1.1 Економічна сутність і структура дебіторської заборгованості

Усі фірми намагаються здійснювати продаж товару з негайною оплатою, але вимоги конкуренції змушують погоджуватися на відстрочку платежів, в результаті чого з'являється дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість - це грошові суми, які повинні фірмі покупці.

Дебіторська заборгованість - це важлива частина оборотних активів, звана також рахунками дебіторів, і має прямий вплив на позицію готівкових грошових коштів і платежів.

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству чи організації, зовсім не означає, що товари будуть оплачені негайно. Несплачені рахунки за поставлену продукцію (або рахунки до отримання) і складають більшу частину дебіторської заборгованості. Специфічний елемент дебіторської заборгованості - векселя до одержання, що є по суті цінними паперами (комерційні цінні папери). Одним із завдань фінансового менеджера по управлінню дебіторською заборгованістю є визначення ступеня ризику неплатоспроможності покупців, розрахунок прогнозного значення резерву по сумнівних боргах, а також надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцями.

Дебіторська заборгованість є однією з різновидів активів організації, який може бути реалізований, переданий, обміняний на майно, продукцію, результат виконання робіт або надання послуг.

За своєю економічною сутністю дебіторська заборгованість являє собою кошти, тимчасово абстрактні з обороту підприємства. Це просто гроші. Гроші, які у підприємства, по ідеї, є, але не «живцем», а у вигляді зобов'язань, виражені в тій або іншій формі. Гроші, які б вони не були, це теж товар. А товар, як відомо можна продати. Питання в тому, чи можна здійснити таку операцію, чи є покупець на цей товар і наскільки доцільна така продаж, зокрема, в порівнянні з іншими варіантами стягнення боргів. У залежності від розміру дебіторської заборгованості, найбільш вірогідних термінів її погашення, а також від того, яка вірогідність непогашення заборгованості, можна зробити висновок про стан оборотних коштів організації та тенденції її розвитку.

Головним чинником, що визначає фінансовий стан підприємства, є стан його оборотних коштів і одного з елементів - дебіторської заборгованості.

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. За матеріально-речовинного ознакою до складу оборотних засобів включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т.д.), готова продукція на складах підприємства, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках.

Дебіторська заборгованість відноситься до другої групи оборотних коштів «Фонди обігу».

Обов'язок здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю розрахунків, станом дебіторської заборгованості лежить в першу чергу на самому підприємстві. Для цих цілей у структурі управлінського персоналу передбачається спеціальний підрозділ фінансової служби.

За характером утворення дебіторська заборгованість поділяється на нормальну і невиправдану. До нормальної заборгованості підприємства відноситься заборгованість, яка обумовлена ​​ходом виконання виробничої завдання підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість за пред'явленими претензіями, заборгованість за підзвітними особами, товари відвантажені, термін оплати яких не настав). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається заборгованість, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, ослаблення контролю над відпусткою матеріальних цінностей, виникнення нестач і розкрадань (товари відвантажені, але не оплачені в строк, заборгованість по нестачах і розкраданням).

Дебіторська заборгованість - це майбутня економічна вигода, втілена і пов'язана з юридичними правами, включаючи право на володіння.

Актив «дебіторська заборгованість» має три істотних характеристики:

1) він втілює майбутню вигоду, що забезпечує приріст грошових коштів;

2) представляє собою ресурси, якими управляє господарюючий суб'єкт.

3) права на вигоду чи потенційні послуги повинні бути законні або мати юридичний доказ можливості їх отримання. Наприклад, при відображенні факту продажу активу, у продавця утворюється дебіторська заборгованість. Договір продажу дозволяє визначити ймовірну майбутню вигоду.

Неплатежі, економічна криза, є первісною причиною проблеми ліквідності дебіторської заборгованості. Але і це далеко не всі передумови, що створюють проблему зростання дебіторської заборгованості.

Показник якості дебіторської заборгованості визначає ймовірність отримання заборгованості в повній сумі, яка залежить від терміну утворення заборгованості.

Незважаючи на значний науковий внесок науковців у цій сфері, питання організації та методики обліку й управління дебіторською заборгованістю підприємств є найбільш дискусійним, потребує подальших досліджень, започаткування пошуку нових підходів і напрямів та вдосконалення наявних, особливо з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

Науково-методичні основи управління дебіторською заборгованістю закладені видатними зарубіжними вченими – К. Уолш, Р. Брейлі тощо, які визначили основні фактори, що на неї впливають: обсяг ділової активності, кредитна політика підприємства, стратегія управління оборотни- ми засобами і відношення фірми до ризику. Теоретичні і методологічні аспекти удосконалення управління дебіторською заборгованістю підприємств відображені у наукових працях багатьох вітчизняних вчених: Куденко Г.О. , Новікової Н.М. , Білик М.Д. , Момот Т.В., Смачило В., Шулешко А.В. та інші. Як правило, авторами розглядаються питання аналізу формування та використання дебіторської заборгованості, кредитна політика, наводяться поетапні алгоритми управління нею [10].

За структурою дебіторської заборгованості, термінами виникнення та погашення, причин виникнення і діловим партнерам можна судити про ефективність використання організацією наявних грошових коштів, про раціональність умов укладених договорів і ряді інших показників.

Значна питома вага дебіторської заборгованості в складі оборотних активів визначає їх особливе місце в оцінці оборотності оборотних коштів. На величину дебіторської заборгованості впливають:

1. Обсяг продажів і частка в них реалізації на умовах наступної оплати. З ростом виручки (обсягу продажів), як правило, зростають і залишки дебіторської заборгованості.

2. Умови розрахунків з покупцями і замовниками. Чим більш пільгові умови розрахунків надаються покупцям (збільшення термінів, зниження вимог щодо оцінки надійності дебіторів), тим вище залишки дебіторської заборгованості.

3. Політика стягнення дебіторської заборгованості. Чим активніше підприємство у стягненні дебіторської заборгованості, тим менше її залишки і тим вище «якість» дебіторської заборгованості.

4. Платіжна дисципліна покупців. Об'єктивною причиною, що визначає платіжну дисципліну покупців і замовників, слід назвати спільний економічний стан тих галузей, до яких вони відносяться. Кризовий стан економіки, масові неплатежі значно ускладнюють своєчасність розрахунків, призводять до зростання залишків неоплаченої продукції, замість грошових коштів в якості платіжних засобів використовують сурогати. Суб'єктивні причини визначаються умовами надання кредиту і заходами, які вживає підприємство по стягненню дебіторської заборгованості: чим більш пільгові умови надання кредиту, тим нижче платіжна дисципліна дебіторів.

5. Якість аналізу дебіторської заборгованості і послідовність у використанні його результатів. При задовільному стані аналітичної роботи на підприємстві повинна бути сформована інформація про величину і вікову структуру дебіторської заборгованості, наявність та обсяги простроченої заборгованості, а також про конкретні дебіторах, затримка розрахунків з якими створює проблеми з поточною платоспроможністю підприємства [2].

Завжди існують переваги, пов'язані зі створенням великого запасу грошових коштів, - вони дозволяють скоротити ризик виснаження готівки і дають можливість задовольнити вимогу сплатити тариф раніше встановленого законом терміну. З іншого боку, витрати зберігання тимчасово вільних, невикористаних грошових коштів набагато вище, ніж витрати, пов'язані з короткостроковим вкладенням грошей у цінні папери (зокрема, їх можна умовно прийняти в розмірі неотриманого прибутку при можливому короткостроковому інвестуванні). Таким чином, фінансовому менеджеру необхідно вирішити питання про оптимальний запасі готівкових коштів.