Найважливіше

Найактуальніше питання сьогодення для української держави - це перетворення політичного утвердження у економічні результати. Відсутність відповідей на найнеобхідніші економічні потреби громадян України призводить до вимирання та переселення нації. – Далі така ситуація не може продовжуватись. Економічна ідея повинна замінити безуспішні пошуки політичної ідеї. Для цього розвиток національної економіки, а значить зростання добробуту українців, мусить стати головною суттю діяльності української влади.

Котрий рік не знаємо, що робити з власною економікою: яку економічну модель формувати; куди прилаштувати підприємства-гіганти; як бути з енергозабезпеченням та наденергоємністю; що робити із застарілими або непотрібними технологіями; як відновити чи замінити старі економічні зв’язки; з ким розвивати, а з ким згортати зовнішньоекономічні відносини; чим утвердити довіру до національних грошей; як побороти тотальні приховування доходів та не(до)сплату податків; хто заслуговує на бюджетні пріоритети; як підвищити продуктивність праці та ефективність управління; де знаходяться ресурси для економічного зростання; де, взагалі, вісь механізмів економічної системи країни?

Шукаючи відповідей, вже понад 15 років кидаємось у крайнощі всіх типів: від економічного соціалізму з “чєловєчєскім ліцом” до вільного ринку американського зразка; від максимального збереження державної власності до тотального роздержавлення; від безупинної роботи грошового верстату до жорсткого монетаризму; від бажання задовольнити всіх і заради цього залучати кошти на самовбивчих умовах до затягування профіцитного бюджетного поясу; від жорстокої податкової політики до списання боргів цілих галузей.

А чого варті пошуки можливостей засіяти український ґрунт “шведською”, “німецькою”, “японською”, «корейською», “американською”, «китайською» чи “польською” економічною моделлю або ж “раціональним їх поєднанням”?

Такі дії нагадують розгубленого в пустелі, що бігає між міражами (в даному випадку – економічними).

Але давайте схаменемось, прокинемось і відкриємо очі! Ми ж з вами не пустельний народ! Наша їжа не змії з кактусами, і не консерви з гамбургерами! Ми носії не триакордної культури!

У нас багатотисячолітні письмо і астрономічні знання! Перші в Європі системи Права і Освіти, найстаріша національна грошова одиниця! Нас не вчили будувати, ткати, обробляти землю, дерево і метал! Ми завжди давали собі раду, коли ніхто не втручався, у наше господарство, поділ праці, внутрішню і зовнішню торгівлю, обіг грошей!

Поглянемо на наші економічні реалії не з позиції жертви комуністичного ірраціонального мілітаризму, колективізації, націоналізації, гігантизму та екстенсивності розвитку, а з позиції володаря найкращих на континенті природних та земельних ресурсів, надвигідного географічного розміщення, величезного науково-технологічного багатства та невичерпного інтелектуального і духовного потенціалу.

Якщо ж ми озирнемось на свою українську - руську - трипільську історію та культуру, то легко зрозуміємо – наші сучасні економічні (як і національні) проблеми є не відображенням нашої слабкості, а підтвердженням неприйнятності для нашого народу тієї псевдоісторії, псевдокультури, псевдоправа і псевдоекономіки, які в різні часи нав’язувались і нав’язуються нам як зі Сходу, так і з Заходу з єдиною метою – заволодіти нашим розумом, руками та землею.

На жаль, це не фобія, а правда життя підтверджена тисячами років історії. Час, нарешті, винести з неї національні егоїстичні уроки!

Національний егоїзм мусить стати основою нашого життя, всіх видів діяльності, в тому числі економічної. Не розумно говорити, що економіка не має до цього відношення, що, нібито, вона не залежить від кольору шкіри, віку, національності.

Так, закони економіки єдині, як закони фізики, хімії чи біології, але на відміну від згаданих наук законами економіки можна маніпулювати, використовувати вибірково, дозовано, комбінаційно, обмежувати або стимулювати їх прояви, та, врешті, при потребі штучно створювати деякі економічні правила гри.

Тут, якраз, і повинен проявлятись національний егоїзм. Необхідність його в економіці така ж, як і в культурі, мистецтві, освіті, спорті.

