Загальні основи педагогіки

Лекція № 1.

Тема. Вступ. Поняття про професію вчителя. Характеристика педагогічної діяльності. Професіограма вчителя.

План.

1. Вступ (мета і завдання курсу). Побудова змісту навчального курсу.

2. Поняття про професію вчителя, історія її походження та особливості.

3. Сутність та структурні компоненти педагогічної діяльності.

4. Професіограма. Педагогічна техніка.

Завдання роботи.

1. Почати формувати поняття про педагогічну діяльність та сутність сучасного погляду на професію вчителя, ознайомити з історією її походження та особливостями.

2. Формувати мотивацію до оволодіння науковими засадами майбутньої професії.

3. Ознайомити з метою, завданнями та побудовою навчального курсу “Загальна педагогіка”.

4. Ознайомити зі структурою педагогічної діяльності та сутністю професіограми вчителя.

Основні поняття. Курс “Загальна педагогіка”, вчитель, педагог, педагогічна діяльність, професіограма вчителя.

Список літератури.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.467-485.

Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд.: І.А.Зязюн, Н.Г. Базилевич, Т.Г.Дмитренко та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – К.: СПД Богданова А.М., 2008. С.5–21.

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.6–7.

Рябцева С.Л. Диалог за партой : кн. для учителя / С.Л. Рябцева. – М. : Просвещение, 1989. – 96 с.

Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. К.: Рад. шк., 1984. – С.5–9.

Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: Навч. посіб. для студентів вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: Навч. книга-Богдан, 2003. – 136 с.

1. Вступ (мета і завдання курсу). Побудова змісту навчального курсу.

Існує понад 30 тисяч професій. Професія вчителя – одна із найстарішіх на Землі. Наприклад, у Стародавній Греції найрозумніші, талановиті громадяни ставали педагогами, дидаскалами. Зараз на планеті близько 60 млн. вчителів або 1,6 / населення. Це – найпоширеніша професія у світі. На Україні 98 / вчителів – жінки.

Змінюються суспільства, ціннісні орієнтири, однак, у більшості людей ставлення до вчителя залишається приблизно однаковим. Ми хочемо, щоб нас та наших дітей вчила розумна, добра, мудра людина, яка полюбляє свою професію та дитину, вміє вчити й виховувати, сприяє розвитку кожної дитини. Ця професія потребує багато знань, душевних сил, часу, і ми поважаємо та шануємо людей, які віддають це дітям.

Професія вчителя – одна з тих, що несе мир та взаєморозуміння між людьми, адже мир та повага поширюються через освіту та культуру, а їх, багато в чому, несе вчитель. Культура вчителя – це мудрість у спілкуванняі, духовність, моральність у думках та діях, почуття свободи, гуманність. Вчитель намагається, щоб такою людиною поступово ставала й кожна дитина.

Які риси притаманні вчителю?

В.Сухомлинський писав: ”Що означає гарний вчитель? Це, насамперед, людина, яка полюбляє дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, має віру в те, що кожна дитина може стати гарною людиною, вміє дружити з дітьми, приймає близько до серця дитячі радощі та смуток, знає душу дитини, ніколи не забуває, що і сам він був дитиною”.

Буває, що людина саме так ставиться до дітей, а гарним вчителем не стала. Вчителю притаманні спеціальні педагогічні здібності, певні знання, уміння, навички. Це – основа володіння професією.

Передумови оволодіння професією вчителя.

Коли людина обирає професію вчителя, необхідно проаналізувати, які якості, що в неї є, можуть стати передумовою успішного оволодіння нею.

На думку вчених, такими якостями є:

1. Намагання до спілкування.

2. Гарне самопочуття під час роботи з людьми.

3. Здатність швидко розуміти наміри, настрій інших людей.

4. Здатність швидко розуміти взаємовідносини між людьми.

5. Здатність уявно поставити себе на місце іншої людини.

6. Здатність пам’ятати про якості багатьох та різних людей.

7. Здатність знаходити спільну мову з людьми.

8. Здатність легко спілкуватися з малознайомими людьми.

9. Намаганяя проводити багато часу з однолітками або меншими за віком. Коли їм треба допомогти, чимось зайняти.

Вміння розв’язувати конфлікти з однолітками та меншими за віков або допомагати їм у цьому.

За результатами анкетування школярів встановлено, що 40 / дітей не хочуть ходити до школи, 75 \ незадоволені спілкуванням із вчителем, 50 \ вважають, що вчитель в та учні займаються своїми справами, не розуміють один одного.

