2. Поняття, завдання, система й об’єкти техніко-криміналістичного дослідження документів

Криміналістичне дослідження документів це розділ криміналістичної техніки, що склався на основі теоретичних положень і спеціальних методів, запозичених з природничих і технічних наук, для встановлення технічного боку виготовлення документів та їх частин, ототожнення використаних при цьому коштів і матеріалів.

Техніко-криміналістичне дослідження проводиться з метою встановлення ознак зміни первісного тексту документа, відновлення залитих, закреслених текстів, розірваних, спалених документів, виявлення ознак технічної підробки підписів, відбитків печаток і штампів, визначення системи й конкретного екземпляра друкарської машинки, на якій видрукуваний досліджуваний текст, виду застосованих при виготовленні документа поліграфічних засобів. 12

Криміналістичне дослідження піддаються офіційні і неофіційні документи. Перші служать для посвідчення будь-яких юридичних фактів і іменуються також стандартними. Усі інші відносяться до неофіційних, або нестандартним документів.

Документ — це матеріальний об’єкт, у якому зафіксовані відомості про які-небудь факти, що відбулися, чи які можна передбачити. Термін «документ» походить від лат. documentum — свідчення, доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) фонодокументи.

Документ в судово-технічні експертизі – матеріальний об’єкт ( папір, картон тощо), на якому мовними знаками зафіксовані думки людини, відомості про факти. Зміст документа – відомості про обставини, що мають значення для розслідування та розкриття кримінальної справи. ) [6, ст. 380].

За процесуальною природою письмові документи можуть виступати як письмові та речові докази. Документи — речові докази мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші матеріальні ознаки. Документи — речові докази можуть бути засобом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання. Документи — письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об’єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень зазвичай мають справу з письмовими документами як речовими доказами.

При огляді, фіксації, дослідженні документів - речовинних доказів і при використанні їх у процесі виробництва слідчих дій слідчим, експертом (фахівцем) повинні дотримуватися деякі загальні правила обігу з ними. Досліджувані документи повинні зберігатися в незмінному виді. При ознайомленні з документами на них не допускаються які-небудь резолюції, вказівки й тому подібні написи; при огляді й дослідженні не можна підкреслювати олівцем, чорнилом і наколювати твердим гострим предметом слова, вираження, знаки: при використанні в процесі огляду й дослідження променів невидимих зон спектра не можна опромінювати ними документ тривалий час, тому що це може викликати зміни фізичних властивостей матеріалу документа. Документи - речовинні докази не можна підшивати в справу. Зберігати їх рекомендується в окремому конверті відповідного розміру. Згинати документ можна лише по наявних складках. Старі й розірвані документи для зберігання й використання в ході виробництва слідчих дій варто поміщати між скляними або прозорими целулоїдними пластинками. При пересиланні документів упакування їх виробляється в щільні конверти між аркушами чистого паперу таким чином, щоб вони не виявилися проколотими, прошитими нитками, залитими або забрудненими клеєм або сургучем. 12

Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинописним, комп’ютерним, поліграфічним або іншими способами, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового документа можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текстом та іншими елементами. [3, ст. 87].

Проведення техніко-криміналістичного дослідження документів – особлива процесуальна слідча дія. Її призначення – вирішувати питання, що мають значення для розкриття й розслідування злочину,з використанням спеціальних знань фахівця-криміналіста. Мета цього дослідження полягає у встановленні фактів (обставин, фактичних даних), які, за оцінкою експерта, можуть бути підставою для порушення провадження і відіграють важливу роль як докази під час його розслідування та розгляду в суді [10, ст..60].

Техніко-криміналістичне дослідження покликане виявити ознаки зміни первісного змісту документа, відновити залиті, закреслені тексти, розірвані, спалені бланки, виявити ознаки технічної підробки підписів, відбитків печаток і штампів, визначити систему і конкретний примірник друкарської машини, на якій видрукуваний досліджуваний текст, вид застосованих при виготовленні документа поліграфічних коштів.

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їхньому вивченні та дослідженні з метою виявлення і фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів. Попереднє дослідження документів може здійснювати слідчий. [1, ст.126]. При огляді та попередньому дослідженні документів не слід застосовувати методи, засоби і прийоми, які призводять до змінення зовнішнього вигляду й стану документа.

Повне і всебічне технічне дослідження документів здійснюється під час проведення технічної експертизи документів — техніко-криміналістичного дослідження документів. Об'єктами дослідження є зміст документа, матеріали і знаряддя письма.

До спеціальних знань фахівця-криміналіста, який здійснює техніко-криміналістичне дослідження, належать знання його предмета, завдань, об’єктів, володіння методиками дослідження.

Сьогодні техніко-криміналістичне дослідження документів є складною галуззю криміналістичної техніки. Різноманітність завдань, що вирішуються під час такого дослідження, численність методів, необхідність використання методів для розв’язання одного завдання і можливість вирішення різних завдань однаковим методом зумовлюють значні труднощі у правильному поділі єдиного техніко-криміналістичного дослідження документів на окремі види. Водночас цей поділ продиктований життям, позаяк тільки у разі існування вузьких галузей дослідження можливий потрібний ступінь спеціалізації для глибшого вивчення об’єкта й комплексного вирішення наукових і практичних завдань [10, ст..60].

Узагальнено предмет техніко-криміналістичного дослідження документів можна окреслити сукупністю різноманітної інформації, що відображається в документах при їх виготовленні, використанні та незаконному втручанні в їхній зміст.

