- •1. Державне регулювання економіки, його цілі, функції, об’єкти.
- •2. Роль держави у розвитку підприємництва.
- •3. Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу
- •4. Управління зовнішньоекономічним сектором.
- •5. Особливості управління соціальною сферою. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •6. Моделі соціальної політики. Методи впливу держави на розвиток соціальних відносин.
- •7. Державне управління в адміністративно-політичній сфері. Види політики держави, їх цілі, принципи формування, інструменти реалізації.
- •8. Національна безпека та державне управління.
- •9. Специфіка управління у сфері культури та ідеології.
- •10. Державне управління у сфері освіти, молодіжної політики, культури, науки, туризму, спорту, охорони здоров’я.
- •11. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •12. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні. Орган влади як об’єкт організації. Організація як процес і функція управління.
- •13. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади, регламент його діяльності.
- •14. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •15. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •16. Підготовка та прийняття рішень в органах державної влади.
- •17. Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •18. Роль та місце керівника в управлінні органами державної влади. Сутність лідерства в державному управлінні.
- •19. Забезпечення законності в державному управлінні. Специфіка юридичної відповідальності в державному управлінні.
- •20. Державна служба: поняття, риси, функції, принципи, види, організація
- •21. Система правових актів про державну службу та правовий статус державних службовців.
- •22. Класифікація посад державних службовців.
- •23. Проходження державної служби та управління державною службою. Атестація державних службовців.
- •24. Етика поведінки державних службовців.
- •25. Управління державною службою. Державна кадрова політика. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.
- •26. Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні: світові тенденції та вітчизняна специфіка.
- •27. Поняття ефективності в управлінні. Чинники та критерії ефективності державного управління.
- •28. Загальна соціальна ефективність державного управління. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •29. Державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні, його зміст та правові засади. Види контролю.
- •30. Здійснення державного контролю щодо виконавчої влади з боку суб’єктів інших гілок влади: парламентський контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, адміністративний нагляд міліції.
- •31. Громадський контроль за діяльністю органів державного управління.
- •32. Основні напрями взаємодії центральних та регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з трудовими колективами, підприємствами, установами і організаціями.
- •33. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування із судовими та правоохоронними органами: органами Служби безпеки України, органами прокуратури, органами внутрішніх справ.
- •34. Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян. Організація роботи із запитами громадян.
- •35. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання.
- •36. Залучення громадськості до участі в управлінні державними і суспільними справами та контролі за функціонуванням органів влади.
- •37. Проблеми взаємовідносин гілок державної влади в Україні у сфері управління. Необхідність реформування системи державного та регіонального управління.
- •38. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів.
- •39. Соціально-ринкова трансформація України та завдання держави щодо формування ефективної системи
3. Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу
Торгівля - галузь, яка забезпечує перехід товарної маси із сфери виробництва до споживача Основним показником діяльності торгівлі є товарооборот
Товарооборот - продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або лідприєм-ствам - для
для подальшої переробки та продажу.
Обсяг та структура товарообороту на рівні держави віддзеркалює
- рівень соціально-економічного розвитку країни,
- рівень життя населення;
- обсяг ДІЯЛЬНОСТІ підприємства та матеріалізації купівель них фондів населення,
- стан грошового обігу в країні
Державне регулювання сфери товарного обігу - система заходів економічного, правового та організаційного характеру за допомогою яких органи державної влади й управління впли вають на процеси, що відбуваються у сфері торгівлі, та на суб'єкти, залучені до цих процесів.
Мета державного регулювання торговельно-економічних відносин - створення умов що забезпечують нормальне функціонування галузі в цілому, задоволення потреб споживача і стабільну участь суб'єктів комерційної діяльності у міжнародному поділі праці
Завдання щодо державного регулювання сфери товарного обігу
- розробка, прийняття, контроль за законодавством, що забез печує правову основу і захист інтересів торговельних підприємств,
- реалізація державної політики щодо розвитку роздрібної та оптової торгівлі/а також торговельно- виробничої сфери на ос нові використання ринкових механізмів господарювання,
- послаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю за ДІЯЛЬНІСТЮ підприємств,
• створення умов для вільної добросовісної конкуренції на товарних ринках, вільного просування товарів на внутрішньому та міжнародних ринках,
- сприяння формуванню та товарному насиченню споживчо-го ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліпшенню якості з урахуванням попиту населення,
- гармонізація поточних і стратегічних напрямів розвитку торгівлі і структурно-інвестиційної та науково- технічної політики,
- зняття обмежень адміністративного регулювання торговель-ної діяльності,
- підвищення темпів зростання товарообороту на основі полі-тики стимулювання розвитку споживчого сектору,
- створення умов для накопичення торговельного капіталу і зростання інвестицій у галузі
4. Управління зовнішньоекономічним сектором.
Шляхи оптимізації державного управління зовнішньоекономічним сектором України. Серед них виділені: по-перше, необхідність розвитку взаємовигідного співробітництва України зі світовими та регіональними інститутами. По-друге, розробка нормативно-правових актів, концепцій, програм, двосторонніх та багатосторонніх договорів про міжнародне економічне і науково-технічне співробітництво нашої держави. По-третє, формування системи дієвої координації та виваженого контролю за господарською діяльністю суб’єктів зовнішнього сектора економіки України. По-четверте, запровадження належного оперативного інформаційного та організаційного забезпечення функціонування зовнішньоекономічного сектора нашої держави відповідно до встановлених світових стандартів.