів можуть бути пов’язані з виконанням покарань, наприклад, видачею ордерів на арешт, наказів про направлення та доставку арештованих до суду, прийняттям рішень про відстрочення виконання покарання, стягнення штрафів і застосування покарань, альтернативних до позбавлення волі.

Конкретний порядок делегування окремих обов’язків суддів іншим працівникам судів, які мають необхідну для їх виконання кваліфікацію, залежитьвідспецифікисудовоїсистемикраїни. Ретельнийаналізобов’язків, які сьогодні виконуються помічниками суддів у різних країнах, свідчить що всі такого роду рішення підпорядковуються єдиній меті – зробити функціонування судової системи більш ефективним.

7.2.Статус помічника судді у польській судовій системі

Нормативні акти про статус помічника судді

Основні нормативні акти

Посаду “помічник судді” було запроваджено у польській судовій системі у 2001 році, післяухваленняПарламентом“Актупросудизагальноїюрисдикції” (Common Court Act) 27 липня 2001 року98. Відповідно, врегулювання юридичного статусу помічника судді здійснено складним шляхом, таким же, як і статус суддів та інших службовців судової системи. Назва цієї посади була предметом тривалого обговорення між представниками судової професії та розробниками нормативних актів. Було декілька пропозицій. Одна з них – використати історичну назву: podsędek99 (латинською мовою: subiudex), яка використовувалася у судовій системі Польщі в середні віки, починаючи з XIV сторіччя, і якою називали судового службовця, що надавав допомогусудді, алесамнемавсудовихповноважень. Нарештібулоприйнято рішення стосовно того, що назва повинна буквально відображати діяльність працівника на цій новій посаді. Відповідно, було відхилено терміни “судовий помічник” або “суддя-асистент”, тому що вони могли помилково вказувати на “судову” суть працівника на цій посаді, тобто що така особа повинна бути незалежною у винесенні своїх рішень, будучи свого роду суддею або службовцем судової системи. Таким чином, було прийнято рішення про те, щоб назвати посаду “помічник судді”, тобто особа, яка допомагає судді, але самостійно не здійснює функцій правосуддя.

На теперішній час, до початкових нормативних актів було внесено два доповнення. Перше стосується формальних вимог до кандидатури на заміщення посади.100 Друге – збирання інформації стосовно кандидатури органами поліції.101

В “Акті про суди загальної юрисдикції” міститься положення, яке визначає, що всі питання стосовно помічника судді, які не було врегульовано “Актом про суди загальної юрисдикції”, врегульовується положеннями “Статуту

98Ustawa z dnia 27 lipca 2001 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych (Dz. U. z dnia 12 września 2001 r.)

99Латинською мовою: subiudex

100Ustawa z dnia 28 listopada 2003 r.o zmianie ustawy - Prawo o ustroju sądów powszechnych, ustawy o prokuraturze, ustawy - Prawo o ustroju sądów wojskowych oraz niektórych innych ustaw (Dz. U. z dnia 30 grudnia 2003 r.)

101Ustawa z dnia 29 czerwca 2007 r. o zmianie ustawy - Prawo o ustroju sądów powszechnych oraz niektórych innych ustaw Dz. U. z dnia 31 lipca 2007 r.

про працівників судів і органів прокуратури” від 18 грудня 1998 року102.

Вторинне врегулювання

“Акт про суди загальної юрисдикції” делегує повноваження щодо детального врегулювання посади помічника судді Міністрові юстиції, надаючи йому право видавати виконавчі розпорядження (польською – rozporządzenie) з певних питань. На підставі таких повноважень Міністром юстиції було прийнято наступні підзаконні акти:

•Розпорядження від 5 листопада 2002 року щодо точного обсягу та методів роботи помічника судді103.

•Розпорядження від 1 квітня 2003 року про винагороду помічників суддів104.

•Розпорядження від 3 вересня 2008 року про проведення конкурсу на заміщення посади помічника судді105.

Інші джерела

До жовтня 2009 року питання стосовно статусу суддівської посади не були предметом ні судового контролю, ані інтерпретації судовою практикою.

