Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Книга по анатомиии.doc
Скачиваний:
901
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
4.93 Mб
Скачать

Лекція 6

Загальні відомості про м‘язи.

Основні групи м‘язів людського тіла

План

1. Біологічне значення скелетних м’язів.

2. Будова, форма скелетних м’язів.

3. Основні групи м‘язів людського організму.

4. Робота м’язів.

5. Вікові особливості м‘язового апарату. Розвиток рухів у дітей.

6. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату дітей.

Основні поняття: посмугований скелетний м‘яз, тонус м‘язів, будова м‘яза, фасція, м’язові волокна, міофібрили, актин, міозин, групи м‘язів, динамічна робота, статична робота, фізична втома, постава, фізіологічна постава, патологічна постава, сколіоз, кіфоз, лордоз, шкільні меблі, правильна посадка, дистанція, плоскостопість.

1. Біологічне значення скелетних м’язів

Розрізняють такі види м‘язової тканини: посмугована (скелетна, серцева) і непосмугована. Посмуговані скелетні м’язи — це активна частина опорно-рухової системи, скорочення якої зумовлює переміщення частини тіла і всього тіла в просторі. Скелетні м‘язи повністю вкривають скелет людини (звідси їх назва), тому не тільки скелет, але й м‘язи визначають фігуру людини. Скелетні м‘язи підтримують рівновагу та певну позу тіла. Тримання тіла у вертикальному положенні, надання йому певної пози під час сидіння і лежання можливе завдяки постійному напруженню, або тонусу (від лат. tonus - напруження) м’язів. Скелетні м‘язи є місцем, де запасається глікоген, який потрібний для них як джерело енергії під час скорочення (після перетворення на глюкозу), а організм може використати глікоген лише у надзвичайних ситуаціях. Скелетні м‘язи містять специфічні рецептори м‘язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. Основними фізіологічними функціями м‘язів є збудливість, провідність і скоротливість. Одним із результатів м‘язового скорочення є вироблення тепла.

В організмі людини налічується близько 600 скелетних м’язів.

2. Будова, форма скелетних м’язів

У м’язові розрізняють середню частину — черевце, яке складається з м’язової тканини, і сухожилків, утворених щільною сполучною тканиною. Як правило, м’яз має два сухожилки, якими він прикріплюється до кісток, проте деякі м’язи можуть прикріплюватися і до різних органів (очного яблука), до шкіри (м’язи обличчя і шиї) тощо. Кінці м’яза переважно переходять у міцний сполучнотканинний утвір — сухожилок, яким м’яз прикріплюється до кісток. Навколо сухожилка у деяких м’язів (на кисті та стопі) розташована його обгортка, утворена зовнішніми волокнистими та внутрішніми синовіальними листками, між якими є невелика кількість синовіальної рідини. Це захищає м’язи від фізичних перевантажень.

Кожний м’яз складається з великої кількості посмугованих м‘язових волокон, розташованих паралельно і з’єднаних між собою прошарками пухкої сполучної тканини у пучки. М‘язове волокно являє собою симпластичну багатоядерну структуру, тобто утвір, в якому відсутнє розмежування клітин. Діаметр м‘язових волокон - 0,01 - 0,1 мм, а довжина може сягати кількох сантиметрів. Кількість таких волокон неоднакова в різних м‘язів: у дрібних - кілька сотень, у великих - кілька тисяч. Сила м‘язів визначається площею поперечного перерізу всіх волокон м‘яза. Зовні м’яз вкритий фасцією — тонкою сполучною оболонкою. М’язи багаті на кровоносні судини та нерви. Постачання органа кровоносними судинами називається васкуляризацією, а постачання нервовими волокнами — іннервацією.

Форма і величина м’язів залежить від виконуваної ними роботи. Розрізняють м’язи довгі, широкі, короткі й колові. Довгі м’язи розміщені головним чином на кінцівках, широкі — на тулубі, короткі — між окремими хребцями. Колові м’язи розташовуються навколо отворів тіла і під час скорочення звужують їх. Такі м’язи називаються сфінктерами. Назву м’язам дають або за їх функцією — згиначі, розгиначі, або за ходом волокон — поперечні, косі, або за формою — дельтовидний, квадратний, або за місцем їх прикріплення — грудинно-ключично-сосковий. М’язи, які разом і одночасно виконують той або інший рух, називаються синергістами; м’язи, які своїм скороченням спричиняють протилежні рухи (наприклад, одні згинають кінцівку, а другу розгинають), називаються антагоністами.