В“* Запам’ятайте

Основні складові та характеристики правової практичної діяльності містять: зміст, внутрішню організацію, зовнішню форму, види правової діяльності.

Юридична практика - це діяльність юристів як професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права (надання їм допомоги у складенні правових документів, консультування посвідчення юридичних фактів тощо).

Суддя є носієм державної влади, виключно якому надасться право на здійснення правосуддя.

Основним завданням прокурорського нагляду є всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист суспільних відносин від протиправних посягань.

Слідчий - це спеціаліст-юрист, працівник спеціального відомства, який у встановленому законом порядку здійснює судове розслідування кримінальних справ.

Інститут адвокатури здійснює захист за допомогою юридичних засобів та процедур, дозволених законом і використання яких вимагає від суб’єктів наявності спеціалізованих юридичних знань.

Нотаріальна діяльність забезпечує виконання засвідчувальної та контрольно-реєстраційної функції під час вирішення юридичних справ.

Юридична консультативна діяльність - це професійна діяль­ність юристів-фахівців з різних галузей права, основною функцією яких є правове забезпечення діяльності організації, яка користується правовими послугами юрисконсульта.

46

Службовий обов’язок юриста - це передбачена нормативно- правовими актами необхідність виконувати певні дії, зумовлені його службовим становищем у організації різних видів власності.

? Питання для самоконтролю

1. Які види діяльності включає юридична діяльність?

2. Які ви знаєте підходи до дослідженая юридично практичної діяльності?

3. Розкрийте особливості суддівської діяльності.

4. Основні функції прокурора.

5. Професійні вимоги та особисті якості адвоката.

6. Порівняйте діяльність нотаріуса та юрисконсульта.

7. Види службових обов’язків юриста.

5. ЕТИЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА

У результаті вивчення теми студент повинен знати:

• взаємозв’язок правової та моральної культури;

• що включає в себе система моральних цінностей;

• визначення моральної культури;

• рівні та компоненти моральної культури;

« функції моральної культури;

• вимоги дотримання конфіденційності, принципи конфіден­ційності (професійна таємниця);

• складові етичної культури;

• у чому проявляється повага та дотримання прав, свобод та законних інтересів інших суб’єктів.

Ш Прочитайте

Л- 1; 2; 3; II; 14; 18.

ДЛ-6; 8; 11; 12; 18.

^ Інформація Правова культура та моральна культура юриста

На порозі XXI ст. юристу важливо спрямувати культуру на розв’язання глобальних суспільних проблем - побудова правової держави України, утвердження верховенства права!

Правова культура має такі риси, які вирізняють:

• підвищення якості права та його сутності;

• удосконалення пошуку істини в позитивному праві;

47

• соціально активна професійна поведінка юриста;

• забезпечення дій свободи волевиявлення;

® сприяння об’єктивному розв’язанню юридичних конфліктів;

• запобігання діям правового свавілля;

• збереження і примноження культурних цінностей права;

• недопущення правових аномалій;

• сприяння набуттю державою правокультурних ознак;

• всебічний розвиток фольклорного права;

• виховання законослухняності у громадян.

Високий рівень правової культури, майстерність юриста тісно зв’язані з високим рівнем моральної культури юриста.

Правник завжди і скрізь має бути носієм морально-правових норм, виступати творцем нових моральних цінностей у праві, пропа­гувати й доводити на власному прикладі, що будувати життя треба за моральними законами.

»Розумінням юристом свого призначення у суспільстві, набуття ним високих моральних чеснот сприяє тому, що держава морально зміцнюється.

Моральна культура дуже наближена до духовної культури. Юридичній діяльності властивий ще такий вид контролю як мораль­ний, який походить від духовного. У цьому переконують ті принципи, на яких ґрунтується моральна культура юриста, а саме: моральні чес­ноти, ненасильство, безкорисливість, свідомість пробачення, терпля­чість, толерантність, дія за власним сумління, переконання.

Деякі моральні чесноти (віра, надія, любов) дані людині від природи, а деякі (стриманість, мужність) набуваються практикою, тобто, процес соціалізації обов’язково має моральну орієнтацію.