На нашому чорноземі проросте лише “українська” економічна модель, своя, рідна, зрозуміла і прийнятна для нашого народу та наших умов.

Національний егоїзм в економіці повинен проявлятись у трьох напрямках:

- врахування національної автентичності при створенні економічної системи;

- неухильне дотримання та захист національних економічних інтересів;

- використання національного досвіду управління господарством.

В чому секрет японського, шведського, німецького, корейського, певною мірою китайського економічного “дива”? В ринковій економіці? Ні, - ринкових економік у світі декілька десятків. В багатовіковому стабільному накопичувальному економічному розвиткові? Ні, згадані країни по декілька разів на кожні із останніх століть піддавались військовій, територіальній, культурній, духовній руйнації. В нещадній експлуатації численних колонізованих народів? Ні, - згаданим державам це вже давно невідомо. Може в якійсь спеціально придуманій економічній моделі, продукті штучного інтелекту? Якраз навпаки, – економічні моделі даних держав сформовані виходячи з природних об’єктивних особливостей національних: 1) менталітету; 2) природонаділеного багатства; 3) оточуючого геополітекономічного сусідства.

Основними і визначальними економічними факторами, які формують умови життя-буття народу є:

- етногенезно-культурно-історично сформований менталітет;

- склад, величина і характеристики наземно-підземного багатства території проживання народу;

- склад, кількість і рівень розвитку оточуючих його сусідніх народів.

Ці три базові економічні фактори диктують кожному народові його військові, політичні і культурні пріоритети, а найбільше – спосіб ведення господарства – економіку.

Кожен із трьох факторів формує основні складові елементи економічного процесу: природонаділеність – ЩО виробляти, менталітет – ЯК виробляти, геосусідство – ЧИМ, З КИМ, ЯК ОБМІНЮВАТИСЬ виробленим.

Засадничим є те, що народ не здатний, по великому рахунку, змінити жодної із триосновних економічних факторів свого буття – їх він отримує, як кажуть, “від бога”. Все, що можна змінювати – ефективність використання кожного фактору в економічних інтересах народу.

Саме ефективність використання факторів у їх комбінаторному поєднанні, а не їх первісні якісні параметри, визначає рівень економічного розвитку народу.

Згадаймо триосновні фактори вищезгаданих економічно успішних країн.

Німеччина: природонаділеність – якість і родючість землі є достатніми для самозабезпечення, а багатство корисними копалинами середнє; менталітет – висока працездатність, виконавська дисципліна, наполегливість, в цілому – трудоголіки; геосусідство – численне, всі оточуючі сусіди, сухопутні і морські, є високо розвинутими культурними народами. Враховуючи особливості менталітету та види природоресурсних обмежень Німеччина зробила ставку на техніку-механіку, електротехніку, хімію, традиціоналізм в сільському господарстві, а, враховуючи надзвичайно сприятливе оточуюче середовище у своїх контактах задовольняється, здебільшого, активними зовнішньоекономічними зв’язками зі своїми геосусідами, і через них просувається далі від своєї базової “території інтересів”.

Швеція: природонаділеність – обмежується володінням декількома видами природних ресурсів (ліс та деякі руди) та незначними сільськогосподарськими можливостями, але через незначну величину населення спроможна на 90% задовольняти свої потреби у продуктах харчування; менталітет – працездатність нижча німецької, при високій схильності до мистецької творчості та авангардизму; геосусідство – лише два сухопутні сусіди, але вони, як і морські сусіди є розвиненими і висококультурними країнами. Враховуючи реалії природного багатства основними галузями є машинобудування (наявність руд) та деревообробна і целюлозно-паперова промисловість. Особливості менталітету відображенні у всебічній увазі та сприянню культурі та шоу-бізнесу, які є значною статтею доходів та експорту країни (наприклад, податкові надходження від групи АВВА в часи її популярності були вищими за надходження від автомобільного гіганту VOLVO; традиції шоу-бізнесу стабільно продовжуються шведськими світовими суперзірками “Europa”, “Roxete”, ”Army of lovers”, Dr. Alban, “Ace of Base”, “Vacuum” та ін., які приносять значні фінансові потоки в країну), а також у соціальній спрямованості економічної політики при забезпеченні функціонування економіки п’ятнадцятьма промислово-фінансовими “сім’ями”. В зовнішньоекономічній діяльності відповідно до природоресурсних, ментальних та геосусідських особливостей проводиться целюлозно-паперова, деревообробна, машинобудівна та шоу-бізнесова експансія на світові ринки далеко за межі оточуючих територій.

