Арго – це одне з найменш вивчених мовних явищ, що розглядають як феномен культури. Його природу активно досліджують лінгвісти, психологи, соціологи, філософи. В арго зібрані мова, побут, соціальні відносини, соціальна й індивідуальна психологія та культура. Останнім часом, як і раніше, арготизми активно вживаються в мовленні, у засобах масової інформації, у сучасній художній і публіцистичній літературі. Є думка, що використання арготичних елементів, наприклад, на шпальтах газет, часто є немотивованим, призводить до руйнування стильової однорідності тексту, порушує літературні норми. Незвичне, марковане слово, що замінює звичне літературне слово, створює експресивний ефект. Науковці звертаються до вивчення арготизмів у зв’язку з гострою проблемою мовної культури, проблемами еволюції мови [4: 614]. Уживання стилістично зниженої лексики зумовлене різними екстралінгвістичними чинниками: зняттям цензури, протестом проти відсталості суспільства та «заштампованості» мови; криміналізацією суспільства; зміною мовних смаків у бік спрощення, лібералізації; необхідністю номінації явищ, що не були характерними для попередніх років; бажанням висловити експресію будь-якими засобами тощо.

Як зазначають науковці, арго – це передусім арготична лексика, хоча арго нею не обмежується, поняття «арготизм» значно ширше, ніж стилістично маркована лексика чи якесь специфічне висловлювання. Арготичним компонентом може бути, наприклад, певна фонетична манера вимови або який-небудь невербальний засіб – жест, елемент одягу тощо [4: 663].

Одним із перших, хто пояснив арго з лінгвістичного боку, був І.А. Бодуен де Куртене [2]. До вивчення арго зверталися видатні філологи: Б.О. Ларін [9], Є.Д. Поліванов [12], Д.С. Лихачов [11], В.М. Жирмунський [7], Л.П. Якубинський [16] та ін. У багатьох роботах обговорювалися проблеми мови перехідної епохи, ролі арго у формуванні національної мови, мови й революції, «класових мов» тощо. Науковці дискутували з приводу того, чи можна поставити знак рівняння між мовою революції та революцієї мови, деякі з них абсолютизували соціально-політичний аспект, намагалися проголосити «нову еру» в мові. Залишилося багато неосмислених і нез’ясованих питань, але, найголовніше, зібрано великий теоретичний і практичний матеріал, звернено увагу фахівців на живу мову.

Певний час(від 30-х до кінця 50-х р.р. XX ст.), за складних політичних умов у країні, вивчення зниженого мовлення, а також мовлення маргіналів, заборонялося. Уважалося, що це мовлення відщепенців або звичайне пустування.

В останні десятиріччя в Україні періодично з’являлися праці з різних аспектів вивчення українського та іншомовного арго. Більшість із цих робіт присвячена професійному мовленню ремісників і крамарів, студентському й карному арго; також розглядається арго в межах вивчення розмовного мовлення і просторіччя [5; 6; 13-15 та ін.].

Дослідники, які вивчають арго, мають справу з цілою низкою проблем, наприклад, це проблема термінології, діаметрально протилежних поглядів на аналізоване явище, це фіксація, розтлумачення арготизмів тощо.

З одного боку, арготизми – це нестійкі, тимчасові слова, з іншого, – вони живуть сторіччями. Можна розглядати арго як «таємну мову» і як елементи просторіччя чи розмовного мовленняЗ погляду мовної ієрархії, арго посідає найнижчий ступіньі одночасно є «паралельною мовою» тощо.

Арго – це безпосереднє, живе, спонтанне мовлення, у якому спостерігається поетично-ігрова тенденція, тобто слова й висловлювання можуть спотворюватися, звукова форма може варіюватися. Отже, фіксація арго має супроводжуватися фонетичною та інтонаційною транскрипцією.

Також існує проблема розмежування оказіонального й узуального, проблема «точного» тлумачення значень цих одиниць. Арго – ненормативна мова. Особа, яка використовує арго, вкладає у слова й висловлювання свої значення, свої відтінки.

Виділення будь-якого арго є чисто умовним. Словник арго дуже рухливий, слова з’являються, зникають, відроджуються в іншому значенні та в іншому арго тощо. Незважаючи на подібні зміни, носії мови все одно впізнають його, тобто стилістична маркованість арго залишається незмінною.