Для потреб практики під техніко-кримікалістичним дослідженням документів розуміють - різновид криміналістичних досліджень документів, їхніх складових і реквізитів з метою встановлення: технології виготовлення конкретного документа та використаних при цьому матеріалів, засобів та речовин; виявлення факту втручання в його зміст і відновлення первинних записів; способу підробки документа чи окремих його реквізитів і використаних при цьому матеріалів, засобів та речовин; відновлення інформації, що міститься в пошкоджених документах.

З огляду на те, що практично будь-який складник документа може стати та, як свідчить слідча практика, стає об'єктом злочинного втручання, відповідно, й об'єктом криміналістичного дослідження також може стати який-небудь складник документа та його властивості.

Усі техніко-криміналістичні дослідження документів можна поділити на дві групи: дослідження матеріалів документів і дослідження їхніх реквізитів [1, ст. 127].

Коло питань, які вирішуються техніко-криміналістичним дослідженням документів, достатньо широке та багатоаспектне. Вони безпосередньо залежать від тих завдань, які необхідно розв'язувати в процесі дослідження конкретного документа. Узагальнюючи, ці завдання можна об'єднати в дев'ять груп:

1) встановлення типу, системи, марки, моделі друкарської техніки, належності літер певному комплектові шрифтів;

2) встановлення способу виготовлення документа (й зокрема його складових і реквізитів), обладнання, речей та матеріалів, які для цього використовувалися;

3) встановлення факту втручання в первісний зміст документа, способів і речовин, які для цього використовувалися;

4) виявлення наявності та змісту первісних записів, які містились у документі до втручання;

5) виявлення та відновлення змісту, непомітних і слабко помітних записів або інших позначок у пошкоджених документах: розірваних, залитих, закреслених, обпалених, обвуглених, спопелілих та ін.;

6) ідентифікація приладів і приладдя, що використовувалося для виготовлення документа:

а) друкарських форм деяких літер, друкарських машин, принтерів і копіювально-розмножувальних апаратів, печаток, штампів та факсиміле за їхніми відбитками;

б) приладів для письма (кулькових, перових ручок тощо) за мікротрасами штрихів;

7) ідентифікація особи, що надрукувала текст з використанням друкарської машинки чи комп'ютера, намалювала або вирізала зображення за особливостями навичок виконавця;

8) дослідження матеріалів, які використовувалися при виготовленні документа (папір, фарба, клей, чорнила та ін.);

9) встановлення часу виготовлення документа, певних його реквізитів, послідовності нанесення штрихів, печаток, підписів тощо.

Для вирішення цих завдань користуються спеціальним інструментарієм, який охоплює комплекс необхідних науково-технічних засобів і сучасних методик. Ці методики базуються на методах, які спеціально розроблені криміналістикою, мають цільове призначення та пристосовані для вирішення завдань з дослідження певної категорії документів залежно від способу фіксації в них інформації, матеріалу носія, фарб, способу втручання в первинний зміст документа тощо. Вони засновуються на загальнонаукових і спеціальних методах інших наук. Вагоме місце серед них посідають фотографічні, хімічні, фізичні та математичні методи, а також методи інших природничих і технічних наук, знання в галузі поліграфії, інформатики та ін. Найбільш поширені об'єкти розглядуваної категорії досліджень:

• матеріали, що використовуються при виготовленні документів (матеріальна основа - папір, пластик, феромагнітні плівки; обкладинки, палітурки -коленкор, металеві та пластикові вставки тощо; різноманітні фарби та чорнила, якими виконуються написи й графічні зображення; клей, сургуч та ін.);

• реквізити документа (текст; фотознімки; підписи; службові позначки; реквізити, що виконують захисну функцію; відбитки печаток і штампів; резолюції тощо);

• обладнання, речовини та засоби, що використовуються при виготовленні документів (друкарські форми; печатки та штампи; друкарські машинки; принтери; касові апарати; компостери; кулькові й перові ручки та ін.).

"Об'єктами такої експертизи є документи - речові докази, а також матеріали й технічні засоби, за допомогою яких вони виготовляються," - говорять автори посібника "Експертизи у судовій практиці" Особливою категорію сучасних об'єктів є гроші та пластикові картки. Обєктами дослідження матеріалу документів є папір, барвники штрихів, відбитки печаток (штампів), клей, захисні покриття [1, ст. 133]. Різноманітність об'єктів і багатоаспектність завдань, які охоплюються техніко-криміналістичним дослідженням документів, і є тим критерієм, котрий, переважно, визначає загальну систему знань, належних до документознавства, та зміст і завдання кожної з його складових. На сучасному етапі ця система містить:

-техніко-криміналістичне дослідження бланків документів і матеріалів, використаних при їх виготовленні та заповненні реквізитів;

-техніко-криміналістичне дослідження документів зі зміненим первісним змістом;

- техніко-криміналістичне дослідження печаток та штампів, їхніх відбитків;

- техніко-криміналістичне дослідження підписів;

- техніко-криміналістичне дослідження документів з метою відновлення змісту;

-техніко-криміналістичне дослідження текстів, виготовлених з використанням друкарських машинок, сучасних друкувальних приладів і копіювальних апаратів;

- техніко-криміналістичне дослідження грошей;

- техніко-криміналістичне дослідження пластикових платіжних засобів.