Японія: природонаділеність – дуже скромна і змушує імпортувати 80% сировини і енергоресурсів та 30% потрібних продуктів харчування; менталітет – велика самовіддача і дотошність в роботі в кращих національних культурних традиціях; геосусідство – несприятливе: чотири морські відносно близькі сусіди, з яких лише один є розвиненою країною (Південна Корея) і три високомілітаризовані (Росія, Китай, КНДР). Виходячи з несприятливих природоресурсних і геосусідських реалій в економіці країни після Другої Світової Війни було обрано курс на виробництво низькоресурсної продукції електроніки і робототехніки, а острівне розміщення було використано для широкого розвитку риболовлі і суднобудування, в якому, як і в машинобудуванні, завдяки масовому впровадженні електронних і робототехнічних технологій було досягнуто високої продуктивності праці і низької собівартості, що дозволило національним виробникам проводити глобальну світову експансію власної продукції чотирьох провідних галузей: суднобудування, машинобудування, електроніка, рибна продукція. При цьому, ключову роль в галопуючому розвитку економіки відіграє система управління, побудована на традиціях національної культури відносин між людьми, старшинної ієрархії та міжкорпоративних стосунків. Економічна система Японії є взірцем максимально ефективного використання найкращих якостей національного менталітету, наявних природоресурсних можливостей і геосусідських особливостей.

Китай: природонаділеність – родючість і кількість придатної землі достатня для самозабезпечення продуктами харчування величезного населення країни, а поклади багатьох корисних копалин є надмірними і використовуються в експорті; менталітет – найчисельніша в світі, древня і висококультурна нація виробила протягом тисячоліть усталену світоглядну систему, яка характеризується, в політекономічному аспекті, родинно-старшинно-класовою ієрархією влади, майнових і територіальних прав; з цих причин в Китаї прижилися, і, наразі, найдовше зберігаються ідеї комуністичного устрою, що є прихованою формою саме такого світогляду; геосусідство – понад десяток сухопутних та декілька морських сусідів, при чому, всі вони, крім двох морських (Японія, Південна Корея), є низько розвиненими країнами. Величезні природні та трудові ресурси не дають адекватної економічної віддачі в межах ортодоксальної комуністичної політичної доктрини. Усвідомивши це, керівництво Китаю займається пристосуванням ефективної для китайського світогляду політичної доктрини комунізму до найефективнішої, на сьогодні, економічної доктрини ринкової економіки. Економічна політика проводиться за моделлю почергових галузевих пріоритетів, де найважливіші і найперспективніші галузі (сільське господарство, легка промисловість, побутова електроніка) висуваються у локомотив економічного потягу країни, який повинен підтягувати інші галузі економіки. На сьогоднішній день можна говорити, що Китаю досить вміло вдається пристосувати особливості національного світогляду та культури до ефективної системи економічної діяльності.

Наведений досвід економічно розвинених та стрімко прогресуючих країн говорить про те, що дієвими і найефективнішими є ті моделі економічного розвитку, які побудовані на основі, а не всупереч, наявних параметрів національних природонаділеності, менталітету, навколишнього геосусідства.

Ключовим, при цьому, виявляється фактор національного менталітету, який є головним формуючим матеріалом для створення національної самоідентичності, націоформування та утворення і розвитку національної держави.

Саме менталітет народу повинен бути стрижнем економічної системи держави цього народу, оскільки в ньому відображені національні культура, традиції і досвід господарювання в умовах власних природних багатств та оточуючого сусідського господарсько-торгівельного середовища. Що не кажи, а на землі і в хаті найкраще господарюють їх споконвічні володарі за власноруч і власнорозсуд сформованими “правилами гри”, при чому на всіх рівнях: особистому домашніх господарств, організацій і підприємств, на рівні влади.

Для України питання економічної самоідентифікації це ще й питання політичної, культурної, історичної самоідентифікації і національного утвердження.