Отже, науковці розуміють арго як систему словотворчості, систему породження слів, висловлювань і текстів, систему прийомів поетичного мистецтва, тобто як різновид поетики [4: 617].

2. Арго

Арго є найдавнішою формою мовної і соціальної інтеграції пев ної групи, її кодовою ознакою, паролем, що організує певне коло і дає відчуття співтовариства. Арго з деякою різницею в часі — відповідно до соціально-економічних особливостей розвитку — відоме всім європейським народам.

Основним поштовхом до виникнення арго стало руйнування натуральних феодальних господарств, посилення економічних відносин та поява перших міст, що в сукупності спричинило більшу соціальну мобільність населення.

Найдавнішими арготичними системами в Європі є французьке Argot та німецький Rotwelsch («зіпсована мова»), які фіксуються вже з XIII ст. Як зазначає Е.М.Береговська, поява арго у Франції пов’язана з виникненням феодальних міст з їх різноманітними ремеслами та соціальними протиріччями. Бурхливий розвиток арго відбувається у XIV—XV ст. Цьому значно посприяла Столітня війна, події якої підірвали соціально-економічний устрій і зумовили розорення селян і ремісників, що призвело до появи численних злодійських та злидарських угруповань, у яких культивувалось арго.

До того ж часу відносяться і перші достовірні дані: акти судового процесу банди кокільярів у Діжоні містили перший словник злодійської мови, а рукописна збірка пісень (canzoniere), що належала Андреа Мік’єлі на прізвисько Страццола, — тексти з поширеним на той час венеційським арго. У XV ст. значно поширилось французьке арго — завдяки баладам Франсуа Війона. Деякі з них настільки насичені арготизмами, що їх неможливо зрозуміти.

Арготичні системи були в багатьох народів Європи: в Італії арго називається furbesco (від furbo — таємний, хитрий), calmone — північноіталійське арго, саіу — в Іспанії, саіо — у Португалії, Rotwelsch — у Німеччині, limba critilor (тобто «мова крадіїв») — у Румунії. Крім того, існувало безліч локальних арго.

У Росії є згадки про особливу мову, якою користувались бунтівні козаки під проводом Івана Болотнікова, — рос. «отверница». Записи про цей говір залишив у своїх нотатках голландець Ісаак Масса, що перебував у Росії в 1601—1635 рр., також про «отверницу» згадує і його сучасник Річард Джеймс, але, крім згадки про сам факт, більше нічого не відомо.

Найбільше поширення в мові мало умовно-професійне арго корпоративних груп ремісників та торгівців. Найбільш відомі серед них офені, історія яких розпочалась у XV ст. і тривала аж до кінця XIX ст. Вперше за наказом Катерини II ґрунтовно описав мову офенів П. Паллас . Тоді офенську мову помилково визнали особливим «суздальським наріччям», але скоро з’ясувався її штучний характер. Крім того, були виявлені подібні умовні арготичні системи: кравців, шаповалів («шерстобиты»), лимарів («шорники»), богомазів-іконописців, пічників, склярів, бондарів, коновалів тощо. Територіально вони були віддалені від офенів і часто-густо мали інші назви: матрайське, понатське, латинське, жгонське арго, — але за словниковим складом були дуже схожі.

Протягом XIX—XX ст. був зібраний величезний етнографічний матеріал — і велика заслуга у цьому В. Даля.

В історії української мови перші достовірні дані про існування арго відносяться до XVI—XVII ст. Як свідчить дослідник українського арго Олекса Горбач, це були «часи панщини, коли дідами перебирались здорові селяни, що втікали від панів» (із записів К. Студинського). За версією самого Кирила Студинського, арго постало за часів Хмельниччини, коли лірники як політичні емісари організовували повстання і для взаємного порозуміння вигадували свій словник.

У XVII ст. виникають бурсацько-семінарські та школярські арго, що пов’язані з постанням братських шкіл та бурс. Суворий внутрішній режим, інтернатське відособлення вихованців бурси спричинили до значної диференціації всередині учнівських та студентських колективів, що зокрема виражалось у створенні власного мовного коду. Сліди школярського арго можна віднайти у великодніх і різдвяних віршах, інтермедіях (записи В. Перетца, М. Возняка), поетичній збірці К. Зинов’єва і, безперечно, — «Енеїді» І. Котляревського.