За результатами анкетування вчителів встановлено, що 67/ вчителів вважають, що важких учнів треба позбавлятися, 25 / пов’язують свої професійні невдачі із власним невмінням, а 75 / вважають, що винні тільки родина та суспільство.

У студента, що прийшов навчатися у певний ВНЗ, виникає безліч питань: чому він буде вчитися, як організоване навчання у ВНЗ, як самостійно працювати, що таке вища освіта, як працювати підчас лекції, як написати реферат, тощо.

Однак, у студента, який мріє оволодіти педагогічною діяльністю, виникають і інші питання, а саме: як організована вища педагогічна освіта, що повинен знати та вміти сучасний вчитель, як організована робота освітнього закладу, тощо.

Безумовно, одразу знайти відповіді на ці питання нелегко. Саме тому у педагогічному ВНЗ існує курс “загальна педагогіка”.

Мета викладання курсу – формування у студентів мотивації до здійснення педагогічної діяльності та вмінь її здійснювати, становлення педагогічної спрямованості мислення. Це передбачає оволодіння ними теоретичними засадами педагогіки як науки, навчання виявленню, опису та аналізу педагогічних фактів, явищ і процесів; формування первісних навичок дослідницької роботи і професійної рефлексії, професійного самовиховання.

Курс “Загальна педагогіка” складається з таких основних розділів:

1. Загальні основи педагогіки

2. Теорія виховання.

3. Теорія освіти і навчання.

4. Школознавство.

Перший розділ ознайомлює з предметом, категоріальним аппаратом, методами педагогіки, особливостями сучасного погляду на дану науку.

Засвоєння змісту курсу в процесі його вивчення передбачає два рівні:

• перший рівень – аудиторна робота студентів під керівництвом викладача на лекціях, семінарських і практичних заняттях;

• другий рівень – самостійна робота студента, в ході якої він простежує зв’язок педагогічної теорії і практики, формується його готовність до майбутньої педагогічної діяльності.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

1. сукупність поняття “педагогіка”, об’єкт науки, предмет, основні функції, завдання та категорії, історію становлення;

2. логіку наукового дослідження в цілому і науково-педагогічного зокрема, характеристику його методів;

3. внутрішні і зовнішні фактори розвитку людини на різних вікових етапах;

4. сутність процесу навчання, його характер, рушійні сили, закономірності і види;

5. характеристику методів навчання, структуру і умови вибору методів і засобів навчання;

6. основні сучасні тенденції удосконалення організаційних форм навчання;

7. сутність поняття “індивідуально-диференційований підхід у навчанні ”;

8. сукупність і специфіку рушійних сил виховання;

9. можливості конкретних видів виховання для формування особистості;

10. характеристику окремих методів виховання, їх педагогічні можливості;

11. актуальні проблеми оновлення і подальшого розвитку навчання, освіти та виховання в Україні;

12. основні положення державних документів про освіту та виховання в Україні.

За наслідками вивчення дисципліни студенти повинні вміти:

1. оперувати поняттєво-категоріальним апаратом дисципліни;

2. виявляти, характеризувати і пояснювати педагогічні факти, явища і процеси реального життя;

3. використовувати різноманітні прийоми самостійної роботи у ВНЗ та самостійно поповнювати педагогічні знання;

4. теоретично обґрунтовано характеризувати і пояснювати різні педагогічні ситуації, відокремлюючи в них педагогічні задачі;

5. використовувати алгоритм рішення педагогічних ситуацій;

6. планувати, проводити та аналізувати навчальні заняття та виховні заходи;

7. здійснювати професійну рефлексію (самооцінку) на основі первинних навичок;

8. забезпечувати демократичний, гуманістичний стиль педагогічної взаємодії;

9. визначати шляхи професійного самовиховання.

Весь матеріал курсу поділений на модулі. Модуль – це блок дидактично адаптованої інформації. В межах блоку вивчається 1 велика тема або кілька тем. Студенти отримують бали (максимум 100). Така система роботи впроваджується в Україні з 2004 року. Вивчаючі певні дісципліни, студент накопичує кредити. В Європі існує система перерахування кредитів. Це дозволяє навчатися за кордоном з урахуванням диплому, який вже має студент.

Робота відбувається в ході лекцій та семінарів, під час самопідготовки вдома. Контроль здійснюється в ході семінарів, під час виконання перевірних робіт. Оцінюються усні відповіді, письмові роботи.

Приблизно 50-60/ навчального часу студент працює самостійно. Це систематична робота, адже постійно набираються бали. Тоді простіше готуватися до сесії.