- •Розділ 1. Методичні аспекти вивчення впливу природних чинників на процеси використання земельних ресурсів
- •1.1. Чинники впливу на процеси землекористування
- •Розділ 2. Природні умови Чернівецької області
- •2.1. Географічне положення
- •2.2 Рельєф
- •2.3. Кліматичні умови та водні ресурси
- •2.4. Ґрунтовий і рослинний покрив
- •2.5. Земельні ресурси
2.5. Земельні ресурси
За умовами рельєфу, ґрунтового покриву та агропромислового навантаження на земельні ресурси Чернівецька область -одна із найскладніших в Україні. У їх структурі значна питома вага деградованих і малопродуктивних земель - еродованих, перезволожених, кислих. Вносить певну складність у землеробство області наявність карстів та забруднених радіонуклідами земель. До всього має місце малоземелля - на душу населення припадає лише 0,51 га сільськогосподарських угідь, з яких лише 0,37 га ріллі.
Землі сільськогосподарського призначення складають 472,3 тис. га, що становить 58,4% від усіх земель. В структурі сільськогосподарських угідь області, рілля займає 336,5 тис. га (71,2%), багаторічні насадження - 25,9 тис. га (5,5%), сіножаті - 41,1 тис. га (8,7%), пасовища - 68,8 тис. га (14,6%).
Конституційне визначена норма - "земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави" та пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, сприяли максимально можливому збереженню загальної кількості сільськогосподарських угідь (рис. 1.3). Так, загальна кількість вищезгаданих земель у 1991 році становила 478,4 тис. га, а станом на 01.01.2007 року - 472,3 тис. га.
Найбільшу сільськогосподарську освоєність серед адміністративно-територіальних одиниць області мають Новоселицький (84%), Кельменець-кий (78%), Герцаївський (76%), Кіцманський (75%) та Застав-нівський (74%) райони.
Згідно матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів територія області чітко поділяється на три ґрунтово-кліматичних частини, кожна з яких характеризується властивим лише їй ґрунтовим покривом.
Найбільша лісостепова частина області - це та, яка відмежована від інших частин рікою Прут. Тут основну площу, майже 40% обстежених сільськогосподарських угідь, займають чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені ґрунти, що утворились на лесовидних суглинках. Вони характеризуються порівняно високими показниками, які безпосередньо впливають на родючість ґрунту. Бонітет чорноземів опідзолених нееродованих і неоглеєних на орних землях становить за 100-бальною шкалою, залежно від механічного складу, 85-94 бали. Темно-сірі опідзолені ґрунти мають дещо нижчі показники бонітету (70-77 балів).
Значне поширення в лісостеповій частині області мають ясно-сірі та сірі опідзолені переважно середньо і важко суглинкові ґрунти, основна площа яких виділена в межах Сокирянського району. Вони займають близько 11% обстеженої площі сільськогосподарських угідь лісостепової частини області. Бонітет ясно-сірих опідзолених ґрунтів на орних землях визначено в 32-40 балів, сірих опідзолених ґрунтів - у 39-55 балів.
Друга за величиною є передгірська або передкарпатська частина території області. Найбільш поширеними ґрунтами тут є дерново-підзолисті, тією чи іншою мірою, оглеєні суглинкові ґрунти, що сформувались на делювіальних та алювіальних суглинкових відкладах. Ці ґрунти займають 37% обстеженої площі сільськогосподарських угідь. Вони мало гумусні, мають неглибокий (до 30-35 см) гумусований шар, характеризуються кислою реакцією ґрунтового розчину і малими запасами доступних для рослин поживних речовин. Бонітет ґрунтів, залежно від механічного складу, оцінюється на орних землях у 23-29 балів.
Показники родючості ґрунтів, утому числі і їхній бонітет, на еродованих, піщаних, щебенюватих і сильно оглеєних ґрунтах значно нижчі, ніж наведені вище.
Крім перекислених ґрунтів у лісостеповій та передкарпат-ській частинах області значні площі займають чорноземи на щільних глинах, що сформувалися, як правило, на деформованих зсувами схилах. Ці ґрунти характеризуються несприятливими для розвитку сільськогосподарських культур фізичними властивостями. Бонітет нееродованих різновидностей коливається від 43 до 68 балів.
На річкових відкладах рівнинних низьких терас Пруту, Черемошу, Сірета, інших річок у ґрунтовому покриві переважають дернові та лучні ґрунти різного механічного складу з широким діапазоном умов зволоження і показників, які характеризують їхню природну родючість.
Третя частина території області - гірська. Вона займає весь Путильський район і невелику площу Вижницького району.
Основна площа сільськогосподарських угідь зайнята тут пасовищами і сіножатями. Ґрунтовий покрив на основній площі представлений дерново-буроземними і бурими гірсько-лісовими щебенюватими та кам'янистими ґрунтами. Нееродовані і слабо еродовані не щебенюваті різновиди ґрунтів на пасовищах і сіножатях мають бонітет 20-30 балів, а щебенюваті, кам'янисті, середньо та сильно еродовані ґрунти - 6-13 балів.
Найбільш вразливими від інтенсивного використання земель шляхом їх розорювання (показник 0,5 і менше) є території Кельменець-кого (0,3), ноеосєлицького (0,4), Заставнівського та Кіцман-ського (0,5) районів, а найбільш стійкими слід вважати Путильський (70), а також Бижницький (3,2) та Сторожинецький (2,3) райони. Решта районів мають показник екологічної стійкості земельних ресурсів від 0,6 до 1,0, в яких площа ріллі близька до загальної площі умовно стабільних угідь.