4. Припинення громадянства України

Стаття 17 Закону України “Про громадянство України” передбачає три види підстав припинення громадянства України: 1) вихід з громадянства України – припинення постійного зв’язку з державою за письмовим клопотанням зацікавленої особи; 2) втрата громадянства України – фактичне припинення постійного правового зв’язку з державою, що виявилося у певних діях фізичної особи; 3) підстави, передбачені міжнародними договорами України – припинення постійного правового зв’язку з державою у зв’язку зі зміною належності території, на якій постійно проживає фізична особа.

Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина. Якщо ж один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням. Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 Закону України “Про громадянство України” (шляхом прийняття до громадянства) внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

До підстав припинення громадянства України, передбачених міжнародними до­говорами України, можна віднести оптацію або трансферт.

Глава 2. Конституційно-правовий статус громадян України

§1. Поняття основ правового статусу особи та його елементи

Юридично закріплене становище людини в її стосунках з іншими учасниками правового спілкування (державою, інститутами громадянського суспільства, іншими людьми) називається правовим статусом особи. У загальній теорії держави і права розрізняють, принаймні, три види правового статусу:

1. загальний – статус людини як повноправного члена державноорганізованого суспільства; він є однаковим для всіх і не залежить від соціальних ознак тієї чи іншої людини (статі, віку, раси, майнового стану тощо);

2. спеціальний (корпоративний) – статус людини як представника певної соціальної групи (студента, працівника ОВС, пенсіонера тощо); цей статус різниться у представників різних соціальних груп і відображає їх особливу роль у соціальній структурі суспільства;

3. індивідуальний (особливий) – статус людини як неповторної особистості; цей статус є унікальним, неповторним у кожного члена державноорганізованого суспільства.

Структура індивідуального правового статусу особи: