Тема 5. Суспільний рух у росії у другій чверті XIX ст.

План.

1.Загальна характеристика розвитку суспільної думки.

2.Основні ідейні напрями суспільного руху:

а)Консервативний напрямок;

б)Російський лібералізм;

в)Революційно-демократична ідеологія. В.Г.Бєлінський, О.І.Герцен. Петрашевці.

Література

Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков. -Томск,1996.

Воспоминания Б.Н.Чечерина. // Русское общество 40-50-хгг.XIX века.-М.,1991. -Ч.II.

Герцен О.І. Минуле і думи. - К.,1957.

Кириченко О.А. Документы личных фондов об исторических взглядах славянофилов // Сов.арх.-1989.-№I.

Материалы по истории СССР для семинарских и практических занятий. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.-М.,1991.

Чаадаев П.Я. Полное собрание сочинений и избранные письма.-М.,-1991.-Т.1-2.

Записки А.И.Кошелева // Русское общество 40-50-х гг.XIX века. -М.,1991.-Ч.1.

Дудзинская Е.А. Славянофилы в общественной борьбе. -М.,1983.

Дьяков В.А. Освободительное движение в России, 1825-1861.-М.,1979.

Егоров Б.Ф. Петрашевцы.-Л.,1988.

Кудрявцев Л. Слава і неслава Д.Голіцина // Урядовий кур’єр. -2005.-5липня.

Кюстин А. Николаевская Россия.- М.,1990.

Козьмин Б.П. Из истории революционной мысли в России. -М.,1961.

Каграманов Ю. О почвенности и всемирности: / Об истоках "западничества" и "славянофильства"/ // Знамя.-1990.-№5.

Левандовский А.А. Время Грановского. - М., 1990.

Левандовский А.А. Т.Н.Грановский в русском общественном движении.-М.,1991.

Назаров М. Западники и почвенники, или Рассечение двуглавого орла // Наш современник. -1990. -№9.

Насонкина Л.И. Московский университет после восстания декабристов.-М.,1972.

Наше Отечество: опыт политической истории. -М.,1991.

Нечаева В.С Белинский: жизнь и творчество.1836-1841. -М.,1961.

Нечаева В.С Белинский: жизнь и творчество.1842-1848. -М.,1967.

Оржеховский И.В. Самодержавие против революционной России: /1826-1860/ -М.,1982.

Тарасов Б.Ф.Чаадаев. -М.,1990.

Цимбаев Н.И. Славянофильство: Из истории русской общественно-политической мысли XIX века. - М.,1986.

Эйдельман Н.Я. Герцен против самодержавия. -М.,1973.

Розгляд теми доречно розпочати із загальної характеристики розвитку суспільної думки у другій чверті XIX ст. і причин наростання суспільного руху. Виступ декабристів та їх поразка призвели до розгрому кращих сил передової Росії. Посилилася поліцейсько-репресивна політика уряду, але вона не призвела до спаду суспільного руху. В часи миколаївського режиму розбіжності між урядом і суспільством посилилося. Ця конфронтація призвела до озлоблення з обох сторін, а менталітет інтелігенції доповнився вимогою боротьби з державною машиною.

Після теоретичного відступу, потрібно перейти до розгляду трьох напрямків суспільного руху: консервативного, ліберального і революційно-демократичного (радикального). Висвітлюючи перший напрямок треба наголосити, що консерватизм у Росії спирався на теорії, які доводили непорушність самодержавства і кріпосного права. Підтвердженням цього і була «теорія офіційної народності», проголошена міністром народної освіти графом С.С.Уваровим, в основу якої покладена «тріада: православ'я, самодержавство і народність». Студенти повинні детально розібратися у сутності цих трьох принципів. Важливо назвати проповідників теорії «офіційної народності» та її критиків.

Ліберальний напрямок у суспільному русі складали слов'янофіли і західники. Необхідно проаналізувати ідейні засади цих течій, показати роль та місце в їх ідеологічному обгрунтуванні О.С.Хомякова, братів І.В. та П.В. Киреєвських, Ю.Ф.Самаріна, братів К.С. та І.С.Аксакових, Т.М.Грановського, Б.М.Чичеріна, В.П.Боткіна, С.М.Соловйова І.С.Тургєнєва та ін. Важливо простежити полеміку між західниками і слов'янофілами та розкрити причини розколу та розпаду гуртків.

Розгляд наступного питання необхідно розпочати з історії створення та діяльності гуртків 20-30 -х рр. XIX ст. братів Критських, «Літературного товариства 11-го номера», студентського гуртка Герцена - Огарьова, «Сунгурівського товариства» тощо.

Важливо підкреслити, що після спаду суспільного руху у другій половині 30-х рр. у радикальному напрямку спостерігається новий підйом, пов’язаний з діяльністю В.Г.Бєлінського, О.І.Герцена. Варто розкрити життєвий шлях і громадсько-політичну діяльність цих видатних особистостей російської історії, звернувши особливу увагу на герценівську теорію «російського соціалізму». У контексті розгляду даного питання, необхідно з’ясувати роль і місце соціалістичного напрямку у російському революційному русі.