Причина введення посади

Міркування, на основі яких було запроваджено нову категорію судових службовців, полягали у підвищенні ефективності роботи суддів, яка вимірюється швидкістю здійснення процесуальних дій, через делегування деякихзісвоїхзавданьвисококваліфікованимпрацівникам, яківиконуютьїхні розпорядження, за винятком прийняття рішень. Наприкінці 90-х років стало очевидним, що польська судова система не здатна впоратися з підвищенням навантаження у зв’язку зі збільшенням кількості справ. Соціально-економічні перетворення у країні, що розпочалися у 1989 році, призвели до швидкого зростання навантаження на судову систему, пов’язаного зі збільшенням кількості судових справ. Понад десятиріччя єдиним варіантом вирішення цієї проблеми було збільшення кількості суддів. Багато політиків, що обіймали посаду Міністра юстиції, неодноразово намагалися знайти рішення. На жаль, від самого початку деякі з цих спроб розглядалися більшістю представників

102Dz.U z dnia 30 grudnia 1998 r.

103Dz.U z dnia 20 listopada 2002 r.

104Dz. U. z dnia 8 kwietnia 2003 r amended by executive orders : of May 10th , 2004 (Dz. U. z dnia 3 czerwca 2004 r.), of April 26th , 2005 (Dz. U. z dnia 10 maja 2005 r.), and of June 27th, 2006 (Dz. U. z dnia 13 lipca 2006 r.)

105Dz.U. 16 września 2008

польської судової системи як наївні та несерйозні, і такий діагноз виявився точним.

Ідея про надання допомоги суддям через забезпечення їх кваліфікованим персоналом з’явилася у суддівському середовищі. Вона заснована на спостереженнях, зроблених в інших судових системах, особливо у Великобританії, Німеччині та Франції. Польські судді скаржилися на те, що занадто велика частина їхньої роботи полягає у діяльності, що не пов’язана з прийняттям рішень, і її повинні виконувати помічники. Насправді, протягом багатьох років суддям допомагали судові практиканти (стажери), які закінчували професійну підготовку перед отриманням суддівської кваліфікації. Однак це загалом не вважалося ефективним рішенням, тому що стажери займалися різними видами навчання і ніколи не залишалися на одному місці довше, ніж пара місяців. Це не давало змоги вибудувати належні робочі стосунки, а простіше кажучи – виробити необхідні професійні навички.

Обов’язки, завдання і сфера відповідальності

“Акт про суди загальної юрисдикції” дуже стисло визначає задачі та робочі обов’язки помічника судді. Говорячи просто, помічник судді повинен самостійно виконувати адміністративні та допоміжні дії, спрямовані на підготовку суду до слухання. Міністр юстиції має повноваження на детальне визначення сфери обов’язків і методів виконання завдань помічника судді, з урахуванням принципів ефективності та раціональності, економічних питань і швидкості, а також необхідності забезпечення належного виконання доручених завдань.

У відповідності до положень виконавчого розпорядження від 5 листопада 2002 року щодо детального визначення сфери обов’язків і методів виконання завдань помічниками суддів, до завдань, які помічники суддів виконують самостійно, відноситься наступне:

1.підготовка проектів рішень;

2.підготовка проектів обґрунтувань рішень;

3.підготовка проектів наказів щодо підготовки справи до слухання або до засідання;

4.підготовка проектів наказів щодо формальних вимог до звинувачення;

5.перевірка, наскільки ефективно, вчасно та правильно секретаріат суду виконує розпорядження судді;

6.подання запитів щодо інформації, необхідної для прийняття рішення у справі, сторонам у справі та зовнішнім учасникам;

7.перевірка вчасної підготовки експертних висновків; проведення початкового аналізу справ, що подаються до судді; проведення початкового аналізу звинувачень, які містяться у позовній заяві; здійснення заходів контролю у так званих призупинених справах і представлення статусу справ, які не були розглянуті суддею;

8.ведення статистичних таблиць;

9.збиранняінформаціїусудовихрішенняхісудовійпрактиці, необхідної для вивчення справ, і здійснення іншої діяльності, пов’язаної з прийняттям рішень суддями, з якими помічник співпрацює, що витікає з особливостей даного судового підрозділу;

10.підготовка проектів відповідей на різні листи, що надходять у зв’язку з тією чи іншою справою, які не є формулами судових клопотань;

11.здійснення діяльності у зв’язку з виконанням судових постанов у кримінальних і сімейних справах106.