Переважна частина арготичного лексикону школярів та бурсаків збереглась у мові й активно функціонує в сучасному розмовному мовленні. Проте на сьогодні складно відтворити цілісну картину арготичних систем в історії української мови: існує відносно невелика кількість розвідок, але і з відомих не всі збереглись до нашого часу.

Арго із самих початків асоціювалось з вульгарною, зіпсованою мовою. Пізніше, у XVII ст., арго фіксується зі значенням «корпорація жебраків та волоцюг», «злодійське угруповання», «жебрацтво»; до кінця XVII ст. починає використовуватись зі значенням «злодійський жаргон», «таємна мова».

Мова злочинного світу заслуговує окремої уваги, але про це далі. Таким чином, можемо сказати, що загалом арго — це мова тих угруповань, що знаходились поза суспільством, були протиставлені йому, тобто кваліфікувались суспільною думкою як низи, відщепенці.

Сема «відмежування», «відщеплення» прояснюється й етимологічним екскурсом. Так, за Доза, слово «арго» пов’язане зі старофранцузьким йаі^оіег — «рвати», «шматувати», Иа^оіег — «сварити», «журити» від harigot: Ііа^оі — «лахміття», «шмаття», «дірка»5.

Функціонуючи в таких невеликих закритих групах, мова арго мала езотеричний характер, тобто була відома лише членам певного колективу і слугувала своєрідним соціальним маркером. Як влучно зазначає В. М. Жирмунський, «арго — своєрідний пароль, за яким пізнають один одного декласовані, і потужний засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби».

Отже, найголовнішим диференційним елементом виступає те, що мова є засобом дистанціювання, протиставлення певної соціальної групи, на що і вказує багато дослідників: «Арго — вияв бунту проти будь-якої мовної норми як однієї з основних форм соціального поневолення».

В арго найсильніше виявляється соціально-символічна функція мови: з одного боку, володіння лексичним кодом арго протиставляє представників тієї чи іншої корпорації, ставить їх в опозицію до іншої частини соціуму; з другого — слугує міцним об’єднувальним чинником всередині даної групи, внутрішнім інтегратором для її членів.

Із закритим характером соціальної групи й відповідно — лексичної системи арго тісно пов’язане питання про «таємність» арготичного мовлення. Ця проблема викликала дискусію серед лінгвістів і виділила дві основні думки з цього приводу:

— арго має таємний характер (така характеристика приписується арго і в багатьох сучасних словниках);

— арго не має таємного характеру, а є чинником індивідуального та групового самоствердження, протиставлення та власного вивищення над «непосвяченими» (Д.С.Лихачов, О. Горбач).

Багато лінгвістів говорять про криптолалічний характер арго, але це твердження є досить необгрунтованим. Якщо зашифровування власної мови у певній корпорації і мало місце, то лише від початків, коли це випливало з міркувань власної безпеки. З часом арго втрачають цю властивість, оскільки зникає насущна потреба. Крім того, якби арго насамперед виконувало криптолалічну функцію, то ми не мали б записів арготичного мовлення: творів Франсуа Війона, збірок середньовічних пісень, переказів, мандрівних оповідок тощо.

З цього можна зробити висновок про те, що криптолалічна функція є другорядною для арготичних систем, натомість правомірно говорити про езотеричну сутність арго.Езотеричний у перекладі з грецької означає «той, що містить внутрішній, глибинний або прихований смисл, відомий лише вузькому колу обраних осіб». Це слово набагато більше відповідає «таємному» характеру арго, тому що відбиває не стільки приховування, скільки відмежування, відсторонення (рос. «отстранение»), самоствердження у корпорації і ствердження ідеї корпорації через дії її конкретного представника. Арго є ілюстрацією одвічного прагнення людини до таємного знання, вибраності, що споріднене з масонством і подібними формами таємної організації.

Мова злочинців є складним і неоднозначним явищем і утворює проміжну ланку між поняттями «арго» та «жаргон», наближаючись до останнього. Тому характеристика мови злочинців як «злодійський жаргон» більш повно та адекватно відображає сутність цього явища, особливо в контексті сучасності. Особливий статус цього типу жаргонів тонко відчув відомий російський дослідник арго В. Д. Бондалєтов, виділяючи його у своїй класифікації із загального жаргонного ряду. Запропонована дослідником класифікація виглядає так:

— власне професійні діалекти;

— групові жаргони (студентський, спортивний, солдатський

тощо);

— злодійський жаргон («блатная музыка»);

— таємні мови (арго).

