4 Навчальне питання

Робота командира механізованого взводу призначеного в похідну охорону.

Командир механізованого взводу, одержавши задачу на дію в ГОЛОВНІЙ ПОХІДНІЙ ЗАСТАВІ:

- з’ясовує отримане завдання;

- надає першочергові вказівки щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання;

- оцінює обстановку

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (як правило, всьому особовому складу);

- організує безпосередню охорону взводу;

- організовує взаємодію;

- організовує управління;

- організовує бойове забезпечення;

- організовує виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення;

- організовує підготовку особового складу, озброєння та техніки до маршу;

- перевіряє готовність до виконання бойового завдання;

- в установлений час доповідає командиру роти про готовність взводу.

Командир взводу, що призначений у похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен:

усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання;

вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості;

визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу;

визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника, ймовірні рубежі і час зустрічі з ним;

у другому пункті – завдання взводу: маршрут і швидкість руху, побудову колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, порядок дій під час зустрічі із противником;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам) головних сил, дозорному відділенню (танку) і доданим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

дозорному відділенню (танку) – маршрут руху, його завдання (що і де розвідати або встановити); на якій відстані діяти, порядок огляду місцевості і доповіді про результати розвідки і де приєднатися до дозору;

відділенням (танкам) головних сил, доданим засобам – місця у похідному порядку взводу, порядок спостереження і до яких дій бути готовим.

Друге навчальне питання: "Розрахунок маршу".

В ході прийняття рішення і під час планування маршу розробляються, як правило, наступні розрахунки і визначаються (призначаються):

- загальна довжина маршруту (величина переходу);

- час, протягом якого здійснюється марш;

- ширина полоси руху і кількість маршрутів;

- величина добового переходу (добових переходів);

- рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження;

- кількість і час привалів, денних (нічних), добових відпочинків;

- час на подолання похідним порядком природних перешкод;

- середня швидкість руху;

- похідне шикування, глибина похідної колони;

- вихідний рубіж (пункт) і час його проходження;

- час на зосередження (втягування) у визначений район зосередження або розгортання військ на вказаному рубежі;

- час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту).

Якщо марш здійснюється в передбаченні зустрічі з противником, то виконують розрахунок часу і можливі рубежі зустрічі з ним.

Тактичні розрахунки на марш розглянемо на конкретній обстановці.

Механізованому батальйону необхідно здійснити марш з вихідного району в район зосередження. Протяжність маршруту – 100 км. Вихідний пункт пройти о 21.00 29.10. В районі зосередитись до 4.00 30.10.

Визначити:

1. Час початку руху (час на витягування похідних колон до вихідного рубежу (пункту);

2. Час на здійснення маршу;

3. Середню швидкість руху.

Для визначення часу початку рухунеобхідно користуватись наступною формулою:

t_пр = Т_вп - Д хК х60/V_ср

де:

t_пр – час початку руху похідної колони (год; хв);

Т_вп – час проходження вихідного пункту головою колони (год; хв);

Д – відстань вихідного пункту від вихідного району (км);

К – коефіцієнт збільшення довжини маршу;

60 – коефіцієнт переводу годин у хвилини;

V_ср– швидкість руху похідної колони при висуванні (км/год)

З формули, яка нам запропонована для розрахунку, нам невідомо Д; V_ср

Довжина маршруту Д_о – це відстань у кілометрах від вихідного пункту до найбільш вилученої крапки району (рубежу), куди батальйон повинний вийти після здійснення маршу. Вона визначається по карті шляхом виміру маршруту курвіметром чи циркулем-вимірником.

Практично розрахунок розробляється в наступному порядку: виміряється загальна довжина маршруту, вимірювана відстань при розрахунку маршу на карті масштабу 1 : 50000 збільшується на 5% (на карті масштабу 1 : 100000 – на 10%, 200000 – на 15%).

При здійсненні маршу в горах довжина маршруту може бути збільшена на 20-25%.

Після чого маршрут поділяється на відрізки по 5-10 км з урахуванням коефіцієнта поправки на нерівномірність рельєфу і нерівності доріг на кожнім відрізку.

Для визначення збільшення довжини маршруту відповідно до кривизни рельєфу необхідно застосувати коефіцієнти.