На вимогу судді, помічник повинен виконувати всі необхідні дії, окрім наведених вище, з метою підвищення ефективності та раціональності проваджень.107

Формальні вимоги

Формальні вимоги до кандидатур на заміщення посади помічника судді викладені в “Акті про суди загальної юрисдикції”. Кандидат повинен:

1.бути громадянином Республіки Польща і користуватися громадянськими правами у повному обсязі,

2.мати бездоганний характер,

3.мати закінчену освіту в галузі права академічного рівня, і отримати звання магістра108 у Польщі, або ж інше еквівалентне академічне звання, що визнається у Польщі,

4.мати вік 24 роки або більше.

Неможливо стати помічником судді відразу після закінчення юридичного факультету або іншої академічної програми. До 14 січня 2004 року існувала формальна вимога щодо наявності стажу роботи за юридичним фахом строком щонайменше один рік. Однак цю вимогу було скасовано через

106Наприклад: знаходженнявакансіїдлярозміщеннянеповнолітньоїособивопікунському закладі, або наявність терапевтичних програм для ув’язнених

107Наприклад: координація з’явлення свідка-експерта через установлення безпосереднього контакту з ним до надсилання виклику до суду, для забезпечення

того, щоб свідчення були надані в залі засідань.

108(Польською мовою: magister)

отримати інформацію з Національного реєстру судимостей, а також звернутися до компетентного керівника місцевого управління поліції за інформацією, необхідною для визначення того, чи кандидат відповідає вимогам щодо “бездоганного характеру”. Інформація повинні виявити або спростувати:

1.поведінку, яка означає порушення закону з боку кандидата,

2.контакти з кримінальними колами або соціальними групами, на які впливають соціальні недоліки; суть таких контактів також може бути висвітлена,

3.обставини, що свідчать про зловживання алкоголем, наркотиками чи психотропними речовинами.

Професійні стосунки між суддею та помічником

В принципі, помічника судді повинен бути задіяний у роботі відділу з проведення судових засідань.110 Призначення до відділів реєстрації суб’єктів комерційної діяльності, застав або земельної реєстрації вважається винятком із такого правила. Помічника потрібно надавати суддям, які фактично розглядають справи. На практиці, це не розповсюджується на голову суду, голів відділів суду, а також інших суддів, що виконують адміністративні функції (наприклад, керівники, тощо).111 Один помічник повинен працювати не більше, ніж на двох суддів. Конкретних правил щодо ротації – тобто переходу від одного судді до іншого – немає, але голова суду може змінити призначення, керуючись навантаженням кожного судді, для забезпечення раціонального використання праці помічника. Загалом існує думка, що голова суду керується інтересами суду, а не помічника. У зв’язку зі значною ротацією суддів, до якої призводять зміни у структурі судів, посадові підвищення, вихід на пенсію, тощо, час роботи помічника судді на одну особу, як

110До більшості судів у Польщі традиційно входять відділи у кримінальних, сімейних і цивільних справах, які розглядають справи у першій і другій інстанції. Кожен відділ очолює головуючий суддя, який відповідає за адміністративні справи, зокрема – розподіляє справи між суддями, але який не може впливати на рішення, що вони виносять. Деякі суди мають повноваження на розгляд суперечок по трудовому законодавству у відділах, що називаються “трудові суди”. Вищезгадані підрозділи

також називаються “судовими” відділами, тому що для вирішення більшості справ вимагаються змагальні дебати. У деяких судах, окрім того, є відділи, що опікуються певними офіційними реєстрами: земельними, комерційними, заставними. Такі відділи називаються “несудовими”.

111Судді, що обіймають адміністративні посади, як правило, розглядають справи лише раз чи двічі на місяць