Отже, узагальнивши сказане, зупинимось на такому варіанті визначення арго: мова малих, соціально замкнутих груп, яка є їх соціальним маркером і слугує засобом відмежування, протиставлення членів даної групи іншій частині суспільства.

Поняття «арго» особливо набуває свого значення на історичному зрізі мови, оскільки у сучасних мовних реаліях не знаходить вияву.

Наведемо приклади найпопулярніших і найвідоміших сленгових утворень, знайомих нашим студентам. Бабки (бабурики) – «деньги», базар – «разговор», базарить – «разговаривать, обсуждать чтолибо», башка – «голова, розум» (У него башня поехала. Он без башни.), беспредел – «полное несоблюдение законов, обычаев, правил», блат – «знакомство,связи», блин– «вигук, Що виражає будь-яку емоцію , частіше досаду і засмучення » , бочку котити - « піддавати словесним нападкам » , бухати - « пити спиртне » , в'їжджати / в'їхати -« Розуміти / зрозуміти що-небудь » , випендрьож - « нескромність , бахвальство » , гнати хвилю - « вести себе занадто емоційно , необоснованно нагнітати емоційну напруженість » , грузитись ( кого-небудь ) - « втомлювати , перевантажувати інформацією , своїми проблемами » , ділова ковбаса - « про когось активному , часто не в міру » ,динамить / продинамить - « обіцяти або натякати на інтимну близькість без серйозних намірів виконати обіцянку » , діскарь- « Дискотека » , діставати / дістати ( кого-небудь ) - « дратувати ,набридати , втомлювати розмовами , проханнями і т.д. » , дохлий номер - « нічого не вийде» , жаба душить / тисне - « кому-небудь шкода віддавати , витрачати , використовувати ... » , закидон - «примха ,дивина характеру » , кайф ( кайфулькі ) -« стан блаженного задоволення » , як оселедці в банці - « у жахливій тісноті » , капать на мізки - « наполегливо намагатися впливати на чиюсь психіку або поведінку постійними нагадуваннями або докорами » , кинути - «обдурити , зрадити , підвести будь-кого » , колеса - « таблетки наркотичної дії » , крутий - « сильний , могутній ний і / або багата людина , іноді з злочинними зв'язками » , коріфан ( кореш , друган , дружбан , братан ) - « друг» , « кусман - « більшой шматок » , лажа - « щось помилкове , неякісне » , лимон -« Мільйон» , лом - «сильне небажання робити що-небудь , неприємна обов'язок » , лох - « той , кого легко обдурити , тюхтій » , мент ( ментяра , мусор ) - « міліціонер » , музон - « музика» , наїжджати - « вести себе агресивно , критикувати » , напряг - « напружена ситуація » , на фіга - « заперечення потреби , необхідності » , на Халяву - « даром , не витрачаючи коштів і зусиль » , невезуха - « Невезня , відсутність удачі » , не питання -« так , звичайно ; зроблю, не урубатися - « не понять » , не фонтан - « про що-небудь , що не представляє особливого інтересу , нормалек - «нормально », пролом - « невдача» , « небажання щось робити» , взути - «обдурити» ,опустити - « принизити , образити » , відключка - « несамовитий состояння » , відмазатися - « ухилитися від відповідальності або наказания , використовуючи виверти , чарівність , службове становище і т.п. » , відмочити - « зробити що-небудь дивне , неймовірне » , по барабанни -ну - « мені це зовсім байдуже » , пішов на фіг - « піди ,відчепися ; грубий відмову » , приїхати - « дійти до крайності , після днего кордону » , прикид - « вбрання , одяг » , прикол - « що-небудь смешве , розіграш , жарт » , просікати - « розуміти , здогадуватися , разбираться в чому-небудь » , пруха - « везіння » , розбирання - « з'ясування відносин » , розкачати губи - « покластися на що-небудь приятве » , розклад - « положення , розстановка сил » , тягтися - « напівчать задоволення » , « сміятися над будь-ким » , гальмо - « дурень ,

людина з уповільненою реакцією » , гальмувати - « діяти вуповільненому режимі » , тусуватися - « відвідувати різні модві збіговиська , вечірки » , фіговіна - « будь-яка річ » , фішка -« Жарт , щось веселе , бешкетне » , « суть » , « особливість » , чувак -« Будь-який чоловік » ТОЩО .